Портрет Маркіяна Шашкевича пензля Євгена Безніска
Цього дня 208 років тому народився Маркіян Шашкевич.
Про його родину
Син
...Перед своїм висвяченням Маркіян Шашкевич одружився в лютому 1838 року з Юлією, донькою о. Теодора Крушинського (1785–1866), пароха церкви Різдва Пресвятої Богородиці у селі Деревні на Жовківщині. Мати Юлії – Катерина походила з шляхетської та священичої родини Янкевичів.
Тодішні випускники семінарій їздили по галицьких селах і містечках на балі, весілля й інші забави, щоби знайти собі достойну дружину. Восени І837 року в містечку Холоєві, що на Радехівщині, на весіллі доньки місцевого пароха Мрозовського Маркіянові Шашкевичу впала в око гарна струнка дівчина з блакитними очима. Так він познайомився з Юлією Крушинською.
Після весілля молоді жили на парохії у Деревні, а 18 жовтня 1838 року отця Маркіяна призначають адміністратором церкви Різдва Пресвятої Богородиці у селі Нестаничах Радехівського деканату. До парафії належало тоді до 500 греко-католиків. За плебанію була стара хата зі солом’яною стріхою. Тож отцеві було вельми сутужно. У Нестаничах у подружжя народився син Володимир.
У грудні 1842 року Юлія народила сина Святослава, який помер, не проживши й року. Це вже було у селі Новосілки Ліські Кам’янко-Струмилівського деканату, куди перевели о. Маркіяна парохом дерев’яної церкви Св. Миколая у 1841 року. Тут хворий на сухоти поет-священик помер 7 червня 1843 року.
Після смерти о. Маркіяна його дружина з сином перебралася до о. Теодора Крушинського у Деревню. Тут Володимир навчався читати і писати по-польськи й по-руськи.
...У 1851–1859 рр. Володимир Шашкевич навчався у Львові в гімназії, а 1861 року вступив на правничий відділ Львівського університету ім. Франца І. Ще гімназистом почав писати й публікувати вірші. ...На початку 1860-х років він став знаковою постаттю покоління "Молодої Русі", інакше відомого як угруповання ранніх народовців. З лютого 1863 року редаґував літературно-науковий тижневик "Вечерниці".
Син
...Перед своїм висвяченням Маркіян Шашкевич одружився в лютому 1838 року з Юлією, донькою о. Теодора Крушинського (1785–1866), пароха церкви Різдва Пресвятої Богородиці у селі Деревні на Жовківщині. Мати Юлії – Катерина походила з шляхетської та священичої родини Янкевичів.
Тодішні випускники семінарій їздили по галицьких селах і містечках на балі, весілля й інші забави, щоби знайти собі достойну дружину. Восени І837 року в містечку Холоєві, що на Радехівщині, на весіллі доньки місцевого пароха Мрозовського Маркіянові Шашкевичу впала в око гарна струнка дівчина з блакитними очима. Так він познайомився з Юлією Крушинською.
Після весілля молоді жили на парохії у Деревні, а 18 жовтня 1838 року отця Маркіяна призначають адміністратором церкви Різдва Пресвятої Богородиці у селі Нестаничах Радехівського деканату. До парафії належало тоді до 500 греко-католиків. За плебанію була стара хата зі солом’яною стріхою. Тож отцеві було вельми сутужно. У Нестаничах у подружжя народився син Володимир.
У грудні 1842 року Юлія народила сина Святослава, який помер, не проживши й року. Це вже було у селі Новосілки Ліські Кам’янко-Струмилівського деканату, куди перевели о. Маркіяна парохом дерев’яної церкви Св. Миколая у 1841 року. Тут хворий на сухоти поет-священик помер 7 червня 1843 року.
Після смерти о. Маркіяна його дружина з сином перебралася до о. Теодора Крушинського у Деревню. Тут Володимир навчався читати і писати по-польськи й по-руськи.
...У 1851–1859 рр. Володимир Шашкевич навчався у Львові в гімназії, а 1861 року вступив на правничий відділ Львівського університету ім. Франца І. Ще гімназистом почав писати й публікувати вірші. ...На початку 1860-х років він став знаковою постаттю покоління "Молодої Русі", інакше відомого як угруповання ранніх народовців. З лютого 1863 року редаґував літературно-науковий тижневик "Вечерниці".
Володимир Шашкевич
На початку 1866 року В.Шашкевич створив власний часопис "Русалка", який вже в квітні того року припинив існування через брак коштів. Не маючи засобів для життя та праці, В.Шашкевич переїхав до Деревні. Жив деякий час у Великих Мостах.
...У червні 1869 року Шашкевич повернувся до Львова, де розпочав службу практикантом при Краєвому суді у Львові. Наступного року він став співпрацівником політичної газети "Основа", яку заснував віце-маршалок Галицького сейму, лідер народовців Юліян Лаврівський.
В.Шашкевич став також членом заснованого 1868 року товариства "Просвіта", для якого він редаґував читанки для народу. З вересня 1872 р. став Шашкевич фінансовим урядником у Тернополі, а з лютого 1874 р. – в Коломиї. Відтак його перевели до Тарнова в західній частині Королівства Ґаліції та Володимирії. Разом з ним їздила його мати.
