"Читаючи все це, зі страхом усвідомлюєш, яка катастрофа сталася б, якби Україна не вистояла. Яка доля чекала би на українців. І яка загроза нависла би над Европою вперше після Другої Світової Війни. Але героїчна Україна зробила неможливе."
ПОПЕРЕДНІ УРОКИ ДЛЯ ВЕДЕННЯ КОНВЕНЦІОНАЛЬНОЇ ВІЙНИ, ВИНЕСЕНІ ЗІ ВТОРГНЕННЯ РОСІЇ В УКРАЇНУ:
ЛЮТИЙ-ЛИПЕНЬ 2022*
Олександр ДАНИЛЮК, керівник Центру оборонних реформ, колишній радник керівників МО та Служби зовнішньої розвідки України
Михайло ЗАБРОДСЬКИЙ, колишній командувач Десантно-штурмових військ України
Нік РЕЙНОЛЬДС, військовий експерт
30 листопада 2022 Королівський об'єднаний інститут оборонних досліджень (Велика Британія) (Royal United Service Institute for Defence and Security Studies, RUSI) опублікував* велику - на 66 сторінок - доповідь про перебіг російського вторгнення в Україну з лютого до липня.
Найцікавіше (і найстрашніше) з прочитаного**:
Росія планувала захопити Україну за 10 днів і підготувати анексію до серпня (символічно, адже в серпні День Незалежности України).Російська контррозвідка підготувала списки українських громадян, які мають бути 1) фізично ліквідовані; 2) репресовані; 3) нейтралів, яких можна було б схилити до колабораціонізму; 4) колаборантів.Президента Зеленського та вище керівництво планувалося вбити. Членів уряду – посадити. Проросійські парламентарі мали сформувати "рух за мир".Атомні електростанції планувалося використовувати як бази, депо та командні центри, щоб у разі чого загрожувати Европі радіяційним забрудненням.Київ планувалося захопити за рахунок відволікання українських сил на інших напрямках. Відволікаючий маневр удався: на північ від Києва російські війська досягли переваги чисельністю 12 до 1.Українська розвідка вважала, що основного удару буде завдано на Донбасі, а наступ на Київ буде відволікаючим маневром. Вона спочатку гадала, що російських військ на півночі буде замало, щоб ефективно оточити та ізолювати місто. Українців збили з пантелику і перехоплення розмов російських військових у білоруському Гомелі: вони самі нічого не знали про плани, поняття не мали, що вирушають на війну, і не були готові до великих бойових операцій. Але! Те, що командування ЗС рф не розголошувало своїх планів своїм військовослужбовцям, своєю чергою, призвело до того, що російські війська не були готові виконувати план ефективно.План вторгнення розроблявся невеликою групою вищих осіб на чолі з путіном. Але до своїх підлеглих вони донесли план лише кілька днів до вторгнення. А до тактичних бойових одиниць – лише за кілька годин! Звісно, вони не встигли ні до чого підготуватися.Російське командування не мало жодного запасного плану на випадок, якщо щось піде не так. Це стало ключовою помилкою. Коли швидкість вторгнення стала помітно відставати від плану, становище російських військ поступово почало погіршуватися, а тим часом Україна мобілізувалася.Іншою великою помилкою Росії стала недооцінка числа українців з бойовим досвідом і спроможности України провести мобілізацію. Виявилося, що за 8 років війни через зону АТО пройшло безліч резервістів, і вони постійно ротувалися.Недооціненою виявилася й чисельність української артилерії. Від березня 2014 року Україна сфокусувалася на відновленні своїх артилерійських здібностей, за цей час їй вдалося сформувати 5 артилерійських бриґад та окремий артилерійський полк + ще 1 артилерійську бриґаду та 1 полк українських ВМС.У підсумку, перевага рф в артилерії на ранньому етапі війни не була такою значною: 2433 артилерійські стволи проти 1176; 3547 РСЗВ проти 1680. Але з 2014 року в російські диверсанти знищили 210 тисяч тонн українських боєприпасів. Ще 70 тисяч тонн витрачено за 8 років війни. Українських боєприпасів вистачало на 6 тижнів інтенсивних боїв.