"Під Кримом був не тупий провтик, а падлюча зрада!"
Тарас Чорновіл
Арєстовічь у Фейгіна не лише коротку матірну фразу про розмінований і не прикритий вихід з Криму наговорив. Він там ще про свої якісь офісні джихади почав триндіти. І, головне, брудні натяки у бік Залужного та армії. На ці вис..ри вже жорстко реаґують багато людей, включно з військовими. Публічно військовослужбовцям висловлюватися поки що трудно, за ними зараз на повну полює філіал московського фсб - наше доморощене зрадницьке ДБР. Але переказують привітики на повоєнний період дуже серйозні...
До речі, навіть відома всім фраза Люсі Арєстовічь - тупа й брехлива відмазка. Бо не про*&али, а саме умисне розміновували під керівництвом високих чинів СБУ. І армію МО на чолі з Рєзніковим, а не Головнокомандувач Залужний, переміщало з кримського напрямку безпосередньо перед початком ворожого наступу. Бо Залужний отримав війська у своє управління лише після 9:00 год. 24 лютого (вони ж умисно 23-го голосували за надзвичайний, а не воєнний стан, щоб не дати командувачеві й армії жодних можливостей перед і на початку вторгнення). А під Кримом був не тупий провтик, а падлюча зрада. І поки що за цю зраду умовно поплатився лише один генерал СБУ, а всі ймовірні причетні залишаються при своїх посадах і керують країною під час війни!
Тут - емоційна реакція Борислава Берези, який зараз в окопах на війні:
"Заберіть свої кострубаті руки від ЗСУ та Залужного!
Прислуга з ОП вирішила наїхати на тих, хто реально захищає Україну."
Нижче - висловлювання на цю тему Юрія Бутусова та Тараса Чмута.
Заява радника офісу президента Арестовича щодо того, що «мене це все дістало» та «будемо розбиратись» щодо проблем оборони та організаці ведення бойових дій, не є спробою сприяти вдосконаленню нашоі армії та не підсилює нашого спротиву. Навпаки.
Це спроба втрутитись у рішення військового керівництва, щоб перекласти відповідальність за деякі трагічні політичні рішення політичного керівництва на військових.
Думаю, всім очевидно, що тільки залізна витримка та внутрішній стрижень нашоі армії забезпечили у вкрай несприятливих умовах, створених політиками, втримання російського удара, ціною великих втрат та великих жертв.
І думаю, якщо політичні діячі з офісу продовжать практику публічно втручатись у справи армії, замість сприяння та системної роботи, і змусять військових говорити, наслідки будуть для деяких політиків нищівними.
Коли свідки розкажуть, чому не були підірвані мости, затримане розгортання, накази «не провокувати», чому спрямували частину військ в оточення, чому були інші рішення з трагічними наслідками, то політикам доведеться дуже багато говорити про себе, а не про військових. У тих, хто сидить далеко від війни у кабінеті, виникає хибне відчуття безвідповідальности та здатности знов вести свої піар ігри та знов перекладати відповідальність з себе на когось іншого.
Припиняйте ці ігри. Влада має працювати для оборони в інтересах армії, без піару, без публічних окриків. Не забувайте, що ви робили та що казали 24-26 лютого, і хто тоді діяв, а хто згадував про всеосяжне перемир’я.
Армія зараз - найавторитетніший інститут у суспільстві, і влада має говорити з армією по-державному, говорити мовою законів, бюджетів, указів та рішень, а не мовою піару.
керівник благодійної організації "Повернись живим"
Чим далі від Києва війна — тим більше з’являється політичних ігрищ на кістках. Одні починають «шукати винних» та готуватися до нового політичного сезону, а інші — «стрілочники» — намагаються, очікувано, перекласти відповідальність за всі помилки на армію.
Учора в ефірі «Фейгин Live» «голос Офісу Президента» Олексій Арестович підняв питання відповідальности за підготовку до війни, оборону півдня на Кримському напрямку та забезпечення навчености Територіяльної оборони. Якщо читати між рядків — суспільству потрібно дати крайніх і визначити винних за допущені помилки.
Так от, якщо хтось не знає чи забув, то я нагадаю — Збройні Сили України займаються застосуванням та підготовкою армії. А їхнім забезпеченням, переозброєнням та розвитком, як і підготовкою держави до оборони у мирний час займається Міністерство оборони, Верховна Рада та Кабмін. Але найголовніше інше — усі ключові прізвища, які відповідають за ці процеси, визначаються виключно з Офісу президента.
Тому, пане Олексію, можете почати свій «маленький джихад», як Ви озвучили, з Ваших колеґ по Офісу, а саме:
- хто понесе відповідальність за призначення міністром Тарана та НГШ Хомчака, які фактично на два роки зупинили розвиток ЗСУ?
- хто понесе відповідальність за провал державного оборонного замовлення два роки поспіль?
- хто понесе відровідальність за такі проєкти, як «два корвети до 2035 року», які з‘їли значний відсоток оборонного бюджету і не працюють у цій війні?
- хто понесе відповідальність за штучне блокування запуску Територіяльної оборони на рік, через небажання, щоби Закон був не від Президента?
І головне — хто три місяці поспіль день у день казав, що «війни не буде» та блокував усі намагання військових почати проактивну підготовку?!
І якщо хтось раптом забув, то я нагадаю, що смачну каву в сонячнім Києві вам забезпечують сотні загиблих та поранених чоловіків та жінок щодня. Щодня. І сьогодні шукати винних серед них — абсолютно не найкраща ідея. Винні не в армії, хоч і там є кого і за що спитати, винні у високих кабінетах, де формувалися бюджети, політика та визначалися прізвища на ключові посади.
