Юрій Швець*:
...Я дізнався, що я є всесвітнє зло, котре маніпулює практично всім Заходом. Дізнався я про це з відео міністра оборони Резнікова, під назвою «Відповідь міністра Резнікова Юрієві Швецю». Мовляв, Швець підняв фальшиву тривогу щодо постачання зброї в Україну. Спостерігаючи за епатажною, емоційною промовою міністра, я все думав: щось мені все це нагадує... Згадав: «Собаче серце», епізод: Шарікова зловили на місці злочину на крадіжці 10 рублів, і замість признатися, він, дивлячись своїми безсоромними очима на оточуючих, кричав: «Це Зінка винна!» А тут Швець винен. Розберемося, що сталося насправді.
...Часто можна чути: з Єрмаком спілкуються американці, отже, з Єрмаком усе нормально. Резніков каже, що йому прямо не ставлять питань про облік зброї, а отже, все нормально. ...Але про облік зброї, що постачається, пише Financial Times, про це говорять американські спецслужби. Якщо чогось не говорять вам в очі, це не означає, що цього немає.
Минулого тижня Палата Представників схвалила рекордний оборонний бюджет США у розмірі 860 мільярдів доларів, і в цьому бюджеті, який є одним із найголовніших законів США, чорним по білому написано: законодавці зобов'язали Пентаґон протягом 6 місяців запровадити більш ефективну практику обліку всієї військової допомоги, що спрямовується в Україну, і доручили головному інспекторові Міноборони двічі на рік звітувати перед Конґресом з цього питання. Ба більше, в Міноборони України вже приїхали американські інспектори з Пентаґону, чиє завдання — контролювати зброю, яку США постачають.
Резніков скаржився на мене українській авдиторії, а от в інтерв'ю західним ЗМІ він не міг гнати тюльку — там він був зовсім инший, там він був цяця, казав: ми все розуміємо, ми працюватимемо і т. д. Приміром, пише та ж Financial Times: «Міністр оборони Резніков обіцяє посилити системи відстеження озброєнь». Питання: що йому заважало зробити це протягом 9 місяців свого перебування на посаді? Резніков сказав, що у 2019 році країни НАТО передали в Україну спеціяльну комп'ютерну програму для відстеження цих озброєнь. Цю програму використовує Пентаґон. За допомогою цієї програми - візьмемо, наприклад, Афґаністан - вони знали кожен болт і кожну гайку, що постачалися туди; вони постачали своїм джи-ай воду з Каліфорнії, адже американський солдат має отримувати все найкраще, зокрема, воду, і вони знали, де, на якому складі в кожен конкретний момент є кожна пляшка. І саме цю програму передали до України.
Резнікова призначено на початку листопада 2021-го — 9 місяців тому. За 9 місяців від початку Другої Світової Гітлер захопив усю континентальну Европу. Приблизно за 9 місяців Сталін устиг втратити всю свою “нєпобєдімую” армію, яку він мав на початку війни; він встиг переділокувати всю оборонну промисловість СССР ближче до Уралу й за Урал і створити нову армію. А Резніков каже, що за 9 місяців не встигли вони освоїти програму - складна вона, каже. Крім того, в нас бракує ліцензій, каже, і людей бракує, хлопці стараються, але не виходить! Повторюю: за 9 місяців. І от у мене питання: коли він говорив це кореспондентові Financial Times, чи він розумів, яку тюльку він жене? Україна має найкращих айтішників у світі, їх відривають із руками та ногами у США, вони творять чудеса. І щоб українські айтішники за 9 місяців не освоїли програми - це нахабна брехня. Тобто, сиділо МО на цій програмі й ані за холодну воду не бралося — не хотіло. Як стверджує Резніков, за ці 9 місяців вони освоїли облік лише великих систем озброєнь — ГАЙМАРС, припустимо, або «три сімки», а от обліку Джевелінів, NLOW, Стінґерів досі не освоїли. Хитрість полягає в тому, що на великих системах озброєнь встановлено датчики GPS, і навіть без цієї програми, сидячи у Вашинґтоні або в Лондоні, хлопці можуть відстежувати, де перебувають ці системи. Що ж то меншої за розмірами, портативної зброї, то система враховує те, що прийшло на адресу МО, а куди воно далі пішло, не можуть відстежувати — ну, бракує голів у МО, аби вирішити це титанічне завдання. І тепер, на 10-й місяць перебування на посаді Резніков збирається ввійти у консультації із Заходом для вирішення цього питання.
