* * *
що б не казали пророки
на хвості у сороки
все має дати і строки
і свої письмена
ось одцвітають квіти
ось відлітають віти
ось тільки холод і вітер
і немає кіна
ось непомітно зовсім
тоне у спогадах осінь
і непомітна досі
свічка стукає в ніч
і незалежно від того
що обломилось від Бога
все ж увірветься дорога –
і в цьому урвищі річ
але мабуть найважче
все ж не життя пропаще
втратить у вовчій хащі
як захоче пітьма
а – покидаючи зграю –
бачити вже з небокраю
світ який ще не знає
що його вже нема
З рукопису нової книги
