Польський трубач грає Hejnał mariacki, сповіщаючи про перемогу.
Руїни Кассіно.
Польські вояки підносять боєприпаси.
Поранених вояків-новозеландців ведуть із прапором Червоного Хреста через руїни Кассіно.
Цьогоріч світ відзначив 75-ту річницю Битви при Монте-Кассіно (17 січня - 18 травня 1944).
ПРО УКРАЇНЦІВ, ЩО ЗГИНУЛИ ПІД МОНТЕ-КАССІНО
(В 40-ву річницю їхнього загину)
“Свобода”, 7 грудня 1984
(В 40-ву річницю їхнього загину)
“Свобода”, 7 грудня 1984
Із статті генерала Андерса з 1945 року в польській газеті "Ґв'язда Полярна" з 12-го травня 1984 року довідуємося, що під манастирем Монте-Кассіно в Італії впорядковано військове кладовище, де спочили воїни різних національностей в числі - понад одну тисячу. На кожній могилі зазначено ім'я, прізвище, день народження і смерти кожного вояка.
Автор статті у дальшому згадує, що крім римо-католиків (поляків), там полягли: протестанти, православні, жиди, магометани, ну й „грецко-католіци", не подають віроісповідання і національности поляглих. У тому ж році відвідали кладовище єпископ Ґавліна, англійський маршал Геролд Алекзандер і духовенство всіх обрядів, а під час молитов за душі поляглих повівали національні прапори поляглих. Чи повівав там й наш національний прапор, дуже сумніваюся.
Стільки про статтю ген. Андерса.
Із недавньої історії Другої світової війни знаємо, що спільно з воїнами згаданих народів згинула певна кількість американських й канадських воїнів українського походження, про що ген. Андерс не згадує. Щодо формування корпусу ген. Андерса, то також нам усім відомо, що він за дозволом Сталіна зорганізував поляків і українців до цього корпусу, які були горожанами Польщі і які напевно скривалися із своєю національністю, щоб вирватися з-під „опіки" Сталіна. Всі вони боролися в обороні Европи проти полчищ Гітлера.
Причиною чи радше поштовхом до написання цієї статті була згадка в щоденнику „Свобода" від 17-го листопада ц.р. про пожертви на фундацію Українського Вільного Університету, де проф. Петро Ґой подав виказ жертводавців за місяці травень-серпень 1984 року, а при кінці він між іншим згадує про сорокову річницю боїв під Бродами і Монте Касіио, де з рамени згаданої Фундації з нагоди цієї річниці покладено китиці живих квітів на могили українських воїнів у Фельдбаху в Австрії і Монте-Кассіно в Італії. Д-р Ґой також згадує, що „розпочато досліди (збирання матеріялів) про численну участь українців у боротьбі з гітлеризмом на західньому фронті, зокрема в армії ген. Андерса і французькому резистансі та можливість відповідного задокументування цьо го факту".
Виходить, що д-р П. Ґой не звернув уваги на мою коротку статтю у місячнику „Наш Голос" (за вересень 1984 р.) п.з. „Наші поляглі під Монте-Кассіно", де я під псевдом „Ан-ик" згадував про статтю ген. Андерса й наших героїв що полягли під Монте-Кассіно, а це було б до певної міри „збиранням матеріялів" у цій справі. Із згадки д-ра П. Ґоя довідуємося, що хтось їздив до Австрії і Італії і поклав там живі квіти на могилах наших воїнів. (Хіба не на могилах наших воїнів під Бродами!) Про це повинно бути більше докладних інформацій.
У “Нашому Голосі" я писав, що ми повинні були зацікавитися, чи дійсно було так, як описує ген. Андерс, котрі з наших владик там були й відслужили панахиду за наших воїнів і чи в пізніших роках відбувалися прощі на це кладовище аж до наших часів за 40 років? Про це можуть і повинні сказати наші комбатантські організації і подати до преси.
Дотепер було кілька прощ до Риму з нагоди кількох річниць в пошану тоді ще живого нашого Патріярха Йосифа, й варто б знати, чи при цій нагоді відбулася хоч би одна проща до могил наших воїнів під Монте Кассіно, віддаленого на 80 миль на південь від Риму.
Вкінці: чи не заслуговують наші воїни хоча б на скромний пам'ятник на цьому кладовищі, на якому були б вириті їхні прізвища. Може, не одна родина не знає, де поляг їхній родич, і довідалися б де він спочиває.
Думаю, що українське громадянство радо складе відповідну суму грошей на його будову, але погрібно, щоб хтось цим зайнявся, як це було у випадку студентського комітету “Дахав" чи побудови пам'ятника в пошану поляглих воїнів УПА в Бавнд Бруку. Італійський уряд напевно дозволив би на будову такого пам'ятника. Наші воїни з-під Монте Кассіно повинні спочивати не під польським “знічом", їхнім орлом чи хрестом “Віртуті Мілітарі", але під рідним своїм прапором і тризубом!
