Юрій Соловій, маляр і есеїст

Малюнок Любослава Гуцалюка

“Мотом моєї творчости став біль: людина народжується в болю, живе в болю, вмирає в болю, залишаючи по собі біль.”

Юрій Соловій
*1921, Старий Самбір — † 23 квітня 2007, Ратерфорд, Нью-Джерсі

Богдан Бойчук:
Ім'я Юрія Соловія залишається маловідомим у нашій країні, проте його постать є однією із чільних для модерної української культури, яка в силу доволі трагічних обставин розвивалася переважно поза Україною. Доля Юрія Соловія багато в чому є типовою: він народився 1921 року в Старому Самборі [„Енциклопедія українознавства“ як місце народження Ю. Соловія подає Львів. - Л.П.], навчався у Львівській художньо-промисловій школі, після закінчення Другої світової війни еміґрував до Німеччини, а згодом перебрався до США. Однак серед багатьох талановитих українців, розкиданих по світах, його вирізняє особлива інтелектуальна і духовна самодостатність. Тому його творчість не позначена ностальґією, він живе не минулим і безповоротно втраченим, а прагне до «речей, вищих, ніж зорі».
Усередині 50-х років минулого століття в Нью-Йорку постала нью-йоркська група поетів. До нас долучилися й художники Любослав Гуцалюк, Аркадія Оленська-Петришин, Яків Гніздовський, Ярослава Геруляк, Михайло Уран та Юрій Соловій.

Юрій Соловій. Нью-Йоркська група
(зображені зліва праворуч: Віра Вовк, Богдан Рубчак, Ґеня Васильківська, Патрісія Килина, Юрій Тарнавський, Емма Андієвська, Юрій Соловій, Богдан Бойчук) 

Юрій Соловій часто організував мистецькі виставки, круглі столи... Коли намалював монументальну картину «Розп'яття», то повісив її над вівтарем у протестантській церкві в Рутерфорді, поставив музику, Баха, здається, а поети нью-йоркської групи читали свої поезії. Церква була набита людьми, американцями й українцями. Такі події залишали знак у душі учасників на все життя. Соловій також писав есе , рецензії... Як результат, вийшла книжка «Про речі вищі, ніж зорі» http://uartlib.org/downloads/YuriySoloviy_uartlib.org.pdf .
Та все це раптом увірвалося на переломі 80—90-х. Соловій переніс легкий інсульт, упав на камінні сходи і розбив голову. В шпиталі йому видалили третину мозку, і він два роки пролежав у комі. Всі лікарі твердили, що він ніколи з коми не вийде. Та, наперекір усьому, Соловій з коми вийшов. Пригадав усі мови, які знав, пригадав усіх друзів, але втратив динамічність, допитливість і потребу боротися з життям. Не повернувся він і до творчости. Тільки любив сидіти перед вікном і спостерігати, як міняються пори року. Якось сказав мені: «Життя таке чудове! Я дуже радий, що живу».

Юрій Соловій. Родження

У спектрі українського модернізму Соловій посідає унікальне місце: він являється чи не єдиним послідовним представником неоекспресіонізму.
З одного боку, в творчості Соловія завжди різко присутня думка, тобто його світобачення і його світорозуміння. Його уяву найбільше тривожать дві крайності буття людини: народження і смерть. А між тими полюсами Соловій бачить переважно страждання. Ці мотиви художник висловлює релігійними символами. Але цими символами він не возвеличує Творця, а, радше, дорікає Йому за стан, у якому опинилася людина. Паралельно з цим творчості Соловія характерна глибока емоційність і розмах.
Ранні твори Соловія дуже експресіоністичні, драматичні, висловлені приглушеною кольористикою і до жорстокості експресивні. Характерним прикладом із цього періоду може бути картина «Родження» (в Соловія декілька картин з мотивом народження) чи дуже рання картина «Розп'яття», у якій на одній руці Христа є чотири пальці, а на другій шість. Це раннє розп'яття викликало в 60-х бурю дискусій і протестів. Та все це логічно, бо розп'яття — це терпіння, а терпіння — це деформація: фізична й духовна.
У пізніших роботах прикладом може послужити монументальне розп'яття, яке складається з чотирьох картин, — помітне збагачення палітри в Соловія. Колористика стає не лише багатшою і вибагливішою, але й віртуознішою. При цьому, сила експресивности картин ні в якому разі не послаблюється. Роботи Соловія цього періоду помітно перегукуються з працями пізнішої кельнської групи в Німеччині.
У найпізніших творах Юрій Соловій доходить по суті до постмодернізму. Окреме місце займає у його творчості серія «Тисяча голів». Десь 1970-го Соловій захопився неймовірним і нездійсненним для нормальної людини проєктом — намалювати тисячу голів. Він вживав найрізноманiтніші засоби й матеріали: олію, акварель, олівець, туш, пластику, волосся, папір... Серед його героїв - Ісус Христос, Ван Ґог, Венера... Найдивнішим є те, що кожна голова має іншу форму та інший характер (незважаючи на те, що голови ці абстрактні).

Юрій Соловій. Тарас Шевченко

Ця неймовірна серія свідчить не тільки про безмежну творчу уяву Соловія і велику відвагу (а без відваги нема проґресу в мистецтві), але й про духовну могутність людини в загальному, про перемогу Духа над остаточною слабкістю тіла і над смертю. Я щоразу все більше переконуюся, що Юрій Соловій був одним із визначних художників другої половини ХХ століття.
Напевне, не випадково, що саме з вернісажу цього митця розпочиналася публічна діяльність Культурного і музейного комплексу „Мистецький арсенал“, зокрема такого підрозділу, як художня галерея, і саме його спадщина лягла в основу збірки майбутнього комплексу.
Газета “День”, 22 лютого 2007

За два місяці, 23 квітня 2007, мистця не стало...

Ось цікава книжка Віри Вовк, колєжанки мистця у Нью-Йоркській групі:

Карнавал (оповідання до картин Юрія Соловія). Ріо-де-Жанейро, 1986
http://diasporiana.org.ua/proza/12462-vovk-v-karnaval-opovidannya-do-kartin-yuriya-soloviya/  

Фотографічного зображення Юрія Соловія, на жаль, не знаходжу.

Цю картину Ю. Соловій назвав ".", тобто "Крапка"