Терміни давности до вчинених совєтами злочинів проти людяности незастосовні.
БОЛЬШЕВИЦЬКИЙ ЗЛОЧИН В УМАНІ
МОРД 1459 В’ЯЗНІВ З ЧОРТКОВА Й КОПИЧИНЕЦЬ
“Львівські вісті”, 31 травня 1942
Львів, 30 травня. При кінці липня 1941 року охоплювали німецькі війська залізними кліщами м. Умань. Совєтським арміям (6-ій, 12-ій і 3-ому корп. 18-ої арм.) замкнено шляхи відвороту. Назрівав великий розгром у трикутнику Умань, Підвисоке, Торговиця (Ново-Архангельськ). Тоді то тільки в одному ліску між Нерубайкою і Підвисоким полягло поверх 18 тис. красноармійців.
У місті Умані шаліло тоді большевицьке НКВД. Палило кращі будівлі міста, готелі, товарові доми, зривало фабрики і заводи, (бровар, гутаперковий завод, ливарно-механічний і другі). Дня 1-го серпня жертвою варварського нищення впала міська електрівня, водогони і залізничий двірець. Тут спалено величезні запаси збіжжя, муки і всякого добра. Майже три місяці горіли ще і тліли двірцеві магазини.
Та найбільший злочин поповнили большевицькі звірі в тюрмі НКВД. Свої жертви заховали вони так дбайливо, що місцева влада змогла викрити злочин аж по двох місяцях, при кінці вересня 1941, коли тіла вже розкладалися і з льоху видобувався сопух.
Умань була етапним пунктом, кудою гнали в’язнів з Галичини на Донбас, Урал, Сибір. Тут перегнали були большевики в липні 1941 р. кілька транспортов зі Станиславова, Львова, Кам’янця і Вінниці. Останній транспорт арештованих з Чорткова й Копичинець прибув до Умані oк. 25. VII. 1941 р. Та їм вже не судилося більше жити. Загнані у великий та глибокий льох (25X25X6 метрів) погинули помордовані, подушені і несамовито змасакровані.
Льох був під садом-городом і служив перше за магазин до переховування бочок з капустою, помідорами, рибою і харчами для в’язниці. Льох мав кілька отворів-вентиляторів. Завдяки їм вдалося викрити трупів, що розкладаючися - сопухом через вентилятки затроювали довкола воздух. Льох був від західної сторони в’язниці, а доступ до нього від подвіря її господарської частини. Саме подвіря і всі будинки були завалені всяким сміттям та барахлом. Тут валялося безліч поломаних бочок, меблів, залізних ліжок, дров, вугля, соломи. Шопа, що під нею був вхід до пивниці, була за барикадована цим крамом, замкнена на кілька замків, присипана вугіллям і соломою. Засотана павутинням не могла наводити на жадний слід злочину. її нутро таксамо завалене вугіллям і всячиною крило старанно захований вхід до льоху-могили. Трусливий садист навіть двері сильно цвяхами забив, щоб трупи не вийшли...
По зірванні дверей найдено і жахливий образ. Вузькі сходи льоху були завалені змасакрованими жертвами. Пивниця була залита до 2/3 водою, розчиненою хльором і вапном. Саме положення трупів дозволяло відгадати спосіб, як їх помордовано.
Трупи при вході до льоху на сходах лежали в неладі, і видно поскидані передтим помордовані тіла, щоб заткати всякий доступ до входу. Лежали тут, між іншим, помордовані вісім німецьких летунів, жахливо змасакровані. Під ними лежали зломані вдвоє, постріляні і поколені багнетами жертви - в останніх днях арештовані українці чоловіки і жінки Умані й околиці. Багато зпоміж них розпізнали згодом близькі і знайомі. Кожна верства трупів була присипана грубою верствою вапна. Чим дальше вглиб, тим більше було удушення, на що вказувала на бряклість і синява тіл. Ці верстви лежали укосом. В’язнів зливали сильними струями жручого розчину, бо струї зпід великого тиснення полишали на стінах льоху, волоссю і одежі трупів характеристичні сліди. По вигляді одежі і рідко по документах у кишенях можна було розпізнати багато зпоміж жертв. У в’язниці збереглися деякі папери і документи. Між іншими розпізнали жінка і брат замордованого тут бл. п. інж. Турулу з Копичинець. Їм удалося перевести тлінні останки до Копичинець. Поміж жертвами було можна розпізнати добре жінок-селянок і інтеліґенток Чортківщини і Копичинеччини, селян, робітників, міщан, священиків; усіх, що смертю мучеників скропили Велику Ідею.
Цілих десять днів тривала екзгумація жертв і похорони їх на уманськім цвинтарі. Цілих десять днів близькі і кревні ридали і в сльозах благали Творця за спокій душ мучеників, а помсту і кару гнобителям. Спочили вони там серед розквітчаних степів і садів України, в землі зрошеній благородною кров’ю героїв. Нехай же плачуть за ними батько-мати, жінка-сестра, доня-син. Умерти треба раз. Та їх смерть запалила велике багаття - святий вогонь любови рідного народу, що його вони з засвітів загрівають до життя, до чину, до сповнення їх заповіту і здійснення тої ідеї, для якої вони вміли жити і вмерти.
Михайло Гресько
Чортківський етап прибув до Умані 19 липня 1941 року. Дійшли далеко не всі в'язні. Багато загинуло в дорозі. Після виснажливого переходу люди не могли рухатися, а на п'яти колоні наступав німецький фронт. Тоді енкаведисти вирішили всіх розстріляти. 20-21 липня червоні завершили свою чорну справу. Невеликими групами людей заганяли в підвал і під гудіння автомашин розстрілювали їх.
...Із міста Чорткова етап слідував через пункти Кам'янець-Подільський, Жмеринку, Тиврів, Ситківці, Христинівка, Умань. Багато людей ішли босими. Під кінним та пішим конвоєм до колони по дорозі нікого не підпускали, а попереду йшла кінна розвідка. На гостинці в с. Лосяч місцеві патріоти звели барикади, щоб зупинити колону, але енкаведисти з кулеметів рознесли їх вщент. У Гуштині чекісти побачили двох хлопців, які виглядали з-за хати. Їх негайно заарештували й прилучили до колони.
З етапного переходу Чортків-Умань врятувалися кілька щасливців, які залишили нам свої спогади. Так, Омеляна Чернегу, уродженця Мушкатівки, енкаведисти чотири місяці на початку 1941 року протримали у борщівській тюрмі, потім перевезли до Чорткова. Допитували, щоб зізнався про діяльність сільської ОУН, а далі погнали до Умані.
на шляху слідування при спробі повстання і втечі було розстріляно близько 120 в'язнів (членів ОУН), але ці дані не є точними.
...20 липня 1941-го в Умані за розпорядженням військового прокурора фронту і заступника народного комісара держбезпеки Ткаченка - розстріляно і закопано 767 в'язнів, засуджених і підслідних за контрреволюційними статтями.
В'язнів, що слідували етапом, засуджених за побутовими статтями, числом 64 осіб, звільнено, з яких 32 в'язнів (поляків) тимчасово залишено в тюрмі м. Умані.
Розстріл континґенту був викликаний ситуацією на фронті, позаяк противник, який прорвався, розташовувався за 20-30 км від Умані. Весь наглядовий склад тюрми м. Чорткова прибув до Харкова. Привезені цінності в'язнів здано у фінвідділ НКВД УССР.
Якщо вірити звітові карального відомства від вересня 1941 року, то з тюрми Чорткова 2 липня 1941 р. виведено пішим ходом 954 арештанти. На шляху до Умані при спробі втечі або виснаження розстріляно 187, на місці злочину в Умані – 767 осіб.
Зі статті “Уманська катівня 1941 року. Історії звичайних людей з Галичини“ https://www.istpravda.com.ua/…/2014/09/25/144857/view_print/