Але! Усі українські артилерійські підрозділи були забезпечені безпілотниками, а також електронною тактичною системою "Кропива". Це збільшило швидкість розгортання на 80%, час знищення незапланованої цілі на 66%, час на відкриття контрбатарейного вогню на 90%.Коли стало зрозуміло, що вторгнення буде з території Білорусі, за 7 годин до вторгнення Україна наказала передислокувати свої війська на північ. Звісно, це було пізно. Багато військ не дісталися і не встигли підготувати позиції. Українським військам довелося прийняти зустрічний бій.Таким чином, росії вдалося заволодіти ініціятивою на оперативному рівні. Але на тактичному російські військові, як зазначено вище, були здивовані даним їм наказом. Україна була вражена діями росії на оперативному рівні. Але на тактичному військові ЗСУ були значно краще підготовлені, адже воювали вже вісім років. Це й вирішило результат перших 72 годин війни.Вже на другий день вторгнення українські офіцери почали отримувати численні повідомлення із закликом Путіна не чинити опору і складати зброю. Ця спроба вплинути за допомогою ІПСО провалилася, і це показує, наскільки росія недооцінила настрою Української Армії. Погано й невчасно проінструктовані російські війська не мали чіткого розуміння свого плану на тактичному рівні. Командири середньої ланки не розуміли своєї ролі у спільному задумі вищого командування.Це не означає, що командири середньої ланки були безініціятивними й не здатними до ухвалення рішень. Проблема в тім, що вони не мали повноти інформації для ухвалення рішень.Окремим російським підрозділам давали накази рухатися колоною з пункту "А" до пункту "Б" повз українські війська. Іноді це призводило до того, що вони прибували до місця призначення навіть без потрібного озброєння. Не кажучи про те, що вони не очікували, що її буде кинуто у запеклий бій. Багато уваги в доповіді приділено і проблем із паливом, боєприпасами, комунікаціями, їжею та мапами. Бувало так, що російські підрозділи навіть не розуміли, де вони перебувають.Це сприяло українському планові оборони: він полягав у заманюванні російських військ на певні позиції, де вони знищувалися концентрованим артилерійським вогнем. Але чисельна перевага 12 до 1 на півночі все одно несла загрозу на певних ділянках. Зокрема, у Чернігові 1-а танкова бриґада опинилася в повному оточенні без підтримки піхоти. Відтак кругову оборону зайняли тероборона та поспіхом зібрані резервісти. З 2014 року Україна змогла оновити 500 танків; усього на озброєнні в ЗСУ їх було 900. Росія мала 2800 + 400 танків її проксі-військ ("ЛДНР"). Основним українським танком був Т-64, хоча Т-72 та Т-80 теж використовувався. Але виявилося, що українські танкісти значно краще навчені. Українці добре володіли тактикою непрямого вогню (ведення вогню по цілях, що перебувають поза прямою видимістю з вогневої позиції, на противагу стрільбі прямим наведенням). За 8 років війни вони відточили ці навички.У тому ж Чернігові успішним діям українців посприяла й лісиста місцевість, яка скувала пересування російських військ та завадила їм задавити масою. Допоміг і покращений автомат заряджання, який підвищував скорострільність українських Т-64. У підсумку лісових боїв на короткій дистанції 100-200 метрів українцям вдалося взяти верх. На третій день російському командуванню стало очевидно, що їхній план дав серйозну тріщину. Російські сухопутні війська загальмували, зустрівши запеклий опір.Провалилися і спроби російських спецслужб нейтралізувати українське політичне керівництво, що було критичним елементом плану. Українським ССО та контррозвідці вдалося ідентифікувати, ізолювати та знищити групи, котрі проникли.