"...Якою мовою говоримо й думаємо, — та нам і рідна; яка мова, такі наші й думки будуть: московська мова — московські й думки у людини будуть. ...Не «етнографічний» се патріотизм, а єдиний справжній, і иншого не може бути!
...Інтеліґенція вся у нас змоскалeнa. Вчиться вона по-московському, читає по-московському, завсігди говорить сама і завсігди чує круг себе мову тільки московську; ...рідну ж мову в мужичих устах вважає за «хахлацкій жарґон». Історичних українських традицій ніяких — замість них або московський патріотизм, або нічого не вартий хисткий та мінливий лібералізм, або просто ніщо: їсть, п’є, спить, читає, ходить у театр людина, та й годі, та й більш нічого, ніяких принципів.
...Пишучи по-московському, ми побільшуємо московську літературу — отже, побільшуємо силу тим людям, які намагаються відняти в нас нашу національність; бо, пишучи по-московському, ми спиняємо нашу літературу, не виробляючи нашої мови; бо, пишучи по-московському наукові речі, ми саме тим даємо змогу казати, що української науки нема і не може бути, а через те всякі спроби в сьому напрямку є річ непотрібна і заборони варта. Нам можуть казати: гляньте, он усі ваші вчені люди, ваші Костомарови, Потебні, писали і пишуть по-московському — значить, інакше й бути не може. Еге, ми певні, що не віднято б у нас тепер цензурними заборонами українську науку, якби наші вчені люди аж із самого початку почали писати не по-московському, а по-українському. Коли вони сього не зробили, то тим дали нашим антаґоністам до рук зайвий шанс у борні, і одвічальність за се мусить лежати на них."
Борис Грінченко
Листи з України Наддніпрянської*
Борис Грінченко. Письменник, педагог, лексикограф, літературознавець, етнограф, історик, публіцист. Редактор низки українських періодичних видань. Один із засновників Української радикальної партії. Автор фундаментальних етнографічних, мовознавчих, літературознавчих та педагогічних праць, історичних нарисів, перших підручників з української мови й літератури. Один із організаторів і керівників товариства «Просвіта». Словникар - лише одна з багатьох іпостасей цієї видатної людини. «Словарь української мови»** - справа його життя.
Він помер 6 травня 1910 року в Італії, в місті Оспедалетті. Сухоти... Йому йшов 47-й рік.
Похований на Байковім цвинтарі.
Борис Грінченко
***
Приходить час, приходить час,
Сказати кожен мусить з нас,
Чи він народу вірний син,
Чи тільки раб похилий він.
Чи раб похилий, чи боєць —
Хай кожен скаже навпростець!
І де він стане: чи до тих,
Що в путах сковані гидких,
Народ і край свій продають
Панам, що кров із його п’ють, —
А чи до сміливих борців,
Що серед бур похмурих днів
За рідний край, за нарід свій,
За долю — волю йдуть у бій?
Приходить час, зайнявся світ
І вільним душам шле привіт —
Озвіться всі, хто є навкруг:
Хто ниций раб? Хто волі друг?
1903
_________________
* http://litopys.org.ua/drag/drag206.htm
** https://chtyvo.org.ua/authors/Hrinchenko/Slovar_ukrainskoi_movy/
