Тарас Федюк
У кожного поета має бути своя земля. Це не завжди своя країна. Це, можливо, частина країни. Це те місце, звідки енергетика, звідки події, звідки розмисли якісь, звідки страждання і за що тривога, за що людина вболіває і що боїться втратити. Ось це - ця земля. Для мене це південь України. Це Трансністрія. Одна з книжок моїх так і називається - “Трансністрія”. Це територія між Бугом і Дунаєм, якщо так коротко сказати.
Якщо розшифрувати, то Римська імперія, яка простягла свої зажерливі руки, включно з Румунією, і підійшла до території Дунаю, до нашої південної території теперішньої української, ця імперія далі не пішла. Але вони любили називати суміжні території. Тобто Трансністрія – це Черездністров'я, якщо так перекласти теперішньою мовою.
Черездністров'я – це якраз оця вся територія, про яку я кажу. Це південь, це сонце, це суш, це люди, це нащадки найсміливіших українських піонерів, які просувалися на південь, шукаючи доброї долі, вільної волі, вільної землі. І, власне, там, на цих хуторах згодом утворилися містечка, села, міста, нащадки цих українців.
Я ще цих нащадків пам'ятаю. І моя бабця, Текля Спиридонівна Посічнюк дівоче прізвище, вона якраз із тих людей - онучка чи правнучка тих, хто прийшов на ці території.
І ось звідси всі вірші, звідси все.
Часом любиш цю землю, часом її ненавидиш, але вона твоя.
* * *
заходить сонце
кров і тони
шнур золота полин і слід
неначе римські легіони
на заході ідуть на схід
заходить сонце
кров і тони
шнур золота полин і слід
неначе римські легіони
на заході ідуть на схід
і як лисиця польова –
біжить вогонь: горить трава
біжить вогонь: горить трава
копита б’ють в прозорі шпати
в гадюки гнізда у вовки
мій цезаре мої солдати
мої загарбники
в гадюки гнізда у вовки
мій цезаре мої солдати
мої загарбники
злітає сокіл з рукавиці
тут буде рим закон і птиці
тут буде рим закон і птиці
тут буде рим
кочівників
табун на азії поскаче
гадюки. гнізда. вовчий спів.
і кров. імперія, одначе.
кочівників
табун на азії поскаче
гадюки. гнізда. вовчий спів.
і кров. імперія, одначе.
і мій народ
і мертва мова
вуста окропить пурпурово
і мертва мова
вуста окропить пурпурово
тут мав би бути рим але
історія стоїть незримо
народ мовчить народу зле
рим не дійшов. немає риму.
історія стоїть незримо
народ мовчить народу зле
рим не дійшов. немає риму.
лежать степи стирчать дияволи
яку імперію проґавили!
яку імперію проґавили!
З книги віршів "Горище"
Тарас Федюк. "Заходить сонце..."
https://www.youtube.com/watch?v=lKPdDmiknIIПобужжя. Світлина з Інтернету.