РАННІЙ ПРОЕКТ ФІНІШУ
Чи будуть у мене чотири стіни.
Чи буде велике поле,
Чи будуть у мене чотири сини,
Чи небо в зіницях голе,
Чи реквієм тиші розколе світи,
Чи будуть оркестри грати,
Чи будеш — яка-то ти будеш? — ти,
Чи будуть банальні ґрати,
Чи буде в останні хвилини мої
І що по моєму сконі?
Дивлюся на сиві осінні гаї,
На татові сиві скроні.
Чи буде велике поле,
Чи будуть у мене чотири сини,
Чи небо в зіницях голе,
Чи реквієм тиші розколе світи,
Чи будуть оркестри грати,
Чи будеш — яка-то ти будеш? — ти,
Чи будуть банальні ґрати,
Чи буде в останні хвилини мої
І що по моєму сконі?
Дивлюся на сиві осінні гаї,
На татові сиві скроні.
14 жовтня 1970 p., Чернівці
СВЯТВЕЧІР
І щастя це – хвилини півтори...
Склепивши очі, тихо повтори:
околиця... напівзабуті лиця...
овече хутро... сині хутори...
багаття... бринза... сутінки... суниця...
Ти вернешся. Воно тобі насниться.
Форель... зело...криниця... Повтори.
Склепивши очі, тихо повтори:
околиця... напівзабуті лиця...
овече хутро... сині хутори...
багаття... бринза... сутінки... суниця...
Ти вернешся. Воно тобі насниться.
Форель... зело...криниця... Повтори.
Грудень 2006 року. 60-річчя Мойсея Фішбейна. Рідне місто поета. Чернівецький театр. Ювілейний вечір. Початок. Звучить голос Мойсея Фішбейна: http://maysterni.com/mp3/M_FISHBEIN_1.mp3
“Оця свіча погасла…” Пам’яті Мойсея Фішбейна
Погасла земна свіча Мойсея Фішбейна. Митця, який володів особливим даром чуття українського слова. А нам судилося лише посилати йому в слід слова скорботи і печалі, визбирувати його поетичні скарби − “печальні голуби” та ловити відлуння його скорботного зітхання: “Я вже потойбіч болю …”
За життя признавався: “Пишу поезії тільки тоді, коли дано Звідти”. Поет і перекладач Мойсей Фішбейн народився євреєм, “хоч мав народитися українцем”.
Душа Поета полине туди, звідки йому було даровано українську мову: “Українську Мову мені дано Звідти. Вона існуватиме вічно. Я так хочу”.
Вірив, що “народився українським поетом”, що на Україну його “послано Звідти”. І ми віримо, що Мойсей Фішбейн − Поет із Божої Ласки.
Мойсей Фішбейн болісно і тривожно жив Україною, емоційно вразливо сприймав драматичні реалії обох своїх батьківщин − України й Ізраїлю. Його поетична творчість поєднує у собі повну поглинутість буттям України з драматичною пам`яттю єврейської долі. Дві батьківщини − Україна й Ізраїль − постійно взаємодіють в його поезії, у його унікальній перекладацькій скарбниці. В особі Мойсея Фішбейна немовби зустрілися два світи − український і єврейський: “Я відчув причетність до двох культур”. Його поетична мова вивірена за найчутливішим барометром − властивим йому бездоганним мовним слухом, конґеніяльним відчуттям українського слова.
Віримо, дивовижна творча спадщина Мойсея Фішбейна − непроминальний духовний набуток української культури.
Пам’ятаймо Поета, достойного громадянина двох держав, який “громадянства Української Мови не втрачав ніколи”.
За життя признавався: “Пишу поезії тільки тоді, коли дано Звідти”. Поет і перекладач Мойсей Фішбейн народився євреєм, “хоч мав народитися українцем”.
Душа Поета полине туди, звідки йому було даровано українську мову: “Українську Мову мені дано Звідти. Вона існуватиме вічно. Я так хочу”.
Вірив, що “народився українським поетом”, що на Україну його “послано Звідти”. І ми віримо, що Мойсей Фішбейн − Поет із Божої Ласки.
Мойсей Фішбейн болісно і тривожно жив Україною, емоційно вразливо сприймав драматичні реалії обох своїх батьківщин − України й Ізраїлю. Його поетична творчість поєднує у собі повну поглинутість буттям України з драматичною пам`яттю єврейської долі. Дві батьківщини − Україна й Ізраїль − постійно взаємодіють в його поезії, у його унікальній перекладацькій скарбниці. В особі Мойсея Фішбейна немовби зустрілися два світи − український і єврейський: “Я відчув причетність до двох культур”. Його поетична мова вивірена за найчутливішим барометром − властивим йому бездоганним мовним слухом, конґеніяльним відчуттям українського слова.
