неділя, 19 липня 2020 р.

"Обильне жниво з поля битви смерть забрала..." Підполковник Михайло Ліщинський






Кулемет б'є під прикриттям диму. Броди, липень, 1944



Битва під Бродами 13 - 22 липня 1944 р.
Пам'ятаймо.

Михайло Ліщинський
БАҐНЕТ НА КРІС!...
Обильне жниво з поля битви смерть забрала.
Втомилась мабуть, пішла одпочивать.
А тиха ніч на полі все приспала,
Лише вогні кругом, це села так горять.
І біль не спить, коло ранених бродить,
В обійми він бере поранених стрільців,
Десятий день вже на боях нам сходить,
Та ворог нас таки не одолів.
Як ранком сонце зійде за горою,
То ми до прориву підемо у боях.
За нами смерть піде і гострою косою
Косовицю свою зачне знов на полях.
Може життя моє її коса підкосить
І десь тут при межі сконаю з болю я.
Та всеж таки Москві в полон не здамся,
Тиранам я не буду за раба.
Бо вірю я, що день великий прийде,
В бойові лави нарід весь піде.
Я вірю, що і нам ще сонце волі зійде.
І вільним на землі наш нарід заживе.
Тому вперед мої друзі бойові
От там за насипом ворог на нас засів,
Баґнет на кріс!! І будьте всі готові,
Штурмом взяти окопи ворогів.
Баґнет на кріс! Ще раз за Україну!
Ще раз баґнетами проб'ємо собі шлях,
Ось бачите: горять ворожі танки,
Вони не спинять вже нікого у боях.
Зірвалася розстрільна до атаки,
Окопи ворогів в бою штурмом бере,
Бо з нами йде на штурм могучий Дух Мазепи,
Він нам гетьманить, в бої він нас веде.
На крісах в нас баґнет, а в серці в нас завзяття.
Окопи ворогів ми штурмом все берем,
Високо, по лугах калина піднялася,
А ми її ще вище підіймем...
Приманджали. З війни прийшли.
Та не до дому, не до рідних стріх.
Прийшли узброєні, примаршували,
Повздовж дороги зброю склали -
І з нею юність, радість, сміх...
В табір полонених прийшли.
З-під Бродів, Фельдбаху і Ґрацу,
З бойових піль великої війни,
Прийшли голодні, змучені, ранені,
В шоломах погнутих, старих,
З устами сціпленими в болю,
За вбиту кров - але прийшли!
Через гористі землі чужі,
На захід три шляхи вели -
І на шляхах цих горді дужі
Юнаки, хлопці, сиві мужі
Тихе приречення склали;
"Ми зброю - хоч чужу - та взяли,
Слідами ми пішли батьків -
Війну цю не ми розпочали
І - Боже! - Ти її не докінчив.
Тому клянемось в цю хвилину
На матір нашу - На Вкраїну:
Ми вернемось кінчати діло,
Почате пламенним мечем.
Не плачте, не тужіть брати,
Готуйте зброю, ждіть знаку -
Бо знак прийде, як грім з небес
І ми з'єднаємось в бою.

Михайло Ліщинський,
ваффен-оберштурмфюрер (поручник) Дивізії військ СС "Галичина", командир 3-ї роти 1-го батальйону 29-го полку Дивізії, учасник Битви під Бродами, де був важко поранений, втратив руку; капітан 1 УД УНА, служив у 6-у відділі штабу дивізії; підполковник на еміґрації; юридично довірена особа ген. Павла Шандрука. Помер у Філядельфії, похований на українському католицькому цвинтарі Фокс Чейз.

Статті підполковника Ліщинського, ще один його Брідський вірш, а також більше про нього та його загиблого у В'єтнамі сина - тут: https://lesinadumka.blogspot.com/2019/08/blog-post_95.html