Андрій Дзедзик
Автор статті у дальшому згадує, що крім римо-католиків (поляків), там полягли: протестанти, православні, жиди, магометани, ну й „грецко-католіци", не подають віроісповідання і національности поляглих. У тому ж році відвідали кладовище єпископ Ґавліна, англійський маршал Геролд Алекзандер і духовенство всіх обрядів, а під час молитов за душі поляглих повівали національні прапори поляглих. Чи повівав там й наш національний прапор, дуже сумніваюся.
Стільки про статтю ген. Андерса.
Із недавньої історії Другої світової війни знаємо, що спільно з воїнами згаданих народів згинула певна кількість американських й канадських воїнів українського походження, про що ген. Андерс не згадує. Щодо формування корпусу ген. Андерса, то також нам усім відомо, що він за дозволом Сталіна зорганізував поляків і українців до цього корпусу, які були горожанами Польщі і які напевно скривалися із своєю національністю, щоб вирватися з-під „опіки" Сталіна. Всі вони боролися в обороні Европи проти полчищ Гітлера.
Причиною чи радше поштовхом до написання цієї статті була згадка в щоденнику „Свобода" від 17-го листопада ц.р. про пожертви на фундацію Українського Вільного Університету, де проф. Петро Ґой подав виказ жертводавців за місяці травень-серпень 1984 року, а при кінці він між іншим згадує про сорокову річницю боїв під Бродами і Монте Касіио, де з рамени згаданої Фундації з нагоди цієї річниці покладено китиці живих квітів на могили українських воїнів у Фельдбаху в Австрії і Монте-Кассіно в Італії. Д-р Ґой також згадує, що „розпочато досліди (збирання матеріялів) про численну участь українців у боротьбі з гітлеризмом на західньому фронті, зокрема в армії ген. Андерса і французькому резистансі та можливість відповідного задокументування цьо го факту".
Виходить, що д-р П. Ґой не звернув уваги на мою коротку статтю у місячнику „Наш Голос" (за вересень 1984 р.) п.з. „Наші поляглі під Монте-Кассіно", де я під псевдом „Ан-ик" згадував про статтю ген. Андерса й наших героїв що полягли під Монте-Кассіно, а це було б до певної міри „збиранням матеріялів" у цій справі. Із згадки д-ра П. Ґоя довідуємося, що хтось їздив до Австрії і Італії і поклав там живі квіти на могилах наших воїнів. (Хіба не на могилах наших воїнів під Бродами!) Про це повинно бути більше докладних інформацій.
У “Нашому Голосі" я писав, що ми повинні були зацікавитися, чи дійсно було так, як описує ген. Андерс, котрі з наших владик там були й відслужили панахиду за наших воїнів і чи в пізніших роках відбувалися прощі на це кладовище аж до наших часів за 40 років? Про це можуть і повинні сказати наші комбатантські організації і подати до преси.
Дотепер було кілька прощ до Риму з нагоди кількох річниць в пошану тоді ще живого нашого Патріярха Йосифа, й варто б знати, чи при цій нагоді відбулася хоч би одна проща до могил наших воїнів під Монте Кассіно, віддаленого на 80 миль на південь від Риму.
Вкінці: чи не заслуговують наші воїни хоча б на скромний пам'ятник на цьому кладовищі, на якому були б вириті їхні прізвища. Може, не одна родина не знає, де поляг їхній родич, і довідалися б де він спочиває.
Думаю, що українське громадянство радо складе відповідну суму грошей на його будову, але погрібно, щоб хтось цим зайнявся, як це було у випадку студентського комітету “Дахав" чи побудови пам'ятника в пошану поляглих воїнів УПА в Бавнд Бруку. Італійський уряд напевно дозволив би на будову такого пам'ятника. Наші воїни з-під Монте Кассіно повинні спочивати не під польським “знічом", їхнім орлом чи хрестом “Віртуті Мілітарі", але під рідним своїм прапором і тризубом!
Андрій Дзедзик
Hejnał mariacki – melodia w tonacji F-dur grana co godzinę z wieży kościoła pw. Wniebowzięcia Najświętszej Marii Panny w Krakowie przez trębacza.
Hejnał mariacki is a traditional five-note Polish tune closely tied to the history and traditions of the city of Kraków. It is played by a trumpeter four times consecutively each hour from the highest tower of St. Mary's Church (Polish: Kościół Mariacki) in Kraków.
https://www.youtube.com/watch?v=WVQbxXvyG7A