Віримо, дивовижна творча спадщина Мойсея Фішбейна − непроминальний духовний набуток української культури.
Пам’ятаймо Поета, достойного громадянина двох держав, який “громадянства Української Мови не втрачав ніколи”.
Іван Дзюба, Микола Жулинський
З "Української літературної газети" від 27 травня 2020 року
* * *
Оця свіча погасла, і оця
Свіча погасла, і оця свіча є
Згасання, коли око помічає
В імлі позанебесного Отця.
Пломінчик гасне. Це алмазна кліть.
Це чорнота. Це темрява. Нахилим
Алмазний безмір темряви на килим
Земної мли, що починає тліть.
Там, поза тливом, зeла, і барліг,
І дим, і джерело, і знову тливо,
І знову Він торкається пестливо.
Досвітній світ Йому в долоню ліг.
Свіча погасла, і оця свіча є
Згасання, коли око помічає
В імлі позанебесного Отця.
Пломінчик гасне. Це алмазна кліть.
Це чорнота. Це темрява. Нахилим
Алмазний безмір темряви на килим
Земної мли, що починає тліть.
Там, поза тливом, зeла, і барліг,
І дим, і джерело, і знову тливо,
І знову Він торкається пестливо.
Досвітній світ Йому в долоню ліг.
3 — 4 жовтня 2004 р., Київ
Emile Antoine Bourdelle. "Beethoven" (1902)
ЕМІЛЬ-АНТУАН БУРДЕЛЬ. ВЕЛИКА ТРАГІЧНА МАСКА БЕТГОВЕНА
Веди мене, мелодіє, веди,
Неси мене і сили дай для злету —
Перепливти, перелетіти Лету
І не ковтнути чорної води.
Повстань, мій дух! Мелодіє, постань
Лавиною, і вибухом, і виром,
І вироком осіннім хмарам сірим —
Крізь тишини важку, холодну твань!
Накочуйся, о хвиле звукова, —
Я чую звук нечуваної пісні,
Її акорди й рокотання пізні, —
У тишині оглухла голова.
У душу б’ється музика німа,
Це рокотання врочисте і чорне
В обличчя б’є. Моє лице — потворне.
Та порятунку й сховища нема.
Веди мене, гармоніє, веди,
Неси мене і сили дай для злету —
Перепливти, перелетіти Лету
І не ковтнути чорної води.
Неси мене і сили дай для злету —
Перепливти, перелетіти Лету
І не ковтнути чорної води.
Повстань, мій дух! Мелодіє, постань
Лавиною, і вибухом, і виром,
І вироком осіннім хмарам сірим —
Крізь тишини важку, холодну твань!
Накочуйся, о хвиле звукова, —
Я чую звук нечуваної пісні,
Її акорди й рокотання пізні, —
У тишині оглухла голова.
У душу б’ється музика німа,
Це рокотання врочисте і чорне
В обличчя б’є. Моє лице — потворне.
Та порятунку й сховища нема.
Веди мене, гармоніє, веди,
Неси мене і сили дай для злету —
Перепливти, перелетіти Лету
І не ковтнути чорної води.
1972 р., Київ
* * *
... лови мене, мій світе! О, лови!
В кублі – пташина, у норі – лисиця.
До кого Сину Людському проситься?
До кого йтиме Постать сяйнолиця?
Нема де ні молити, ні молиться.
Нема де прихилити голови.
... о, плинь до мене, благовісте, плинь!
По зáсвіти розливано теплінь,
По горню білину, по персть, по глину,
По плодь солодку, гіркоту полинну,
По літепло, по вінця часоплину...
О, плинь до мене, благовісте, плинь!
Теплінь у світі. Господи, лишень
Хай не зникає цей безокрай синій,
Цей сад молінь, і злагоди, і скиній.
... лиши мені леліточку на глоді,
Лиши мені ці спалахи вишéнь,
Повеликодню тишу – й годі, годі...
* * *
Це пульсування безлічі краплин
там, де правічний безмір часоплину.
Тремтливу невпізнавану краплину
несе у нескінченне часоплин.
А у краплині падали сніги,
перелітали віхоли грудневі,
і все довкола ждало день по дневі
приходу празникової снаги,
світилися прикраси ялинкові,
засяяло засніженим світам
те свято світле й сріберне, і там
дивилось немовля у сповиткові
крізь плівочку краплини: часоплин,
і цей правічний безмір часоплину
несе у нескінченне ту краплину,
де свята ждуть, між безлічі краплин.
Це пульсування безлічі краплин
там, де правічний безмір часоплину.
Тремтливу невпізнавану краплину
несе у нескінченне часоплин.