Вторгнення почалося з масованого ракетного удару по всій Україні. Ударові передувала масована електронна атака, щоб вивести з ладу українські радари та системи ППО. Зафіксовано також інтенсивне застосування рф ракет-болванок, аби перенаситити українську ППО.Крилаті та балістичні ракети були запущені з землі, моря та повітря. Першочерговими цілями були локації української ППО, командні пункти, склади, промислові комплекси, нафтобази, місця скупчення живої сили. Крім того, російська авіація проникла в український повітряний простір, щоб завдати ударів по тактичних цілях.Щоб уберегтися від ударів, українському командуванню довелося змінювати розташування ключових об'єктів та інфраструктури. Це допомогло зберегти більшість об'єктів. Проте постійне переміщення, пошкодження багатьох систем, а також несподіване вторгнення з боку Білорусі спричинилися до хаосу в українських силах оборони, і в перші 24 години вторгнення українська ППО фактично втратила координацію.На першому етапі війни відсоток перехоплення російських крилатих ракет становив лише 12-18%. (На другому етапі він виріс до 40-60%). Усього 12-18% перехоплених ракет, що в рф могло піти не так?Супутникова розвідка. Виявилося, що можливості російської супутникової розвідки дуже обмежені. Незважаючи на ефективність ударів, збитки від них виявилися не такими серйозними. Наприклад, багато російських ударів завдано по позиціях, покинутих ЗСУ кілька років перед тим.Причиною цього могло бути недостатнє число супутників орбітальної групи ВКС рф. І, звісно, переоцінка власних здібностей. Причому розуміння цього прийшло дуже пізно: лише у квітні росія почала купувати зображення з комерційних супутників.Також російське командування виявилося не надто здатним адаптуватися до завдання ударів по нових цілях: поки інформація про це передавалася по ланцюжку командування, українці вже встигали змінити місце розташування.Крім того, клас і кількість спрямовуваних ракет не завжди відповідали розміру цілі. Можливо, російські планувальники не до кінця розуміли ефект тих чи інших класів ракет. Це ускладнювало оцінку завданої шкоди. Але головне – це те, як росіяни доповідають про виконання наказу: якщо наказ завдати удар виконано, автоматично вважається, що удар успішний, доки не доведено зворотнє. (Тепер зрозуміло, звідки в Конашенкова по 10 знищених Гаймарсів у кожному зведенні).До того ж, українці досягли успіху в маскуванні. Вражені цілі маскувались під знищені, але продовжували роботу (тут згадуються проблеми з дорозвідкою та оцінкою шкоди). Російське командування повідомляло про них як про успішно знищені. А знищені цілі маскувалися під частково пошкоджені, щоби спровокувати повторний порожній удар.В результаті в перші 48 годин пошкоджено 75% українських стаціонарних систем ППО. Але що стосується мобільних ППО – їх пошкоджено всього 10%. Українська ППО вижила. Згодом це стало визначальним чинником.Вижила й українська авіація. Одним з елементів, що відпрацьовувався українською авіацією, є виживання підрозділів завдяки розосередженню літаків та їх виведенню з головних аеропортів країни. Обслуговуючий персонал навчали виконувати роботи у польових умовах.Українські пілоти розуміли технічні обмеження своєї авіації та можливості російських систем ППО, тому льотчиків навчали польоту на низькій висоті, вони дуже добре вивчили рідний ландшафт, щоб уникати виявлення радарами. Але росії вдалося знищити два найважливіші пункти ППО, що прикривали річку Дніпро на півночі. Це утворило дірку і дозволило ВДВ рф залетіти з Білорусі й висадити десант у Гостомелі, що стало підмогою для подальшого наступу на Ірпінь та Бучу...