Тарас Федюк
* * *
а золоті імена – в небесах
профілі воском обличчя і зброя
сиві хрести заростають корою
і заростає вовками в лісах
стежка до схронів від схронів і від
рідного краю у смерть і в поляки
сотня до сотні і трафлений шляком
ворог обабіч убитий як слід
вбиті й самі – і повз них протіка
зрадників піна охочих алюри
той хто ходив по штани до петлюри
завтра повзе по штани до цека
мертвих немає а ці – віддали
те за що мертві і досі вмирають
і повертаються прислані з раю
і затікає пісок в постоли
п’яний заграє на срібних басах
сотня до сотня виходять із глини
звідти звідкіль вже нема україни
до золоті імена в небесах
до журавлі яких зграя тече
до де шеренги ступають навіки
де під погон потойбічний плече
можна підставити можна навіки