А у краплині падали сніги,
перелітали віхоли грудневі,
і все довкола ждало день по дневі
приходу празникової снаги,
світилися прикраси ялинкові,
засяяло засніженим світам
те свято світле й сріберне, і там
дивилось немовля у сповиткові
крізь плівочку краплини: часоплин,
і цей правічний безмір часоплину
несе у нескінченне ту краплину,
де свята ждуть, між безлічі краплин.
Ах, який прекрасний поет! Неймовірно сумно, що ми його втратили...
КРИМ. ОСІНЬ
Хворе осіннє море дихає важко, нерівно,
Білі у морі хвилі, в чорному штормі — грім.
Місце нашої зустрічі з Вами, Ларисо Петрівно,
Місце нашої втечі — хмарний осінній Крим.
Білі у морі хвилі, в чорному штормі — грім.
Місце нашої зустрічі з Вами, Ларисо Петрівно,
Місце нашої втечі — хмарний осінній Крим.
Хмурі химерні хмари. Марні осінні втечі.
Сухотного жовтого листя кволий примарний рух.
У морі, у штормі, у хмарах, у листі, у цій холоднечі
Шукаю подиху Вашого, Ваших шукаю рук.
Сухотного жовтого листя кволий примарний рух.
У морі, у штормі, у хмарах, у листі, у цій холоднечі
Шукаю подиху Вашого, Ваших шукаю рук.
Шукаю голосу вашого, може, його зустріну —
З моря луна долине, — так я зустрів колись,
Ларисо Петрівно, Лесю, Вкраїнко моя,
Україну —
Країну, яка злетіла над незбагненну вись.
З моря луна долине, — так я зустрів колись,
Ларисо Петрівно, Лесю, Вкраїнко моя,
Україну —
Країну, яка злетіла над незбагненну вись.
Шукаю в осінньому вітрі слово Ваше пророче,
В холоднім Криму осіннім шукаю Вас, Міріам.
Стрічаю сухотну осінь і грім, що над Кримом гуркоче,
Той грім, що здіймає хвилі і спать не дає морям.
В холоднім Криму осіннім шукаю Вас, Міріам.
Стрічаю сухотну осінь і грім, що над Кримом гуркоче,
Той грім, що здіймає хвилі і спать не дає морям.
1972 р., Крим
"Перепливти, перелетіти Лету і не ковтнути чорної води..."
26 травня увечері помер український поет та перекладач Мойсей Фішбейн.
Про це повідомив голова Національної спілки письменників України Михайло Сидоржевський.
Згідно з інформацією Йосифа Зісельса, Мойсей Фішбейн помер приблизно о 19:00 внаслідок важкої хвороби, з якою боровся тривалий час.
Про хворобу стало відомо 2019 року; Український PEN збирав кошти на його лікування.
Мойсей Фішбейн – лауреат премії імені Василя Стуса, член Українського PEN. Лауреат ордена князя Ярослава Мудрого V ступеня.
Про це повідомив голова Національної спілки письменників України Михайло Сидоржевський.
Згідно з інформацією Йосифа Зісельса, Мойсей Фішбейн помер приблизно о 19:00 внаслідок важкої хвороби, з якою боровся тривалий час.
Про хворобу стало відомо 2019 року; Український PEN збирав кошти на його лікування.
Мойсей Фішбейн – лауреат премії імені Василя Стуса, член Українського PEN. Лауреат ордена князя Ярослава Мудрого V ступеня.
"Український поет не повинен ставитися позитивно, чи неґативно до українського народу, більше того – я український націоналіст, яким повинен бути кожен поет".
Мойсей Фішбейн
Мойсей Фішбейн
Мойсей Абрамович Фішбейн народився 1 грудня 1946 року у Чернівцях. Закінчив філологічний факультет Київського педагогічного інституту у 1976 році. Перша публікація з'явилася в грудні 1970 в літературному часописі "Вітчизна". Вірші до редакції передав український поет Микола Бажан, який помітив і підтримав поета, а також написав передмову до його першої збірки "Ямбове коло" (вид-во "Молодь", 1974). Фішбейн працював у Головній редакції "Української радянської енциклопедії", був літературним секретарем Миколи Бажана. 1979 року (внаслідок відмови від співпраці з КҐБ) був змушений еміґрувати до Ізраїлю. У 1980-1981 роках кореспондент українського літературного і загальнополітичного часопису "Сучасність", що видавався українською діяспорою у США та Німеччині. З 1982 року жив у Німеччині, у 1982-1995 роках працював в український та російській редакціях "Радіо Свобода". У 1984 році в Нью-Йорку вийшла книга поета "Збірка без назви". Книга складалася з трьох розділів: 28 власних віршів, добірка віршів для дітей та об'ємний розділ перекладів з французької (Шарль Бодлер), німецької (Генріх Гайне, Райнер Марія Рільке, Ґеорґ Тракль, Гуґо фон Гофмансталь, Пауль Целан, Ганс Карл Артманн та інші), івриту (Єгуда Га-Леві, Хаїм Нахман Бялик), Манфред Вінклер, їдиш (Меер Харац), російської (Максиміліан Волошин, Олександр Твардовський) та інших мов. У 2003 році Мойсей Фішбейн повернувся в Україну.