З чого все почалося? Після 2014 року, коли в Україні були знищені всі склади зброї та боєприпасів, винних не знайшли. Приблизно у той самий час на сірих та чорних ринках Близького Сходу виявлено викиди боєприпасів з України, зокрема 152 калібру, причому зловмисники навіть не спромоглися замазати маркування, що свідчило про те, що ці боєприпаси походили з України. І це, звісно, стало надбанням західних спецслужб. За 8 років з 2014 року влада України не спромоглася забезпечити ЗСУ боєприпасами в достатній кількості, й навіть патронного заводу не збудовано. Українські винахідники зробили й виготовляють зараз кустарним способом унікальні патрони, які пройшли випробування в рамках НАТО у Великій Британії та США, але всі спроби збудувати в Україні патронний завод наштовхувалися на жорсткий опір корупційного чиновництва. Генерал Кривоніс в однім зі своїх інтерв'ю розповідав, що представникам тих міністерств, які відповідали за забезпечення ЗСУ патронами, було вигідно їх імпортувати, бо на кожнім патроні робилося від 100% до 300% прибутку. У підсумку, на момент російського вторгнення країна мала добре тренованих бійців та офіцерів, ЗСУ виконали свій обов'язок, але МО та пов'язані з ним структури не спромоглися забезпечити їх зброєю та боєприпасами. Наявних боєприпасів було на кілька діб боїв. Те, що боєприпасів немає, що вони вичерпуються, у ЗСУ зрозуміли вже на другий день, і представники ЗСУ кинулися до англійців та американців із проханням: «дайте — нічим стріляти».
...Незважаючи на пофіґізм влади, американці та британці почали постачати свою зброю ще до початку аґресії, зокрема, британці постачили 3615 ракет NLAW. Постачили, тобто довезли до кордону й передали тим, кого вказало МО. Далі – перетин кордону, і ці ракети потрапляють під контроль тих, кого вказало МО. Гадаю, враховуючи ситуацію, така партія не могла пройти повз міністра Резнікова. І от починається аґресія, і, як вже сказано, буквально на другий день виявилося, що боєприпасів немає, що вони вичерпуються, кинулися до американців: «Терміново! Дайте!» Просили на перших етапах — дайте бодай дводобовий запас патронів, боєприпасів… Щодо ракет, про це стало відомо за два тижні: проблема.
Я знаю це як факт: в обложеному Харкові йшла запекла битва за порятунок міста, і його захисникам залишалося на 2-3 дні Джевелінів та NLAW. Захисники Харкова намагалися додзвонитися, докричатися до МО, до Резнікова, але не виходило. Врешті вони через свої особисті зв'язки додзвонилися до мене. Я знав людей у Великій Британії, які постачали ці NLAW, я знав тут, у США тих, хто постачає Стінґери, я з ними зв'язався. Виникла унікальна ситуація: для порятунку Харкова військам критично потрібні Джевеліни чи NLAW, а тих 3615 ракет немає, вони десь поділися, їх не стало.
Відтак цим зайнялися британські та американські спецслужби — MI6 та ЦРУ, чиїх аґентів під різним прикриттям послано в Україну, де вони провадили розслідування. Як виявилося, ті ракети лежали довго. Люди, котрі їх зберігали, знали, що вони їх мають, - то були саме ті люди, кому ракети передано за вказівкою МО, але вони й пальцем не кивнули. Вимоги захисників Харкова задовольнили за рахунок нових поставок зі США, що йшли через Польщу. А ті ракети так там і лежали. Зберігалися вони варварським способом: англійці попереджали, що ці ракети не можуть зберігатися при низькій температурі. Але їх зберігали саме при низькій температурі! І згодом, коли якусь частину вдалося врятувати, були випадки, їх задокументовано, коли боєць стріляє по російському танку, натискає на спусковий механізм, ракета не летить, танк розвертається в його бік; в бійця є кілька секунд, в нього, слава Богу, є запасний РПГ, він його швидко приводить у бойовий режим і стріляє, вражає танк і рятує себе.
Отже, згодом ці ракети знайшли. Їх усі евакуювали зі складу, де вони лежали, за кілька годин до того, як туди влучила російська ракета. Пам'ятаєте обстріл Яворівського полігону? У Москві вихвалялися, ніби знищили там велику партію зброї, боєприпасів, а насправді їх за кілька годин до нападу встигли вивезти.
Така-от діяльність Міноборони, таке поводження зі зброєю, що була критично потрібна ЗСУ в той критичний момент. Це можна кваліфікувати як головотяпство — хоча навряд! 3615 ракет — це не голка в копиці сіна, про них не можна просто «забути», тим паче коли на фронті бійці кричать «де ж, де ж зброя?!» Проте тримали й досить довго — від початку війни до атаки на Яворів. Можливо, був розрахунок корупціонерів зробити загашники й реалізувати, коли все «устаканиться». А може, ще гірше, коли зрозуміли, що не вдасться реалізувати, серед цих корупціонерів виявився кріт, який передав координати аґресорові, але, на щастя, вчасно спрацювали англійці з американцями, MI6 і ЦРУ, і вдалося врятувати ракети від знищення.
Розслідування спецслужб Британії та США тривало кілька місяців. Що ж до результатів, Вікторія Спартц у листі Байденові так і написала: «за деякими розвідданими». Тобто. інформація є, її треба було реалізувати, і от її й реалізовано: замість того, щоб Ллойд Остін казав Резнікову «ви корупціонер, сер!», реалізували її через американську конґресвумен.
І тепер протягом одного тижня відбувається купа заходів. Резніков бігає, кричить у безсиллі, бо пояснювати, що за 3 роки, або за 9 місяців під його керівництвом, українські айтішники не змогли освоїти систему контролю — це верх ідіотизму чи безпорадности. Міністр не розуміє, як він ганьбить себе в очах Заходу своїми відмовками.