Попри те, що в перші дні війни на Донбаському напрямку російські війська досягли найменшого успіху, атака на цьому напрямку свою роль виконала: вона скувала українські війська й не дозволила перекинути їх на проблемні напрямки – на північ та південь. Наприклад, на Донбасі в України було 10 бригад – це близько половини всіх маневрених військ ЗСУ. А під Києвом перебувала лише одна маневрена та дві артилерійські бригади.Українська тероборона була ледь навчена, легко озброєна і не цілком інтеґрована у військове командування. План України полягав у тому, щоби стримувати наступ на Донбасі протягом шести тижнів, щоб отримати час на проведення повноцінної мобілізації резервів.Єдина вісь, де наступ ЗС рф пішов за планом – це південь України. Мелітополь та Херсон захоплено за мінімального опору, а Маріуполь потрапив в оточення, що призвело до найбільшої людської трагедії у цій війні.У бік Криму не спрямовано жодних додаткових військ, хоча це було прописано у плані національної оборони. Чому цього не сталося, наразі є предметом розслідування.Попри те, що загалом українська ППО вижила (пошкоджено 75% стаціонарної ППО і лише 10% мобільної), більша частина ППО вздовж південного берега України в Херсонській та Миколаївській областях подавлено або знищено. Це сприяло швидкому просуванню російських військ на півдні. Але були й напрями, де ЗС рф зазнали повної поразки й були змушені відступити з важкими втратами: наприклад, під Харковом. Російські війська увірвалися туди на легкій техніці – їх ізолювали та знищили.Росія часто нехтувала повітряною підтримкою своїх військ. Довгі російські колони ставали легкою ціллю для Повітряних сил України - їх били бомбардувальниками Су-24, штурмовиками Су-25, гелікоптерами Мі-8 і Мі-24, "Байрактарами" ТБ2. Завдяки вжитим заходам, описаним вище, українській авіації вдалося вижити. Причому російське командування настільки було впевнене, що українську авіацію знищено, що це призводило до абсурдних ситуацій: часом російська ППО не дозволяла вести вогонь по українських літаках, вважаючи, що це дружня авіація, яка повертається із завдання. Через переоцінку успішности ударів по українській ППО російська авіація зазнала невиправдано високих втрат у перші 72 години вторгнення. ВКС рф були настільки впевнені у знищенні української ППО, що спочатку навіть не вішали на літаки індивідуальні засоби радіоелектронного придушення (РЕП) під час бойових вильотів.На четвертий день вторгнення ВКС рф змінили тактику й задіяли протирадіолокаційні ракети, виявляючи місце розташування українських систем ППО, щоб знищувати їх поодинці під час бойових вильотів. Але це не стало вирішенням проблеми. На низькій висоті Україна збивала російські літаки за допомогою ПЗРК. Поступово кількість бойових вильотів ВКС РФ із проникненням у глибокий тил почала зменшуватися. До того ж виявилося, що російські льотчики погано навчені: у прямих повітряних боях українцям вдавалося завдавати втрат російської авіації, навіть коли вони перебували у чисельній меншості 2:6.З огляду на проблеми на землі та в повітрі, російське командування ухвалило скасувати заплановану висадку десанту між Одесою та Миколаєвом, хоча десантні кораблі були вже підготовлені.Деякі розвідувальні групи росіяни все ж таки висадили, але сили оборони їх швидко виявили і знищили. Проте до перших чисел квітня десантні кораблі маневрували в Чорному морі, зображуючи наміри. Через 10 днів після вторгнення ВКС рф, нарешті, почали застосовувати раннє попередження, засоби РЕБ і РЕП. Мірою того, як Україна поступово втрачала доступ до окупованих територій, їй все складніше було здійснювати близьку підтримку з повітря та використовувати свої БПЛА ТБ2.