"Колись відомий російський письменник (на жаль, уже покійний) Сєрґєй Довлатов сказав: «Генії, звісно, мають сусідів. Але чи ладні ви визнати, що ваш сусіда – геній?» Чи ладні ви визнати це за життя, а не над могилою – не після його смерти, не на ювілейних урочистостях? Чи ладні ви не цькувати, не топтати генія з тією ж затятістю, з якою посмертно – в ювілейні дні – співаєте йому осанну? Чи ладні ви бодай посмертно віддавати генієві належну шану? «Вони любити вміють тільки мертвих», – це з пушкінського «Бориса Ґодунова». У нас і мертвих не завжди вміють любити".
Мойсей Фішбейн
Мойсей Фішбейн
Твори (згідно з Вікіпедією):
«Ямбове коло». Поезії, переклади. Переднє слово Миколи Бажана. «Молодь», Київ, 1974. 44 с.
«Збірка без назви». Поезії, переклади. Переднє слово Юрія Шевельова. «Сучасність», Нью-Йорк, 1984. 111 с.
«Дивний сад». Поезії для дітей. Художик О. Мамаєва. «Веселка», Київ, 1991. 16 с. ISBN 5-301-01565-6
«Апокриф». Поезії, переклади, проза. «Дніпро», Київ, 1996. — 254 с. ISBN 966-507-004-5
«Розпорошені тіні». Поезії. Відповідальний редактор П. Мацкевич. «Кальварія», Львів, 2001. 32 с. ISBN 966-7092-83-6
«Аферизми». «Факт», Київ, 2003. 127 с. ISBN 966-8408-18-7
«Ранній рай». Поезії, переклади, проза, есеї, «аферизми». Переднє слово Івана Дзюби. Оформлення Олени Добровольської. «Факт», Київ, 2006. 516 с. ISBN 966-359-108-0.
«Пророк». Поезії та переклади. «Либідь», Київ, 2017. 302 с. ISBN 978-966-06-0727-9.
Переклади:
«Райнер Марія Рільке. Сто поезій у перекладі Мойсея Фішбейна». «Либідь», Київ, 2012. 271 с. ISBN 978-966-06-0627-2
Мойсей Фішбейн перекладав з німецької, французької, івриту, їдиш, італійської, іспанської, каталонської, румунської, угорської, грузинської, російської та інших мов.
Публіцистика:
Єврейська карта в російських спецопераціях проти України (доповідь на 26-й Конференції з української проблематики, Іллінойський університет, Урбана-Шампейн, США. 24–27 червня 2009 року).
«Ямбове коло». Поезії, переклади. Переднє слово Миколи Бажана. «Молодь», Київ, 1974. 44 с.
«Збірка без назви». Поезії, переклади. Переднє слово Юрія Шевельова. «Сучасність», Нью-Йорк, 1984. 111 с.
«Дивний сад». Поезії для дітей. Художик О. Мамаєва. «Веселка», Київ, 1991. 16 с. ISBN 5-301-01565-6
«Апокриф». Поезії, переклади, проза. «Дніпро», Київ, 1996. — 254 с. ISBN 966-507-004-5
«Розпорошені тіні». Поезії. Відповідальний редактор П. Мацкевич. «Кальварія», Львів, 2001. 32 с. ISBN 966-7092-83-6
«Аферизми». «Факт», Київ, 2003. 127 с. ISBN 966-8408-18-7
«Ранній рай». Поезії, переклади, проза, есеї, «аферизми». Переднє слово Івана Дзюби. Оформлення Олени Добровольської. «Факт», Київ, 2006. 516 с. ISBN 966-359-108-0.
«Пророк». Поезії та переклади. «Либідь», Київ, 2017. 302 с. ISBN 978-966-06-0727-9.
Переклади:
«Райнер Марія Рільке. Сто поезій у перекладі Мойсея Фішбейна». «Либідь», Київ, 2012. 271 с. ISBN 978-966-06-0627-2
Мойсей Фішбейн перекладав з німецької, французької, івриту, їдиш, італійської, іспанської, каталонської, румунської, угорської, грузинської, російської та інших мов.
Публіцистика:
Єврейська карта в російських спецопераціях проти України (доповідь на 26-й Конференції з української проблематики, Іллінойський університет, Урбана-Шампейн, США. 24–27 червня 2009 року).
Зі Збруча.