Після переходу на пенсію В.Шашкевич повернувся 1883 року до Львова, де й помер 16 лютого 1885 року. Мати пережила свого сина на 11 років. Померла Юлія Шашкевич з Крушинських 4 жовтня 1896 року. Її поховали біля Маркіяна Шашкевича на Личаківському цвинтарі у Львові. До цієї могили перепоховали 1908 року прах Володимира Шашкевича.
Світлина Володимира Шашкевича стала художникам моделлю для створення образу його батька – Маркіяна Шашкевича.
З нарису св. п. Ігоря Мельника "Володимир Шашкевич – син Маркіяна"
Внук
†. Інж. Михайло Шашкевич
1860—1940.
"Дан", сербський щоденник у Новому Салі (Югославія), приніс посмертну вістку про внука нашого славного Маркіяна Шашкевича. — "В ночі 12. VI. ц. р. [1940] — пише "Дан" — віддав Богові свою родолюбиву й шляхетну душу інж. Михайло Шашкевич, емер. інспектор, б. голова Інжинірського Товариства, секції Новий Сад. Інж. Михайло Шашкевич є нащадком старої української родини Шашкевичів, яка дала багато старшин та письменників. Дід його — це славний український поет Маркіян, а батько його прийшов підчас повстання 1849 р., як старшина україн. війська на Мадярщину. Після повстання батько його залишився в Будапешті й одружився з Юлією, милою та інтеліґентною донькою славного тоді сербського письменника й професора Йована Беріча, матірю покійного Михайла. Брат Михайла — це відомий конструктор військової понтоно-мостової системи, ще вживало її б. австро-угорське військо. А й сам інж. Михайло, покінчивши політехніку в Будапешті, став знаменитим спеціялістом і працював на витичуванні й будові залізниць у Хорватії, Слявонії й Сербії. Опісля перейшов на службу хорватсько-славонської краєвої влади, працюючи над багатьома дорогами, мостами та меліораціями. По світовій війні перейшов інспектором до будівельної дирекції в Новий Сад, де скоро здобув симпатії не лише своїх молодших товаришів, але й усього громадянства. Ще з молодих літ слідкував за політичним рухом сербів у Хорватії і Слявонії та вдержував особисті звязки з усіми нашими провідниками з тих країв. Своїх дітей виховував до праці й сини його сьогодні представляють еліту югословянських вищих старшин маринарки та інженерії. Пок. Михайло заховав багато листів та книг свого діда Йована Беріча, великого приятеля Вука (Караджіча).
Панахиду відслужено 13. VI. цр. пoпoлудні на Успенському цвинтарі, а тіло його буде перенесене до Слявонського Броду, до родинної гробниці. Хай буде слава й вічна память родолюбові й працівникові інж. Михайлові Шашкевичеві."
†. Інж. Михайло Шашкевич
1860—1940.
"Дан", сербський щоденник у Новому Салі (Югославія), приніс посмертну вістку про внука нашого славного Маркіяна Шашкевича. — "В ночі 12. VI. ц. р. [1940] — пише "Дан" — віддав Богові свою родолюбиву й шляхетну душу інж. Михайло Шашкевич, емер. інспектор, б. голова Інжинірського Товариства, секції Новий Сад. Інж. Михайло Шашкевич є нащадком старої української родини Шашкевичів, яка дала багато старшин та письменників. Дід його — це славний український поет Маркіян, а батько його прийшов підчас повстання 1849 р., як старшина україн. війська на Мадярщину. Після повстання батько його залишився в Будапешті й одружився з Юлією, милою та інтеліґентною донькою славного тоді сербського письменника й професора Йована Беріча, матірю покійного Михайла. Брат Михайла — це відомий конструктор військової понтоно-мостової системи, ще вживало її б. австро-угорське військо. А й сам інж. Михайло, покінчивши політехніку в Будапешті, став знаменитим спеціялістом і працював на витичуванні й будові залізниць у Хорватії, Слявонії й Сербії. Опісля перейшов на службу хорватсько-славонської краєвої влади, працюючи над багатьома дорогами, мостами та меліораціями. По світовій війні перейшов інспектором до будівельної дирекції в Новий Сад, де скоро здобув симпатії не лише своїх молодших товаришів, але й усього громадянства. Ще з молодих літ слідкував за політичним рухом сербів у Хорватії і Слявонії та вдержував особисті звязки з усіми нашими провідниками з тих країв. Своїх дітей виховував до праці й сини його сьогодні представляють еліту югословянських вищих старшин маринарки та інженерії. Пок. Михайло заховав багато листів та книг свого діда Йована Беріча, великого приятеля Вука (Караджіча).
Панахиду відслужено 13. VI. цр. пoпoлудні на Успенському цвинтарі, а тіло його буде перенесене до Слявонського Броду, до родинної гробниці. Хай буде слава й вічна память родолюбові й працівникові інж. Михайлові Шашкевичеві."
За "Даном" подав: Іван Будз.
17.11.1940
