Унікальна знимка, зроблена у вересні 1944-го року: американський підводний човен рятує 20-річного пілота збитого японцями американського торпедоносця.
Ним виявився син відомого американського банкіра Джордж Герберт Вокер Буш, майбутній 41-й президент США.
У день свого 18-ліття, одразу після закінчення середньої школи, т. зв. Академії Філіпса в Андовері, шт. Массачусетс, Джордж вступив добровольцем до ВМФ США. У серпні 1943, після однорічного вишколу на курсах військово-морських льотчиків, він у ранзі прапорщика служив у військово-морському резерві на авіябазі ВМФ Corpus Christi й був одним із наймолодших авіяторів на флоті. Починаючи з 1944 року, Буш служив на Тихоокеанськім театрі воєнних дій і керував торпедоносцем класу Grumman TBF Avenger, здатним злітати з авіяносців. Його ескадрилья була приписана до авіяносця USS San Jacinto. Джордж був високий і худорлявий (англ. skinny), і через це його прозвали "Skin" («Шкіра»).
Свій перший бойовий виліт Джордж здійснив у травні 1944 року із завданням бомбардувати утримуваний японцями острів Wake. Невдовзі він отримав звання молодшого лейтенанта. 2 вересня 1944-го його літак успішно атакував кілька цілей на японському острові Chichijima, але був підбитий вогнем противника. Загорівся двигун, і, щоб не потрапити у полон, Джордж спрямував літак від острова й керував ним, доки літак міг летіти. Коли це стало неможливо, він і два члени його екіпажу вирішили катапультуватися, але перед тим Джордж устиг випустити торпеди по ворожому крейсері. Джордж із парашутом успішно приводнився, але його стрілець та радист загинули - в одного з них не розкрився парашут, а другий просто не зміг виборсатися з літака. Джордж сам-один дрейфував на рятувальнім плоті всього за кілька миль від острова. Японці послали катер, аби схопити Буша, але літак з його ескадрильї спікірував на катер і відігнав його. Инші літаки кружляли над Бушем, охороняючи його, хоч і були дуже високо.
Але його порятунок прийшов не згори, а знизу.
"Я бачив, як ця штука виходить з води, і я сказав собі: «Боже, надіюся, це одна із наших!»" — згадував пан Буш згодом.
Це була субмарина USS Finback, що робила свій десятий бойовий вихід. Йому неймовірно пощастило. Згодом його нагородили орденом Distinguished Flying Cross за участь в атаці на Chichijima.
Захоплених у полон вісьмох американських льотчиків японці піддали жорстоким тортурам, а потім кількох із них, за наказом генерал-лейтенанта Yoshio Tachibana (立花芳夫), обезголовили, а решту закололи штиками і бамбуковими списами. Але найстрашніше те, що чотирьох із них вони з’їли. Так, ви прочитали правильно: з'їли! Острівні хірурги, як м’ясники, розібрали їхні тіла, і старші офіцери ґарнізону Chichijima, серед них генерал і адмірал, мали на обід їхні стегна та печінки. Японські офіцери їли людське м’ясо із соєвим соусом, овочами, а потім запивали його саке...
Канібали не голодували - старшина на Chichijima мала багато їжі. Звірство і бенкет були проявом зневаги.
Четверо японських офіцерів були згодом повішені після того, як військова комісія США на Ґуамі засудила їх до страти за катування та канібалізм.
Серед них були генерал-лейтенант Yoshio Tachibana і майор Суео Матоба, підбурювач. Останній виправдовував воєнні злочини вкрай банально:
"Ці інциденти сталися, коли Японія зазнавала поразки за поразкою, - сказав він. - Вояки були збуджені, схвильовані й кипіли від нестримної люті. Ми були голодні. Ми з'їли все їстивне, рослини і тварин, як-от щурів, мишей, собак та ящірок. Не знаю, що сталося після цього. Ми справді не були канібалами».
Вісьмох закатованих на Chichijima льотчиків звали:
Jimmy Dye (New Jersey), радист
Floyd Hall (Missouri), пілот
Warren Hindenlang (Massachusetts), пілот
Glenn Frazier (Kansas), стрілець
Marve Mershon (California), радист
Warren Earl Vaughn (Texas), пілот
Dick Woellhof (Kansas), радист
Grady York (Florida), стрілець.
Царство Небесне...
Те, що він вижив після такого близького зіткнення зі смертю, глибоко вплинуло на Джорджа Буша-Старшого і спонукало його поставити собі питання: «Чому я не загинув і що Бог приготував для мене?» До цих питань він повертався протягом усього свого подальшого життя, звіряючи з ними свої дії та вчинки.
...Джордж Буш був знову призначений на авіяносець USS San Jacinto в листопаді 1944 року і брав участь в операціях на Філіппінах. На початку 1945 його переведено до нової бойової ескадрильї VT-153, де він проходив вишкіл перед планованим вторгненням на основні японські острови. Потреба у вторгненні відпала через капітуляцію Японії 2 вересня 1945 року, після атомного бомбардування Хіросіми та Наґасакі. Буш був звільнений з дійсної служби того ж місяця, але офіційно був звільнений з ВМФ лише у жовтні 1955 року, маючи ранґ лейтенанта. За період активної служби Джордж Буш здійснив 58 бойових вильотів і 128 посадок на авіяносець і загалом налітав 1228 годин.
George Herbert Walker Bush
* 12 червня 1924, Мілтон, штат Массачусетс — † 30 листопада 2018, Х'юстон
Міжнародний воєнний трибунал для Далекого Сходу, зала засідань, 12 травня 1946
PS.
1947 року в судовому процесі уряд США судив 30 японських офіцерів за воєнні злочини і п’ятьох із них засудив до страти. Засуджених офіцерів повісили.
Незабаром після війни союзні держави у кримінальних судах висунули обвинувачення 25 особам як воєнним злочинцям класу А; 5700 осіб були обвинувачені як воєнні злочинці класу B або C. 984 особи з 5700 були засуджені до страти, 920 були фактично страчені, 475 отримали довічне ув’язнення, 2944 отримали терміни ув’язнення, 1018 були виправдані, а 279 не були засуджені чи не віддані до суду. Усіх звинувачених класу А судив Міжнародний воєнний трибунал для Далекого Сходу, також відомий як «Токійський процес» (травень 1946 - листопад 1948). Суди над японськими воєнними злочинцями провадилися також в инших країнах Азії та Тихоокеанського реґіону.