Іноді від представників кротівні, створеної Єрмаком, чути крики: «Американці повільно постачають, ми довго чекаємо!» Як це співвідноситься з реальністю, я покажу на конкретному прикладі: ГАЙМАРС. Скільки було розмов, їх і досі чутно: «Чого так мало? Чого так повільно? Чому не поставили більше?”
Про те, що Україні потрібні ГАЙМАРСи, не Україна сказала Америці, а представники Пентаґону сказали МО України, сказали ще в березні місяці: «Хлопці, вам потрібні ГАЙМАРСи для вирішення ваших бойових завдань”. Чому цього не сказало МО, – це велике питання. Припустімо, Рєзніков чи генерали не знають, що таке ГАЙМАРСи, але ж є військовий аташат у посольстві України у Вашинґтоні, де хлопці сидять грамотні, треба тільки до них вчасно звернутися із запитанням: «що там є в американців, що може нам допомогти?» Та вони довідку напишуть й за добу пришлють. Чи то розуму не вистачило у керівництва МО зробити такий запит, чи запит був, але його проіґнорували... Коротше кажучи, сиділи у нірвані, «закопали» десь там NLAW, і сидимо-чекаємо, як іде ситуація на полі бою. Американці кажуть: "Вам потрібні ГАЙМАРСи". Ви що ж думаєте - відразу надійшов запит з України? Та нічого подібного! Кілька тижнів пішло в Києві на листування між різними генералами різних відомств, перш ніж з України надійшла відповідь: «Так, нам потрібні ГАЙМАРСи».
Ось так ініціюються й вирішуються питання із постачанням американської зброї в Україну. І виникає запитання: навіщо потрібне таке МО, яке не передбачило російської аґресії, яке не знає, де в них є загашник із понад 3500 NLAW, що конче потрібні, коли вирішується питання, бути чи не бути Україні як державі, і яке не знає, які системи зброї можуть бути корисними для ЗСУ і які можна попросити на Заході.
Я вам скажу, навіщо воно потрібне, з бюрократичного погляду, людям, які там працюють. Міністр Резніков не налагодив контролю, а я вважаю, що той факт, що система ця, передана в Україну ще 2019 року, досі не працює, - навмисний саботаж. Він потрібен корупціонерам, бо лише кільком людям, верхівці МО, точно відомо, де що лежить зараз, а умовах воєнного часу ця інформація коштує великих грошей. Це перше.
Єрмак
Деніс Шарапов
Друге. Сьогодні всім незаанґажованим людям, які володіють елементарною логікою, відомо, хто такий Єрмак. Але він не просто кріт. Він одночасно неофіційний начальник відділу кадрів, який підбирає і призначає людей на найвищі державні посади. ...Звідки Єрмак бере ці кандидатури — велике питання, бо, як ми знаємо, весь політичний досвід Єрмака до того, як він прийшов в ОП, обмежується 8 роками, протягом яких він був позаштатним радником Ельбруса Тадєєва, борця, депутата Верховної Ради і члена злочинного угруповання Савлохова. Не бозна-який досвід — погодьмося із цим скромно. Навряд чи доля могла його звести з великими експертами у військовій справі чи зовнішній політиці. Звідки він бере кандидатури і хто їх йому рекомендує? І тут спливає ім'я Деніса Шарапова, який з моменту призначення до МО, а призначили його застуником міністра оборони у квітні, курирує постачання озброєнь. Хто такий пан Шарапов? Пан Шарапов має такі ж зв'язки, як і сам Єрмак. Ключовою фігурою серед цих зв'язків у Росії є Рахамім Емануїлов — високопоставлений офіцер Головного розвідуправління (ГРУ) Росії у відставці, близький друг батька Єрмака і бізнес-партнер самого Єрмака, причому фірма, в якій вони партнерили, — це лише дві особи. Можна, звісно, сміятися, мовляв, це зв'язок на відстані двох, трьох, десяти рукостискань. У серйозній розмові така хохма не пройде, бо контакти пана Емануїлова в Росії йдуть аж до найближчого оточення путіна та його гаманців. З іншого боку, вони йдуть до Дуґіна, ідеолога російського фашизму. Ну, і, безумовно, вони йдуть до розвідувальної спільноти росії. Так от, пан Шарапов теж був бізнес-партнером пана Емануїлова. Тобто, маємо двох “пташенят” із гнізда колишнього... — мені іноді пишуть, що колишніх не буває, — бувають “колишні”, якщо вони живуть у США або у Великій Британії; це в росії “колишніх” не буває, кажу вам точно. Так от, з гнізда Емануїлова маємо у вищих ешелонах української влади двох “пташенят” — Єрмака в ОП і Шарапова в Міноборони. І вони курирують постачання озброєнь… Ну, нафіґа їм ця система контролю? Вона їм як кістка в горлі.
Як ви плануєте виграти війну, коли у вас на найвищих посадах, пов'язаних із національною обороною та безпекою, сидять кроти?!
________________
* Резніков, Єрмак, кроти і дерибан// №270 - Юрій Швець// №270 - Юрій Швець