"Не марнуй часу на пошук перешкод: бо раптом не існують."
Франц Кафка
* 3 липня 1883, Прага — 3 червня 1924, Відень
Франц Кафка
* 3 липня 1883, Прага — 3 червня 1924, Відень
Світлої пам'яти Василь Портяк:
"В одному з листів він писав: «Я абсолютно безглуздий птах. Я — Kavka… (kavka – чеською г а л к а. В.П.)… Цій моїй родичці живеться краще, ніж мені. Правда, у неї підрізані крила. Зі мною цього робити не треба, бо мої крила відмерли. І тепер для мене не існує ні висоти, ні далини. В сум'ятті я стрибаю серед людей. Вони поглядають на мене з недовірою. Адже я небезпечна птиця, злодійка, галка. Але це лише видимість…»
Так, бо водночас у Щоденнику: “Неважко уявити собі, що кожного оточує наготоване йому чудове життя в усій його повноті, але воно сховане за завісою, десь у глибині, невидиме, далеке-далеке. Та воно причаїлося там без відрази, не вороже, не глухе. Якщо його покликати заповітним словом, справжнім ім'ям, воно прийде. Ось таємниця чарів, які не творять, а кличуть».
Єврей, який жив у Чехії, змалку чеськомовний (ідиш його зацікавив лиш в останні роки життя, про іврит поза релігійною практикою тоді мова не йшла), належав до австрійської літературної школи, але мова його творів сьогодні вважається еталоном німецької.
Помер сорокарічним від сухот, місяць не доживши до 41-ліття, майже нікому не відомий - за життя опублікував лише кілька оповідань і заповів знищити всі рукописи (та найближчий друг Макс Брод не виконав заповіту), - а за чверть століття його твори завоювали світ, і сьогодні не читати Кафку – все одно, що не читати Томаса Манна, Германа Гессе, Вільяма Фолкнера, Хорхе Луїса Борхеса та інших велетів століття."
3.7.2017
"В одному з листів він писав: «Я абсолютно безглуздий птах. Я — Kavka… (kavka – чеською г а л к а. В.П.)… Цій моїй родичці живеться краще, ніж мені. Правда, у неї підрізані крила. Зі мною цього робити не треба, бо мої крила відмерли. І тепер для мене не існує ні висоти, ні далини. В сум'ятті я стрибаю серед людей. Вони поглядають на мене з недовірою. Адже я небезпечна птиця, злодійка, галка. Але це лише видимість…»
Так, бо водночас у Щоденнику: “Неважко уявити собі, що кожного оточує наготоване йому чудове життя в усій його повноті, але воно сховане за завісою, десь у глибині, невидиме, далеке-далеке. Та воно причаїлося там без відрази, не вороже, не глухе. Якщо його покликати заповітним словом, справжнім ім'ям, воно прийде. Ось таємниця чарів, які не творять, а кличуть».
Єврей, який жив у Чехії, змалку чеськомовний (ідиш його зацікавив лиш в останні роки життя, про іврит поза релігійною практикою тоді мова не йшла), належав до австрійської літературної школи, але мова його творів сьогодні вважається еталоном німецької.
Помер сорокарічним від сухот, місяць не доживши до 41-ліття, майже нікому не відомий - за життя опублікував лише кілька оповідань і заповів знищити всі рукописи (та найближчий друг Макс Брод не виконав заповіту), - а за чверть століття його твори завоювали світ, і сьогодні не читати Кафку – все одно, що не читати Томаса Манна, Германа Гессе, Вільяма Фолкнера, Хорхе Луїса Борхеса та інших велетів століття."
3.7.2017
