У Великій Британії зацвіли "сині дзвіночки"

Останні слова, що їх Пол МакКартні сказав своїй дружині Лінді, коли вона вмирала:

"Ти на своєму прекрасному аппалузькому* жеребці. Чудовий весняний день. Ми їдемо лісом. Сині дзвіночки квітнуть, а небо ясно-блакитне..."
"You're up on your beautiful Appaloosa stallion. It's a fine spring day. We're riding through the woods. The bluebells are all out, and the sky is clear-blue..."

У Великій Британії - пора цвітіння bluebells, "синіх дзвіночків" (латиною Scilla non-scripta), що належать до родини ґіяцинтових.

Bluebells - гордість британців. Це те, що їм сниться, за чим вони ностальґують, живучи overseas - "за морями", за межами Королівства.

Щойно опівночі у Великій Британії, за прикладом решта Европи, оголошено карантин, хоч як його не намагалося відтягнути потужне лобі власників пабів. Проте на природу, до лісу, до численних національних парків їздити не заборонено. Синіми дзвіночками можна тільки милуватися, зривати їх - зась, охороняються законом.

______________

* Appaloosa - виведена американськими індіянцями племені Nez Perce порода коней незвичної масті - з темними плямами по світлій шерсті, коней наче вкрито світлою плямистою попоною. Аппалузи мають тонку статуру, але дуже витривалі, що доведено у війнах, що їх вели Nez Perce. https://en.wikipedia.org/wiki/Appaloosa

UPD. Ні, не вільно британцям їздити на природу - карантин, як і, скажімо, в Іспанії, тотальний.