Евген Маланюк
***
Від затхлої цвинтарної брехні,
Від візантійства єзуїтських формул
Нестерпніш пріє історичний гній
Напередодні блискавок і шторму.
А хвиля близшає. Ось жменями крапель
Жбурляє сиве море просто в вічі,
Й на обрії зростає корабель,
Що ним пливуть нещадні будівничі.
І все повториться, як вже не раз,
На площині безвихідних повторень:
Для згаслих душ і безкорінних рас
Однаково ворожі — степ і море.
9.9.1939