Київ, Хрещатик, 9 березня 2022
Коли на четвертий день вторгнення російське командування почало розуміти, що їхній бліцкриґ провалився на всіх напрямках крім півдня, ситуація для російських військ на землі стала стрімко погіршуватись. Погана орієнтація на місцевості й недостатня тактична обізнаність призвели до того, що постачання та підкріплення російських військ велося по тих самих дорогах, вони повторювали ті самі тактичні маневри, використовували ті самі локації для базування. До того ж, російська розвідка не передбачила можливости використання Україною гідротехнічних споруд на свою користь: наприклад, рівень води в річці Ірпінь вдалося підняти на 50-70 см, що стало значною перешкодою для російських військ, що проривалися до Києва. До кінця березня російські війська під Києвом опинилися в невдалій бойовій геометрії: фланґи угруповання застрягли під Ірпенем на заході й під Броварами на сході й постійно прострілювалися українською артилерією. Велика кількість російських військ концентрувалася на вузькому просторі, що не дозволило їм ефективно реалізувати чисельну перевагу (а на півночі вона була, нагадаю, 12:1).Командувач Східного військового округу генерал-полковник Чайко став перед складним вибором: спробувати прорватися через українські лінії оборони й вийти на дороги на південний захід від Києва або відступити. Чайко вибрав перше.Рішення не виправдало себе. Не здатні підвезти достатню кількість артилерії, російські війська зазнали величезних втрат і самі потрапили під загрозу оточення. Командуванню нічого не залишалося, як дати наказ до відступу, щоби зберегти підрозділи, що залишилися.Оточивши Чернігів, російські війська ухвалили рухатися далі на Київ, згідно з початковим планом, замість ізолювати українські підрозділи, як це було зроблено в Маріуполі, - це була ще одна велика помилка, якої вони припустилися.
Це дозволило українцям заволодіти тактичною ініціятивою. ЗС рф пішли пробоєм через 200 км густої лісистої місцевости, постійно потрапляючи у засідки й пастки. Українська тероборона, спецназ та 1-а танкова бриґада завдали їм великих втрат. Те саме сталося й під Сумами.У підсумку, російські війська не захопили ні Чернігова, ні Сум, а до східної частини Київщини підійшли вже серйозно підбитими. Точно такої ж помилки росіяни припустилися й під Миколаєвом. Командування Рф дало наказ обходити українські підрозділи й намагатися оточити Миколаїв з півночі. У підсумку воно просто розпорошило свої війська вздовж доріг, дало час українському південному командуванню мобілізуватися й залишило відкритим фланґ.Єдиним прикладом, де російське командування ухвалювало грамотні рішення на оперативному рівні, стало оточення Маріуполя. До 9-го дня вторгнення ЗС рф перерізали всі шляхи постачання, у тому числі найважливішу трасу Маріуполь-Волноваха. Допомогло і те, що командування ЗС рф з самого спочатку знало, що оточуватиме Маріуполь, і не розпорошувалося на инші цілі. Але запеклий опір, що його чинили захисники Маріуполя, змусив ЗС рф перейти до тієї ж тактики, яку вони використовували при облозі Ґрозного під час Другої чеченської війни: масовані бомбардування, що чергуються зі штурмами силами механізованих та піхотних підрозділів. Ця тактика призвела до катастрофи та великої трагедії для мирного населення. Маріуполь протримався майже три місяці виключно завдяки надзвичайній хоробрості його захисників. Вони не просто перевершили всі очікування Генштабу ЗСУ, а ще й завдали важких втрат російським військам, які наступали, вигравши для України час, щоби підготуватися до наступної стадії війни - Битви за Донбас.[Далі буде]
Читаючи все це, зі страхом усвідомлюєш, яка катастрофа сталася б, якби Україна не вистояла. Яка доля чекала би на українців. І яка загроза нависла би над Европою вперше після Другої Світової Війни. Але героїчна Україна зробила неможливе.
____________________
* Preliminary Lessons in Conventional Warfighting from Russia’s Invasion of Ukraine: February–July 2022
Mykhaylo Zabrodskyi, Dr Jack Watling , Oleksandr V Danylyuk and Nick Reynolds
30 November 2022
.
Коментар до доповіді одного з її авторів, Олександра Данилюка, тут:
