Пані Оксана Мешко з Олесем на засланні, 1981 р.
Олесь Сергієнко,
шістдесятник, політв'язень, громадський і політичний діяч
* 25 червня 1932, Курщина, Росія — † 24 вересня 2016, Київ
шістдесятник, політв'язень, громадський і політичний діяч
* 25 червня 1932, Курщина, Росія — † 24 вересня 2016, Київ
Син пані Оксани Мешко, інженер за першою вищою освітою (Київський сільгоспінститут), медик — за другою: вчився в медінституті. У 1965 увійшов до оргкомітету постійно діючого диспуту з питань української мови та культури, діяльність якого була припинена репресивними методами. 28.05.1966, за спробу потрапити на міський вечір пам'яті І. Франка, разом із Миколою Холодним заарештований на 15 діб і, як наслідок, 1967 виключений з медінституту.
Працював мистцем-реставратором, інженером-механіком, учителем креслення у Києві — там, де міг влаштуватися на роботу, бо за «антисовєтську діяльність» йому не давали нормально працювати; в 1960-х — учасник протестних акцій проти переслідувань діячів української культури.
1972 засуджений на 7 років таборів і 3 роки заслання, перебував у Пермських таборах; 1973 додатково засуджений на трирічне ув'язнення у Владімірській в'язниці.
На початку 1990-х активно включився в національні-політичні рухи. Очолював Українську Християнсько-Демократичну партію, займався питаннями освіти, будучи депутатом Київської міської ради 1994—1998 рр. скликання, працював у комітеті з освіти. У 1994 (у віці 62 років) здобув ступінь маґістра державного управління і самоврядування. Був членом Всеукраїнського товариства політичних в'язнів і репресованих.
Лицар ордена «За заслуги» (2007) і Хреста Івана Мазепи (2010).
Похований на Байковому цвинтарі в Києві.
Працював мистцем-реставратором, інженером-механіком, учителем креслення у Києві — там, де міг влаштуватися на роботу, бо за «антисовєтську діяльність» йому не давали нормально працювати; в 1960-х — учасник протестних акцій проти переслідувань діячів української культури.
1972 засуджений на 7 років таборів і 3 роки заслання, перебував у Пермських таборах; 1973 додатково засуджений на трирічне ув'язнення у Владімірській в'язниці.
На початку 1990-х активно включився в національні-політичні рухи. Очолював Українську Християнсько-Демократичну партію, займався питаннями освіти, будучи депутатом Київської міської ради 1994—1998 рр. скликання, працював у комітеті з освіти. У 1994 (у віці 62 років) здобув ступінь маґістра державного управління і самоврядування. Був членом Всеукраїнського товариства політичних в'язнів і репресованих.
Лицар ордена «За заслуги» (2007) і Хреста Івана Мазепи (2010).
Похований на Байковому цвинтарі в Києві.
Більше про О. Сергієнка - у статті Василя Овсієнка, в основу якої покладено два інтерв’ю з О.Сергієнком 2000 року http://museum.khpg.org/index.php?id=1184516224
