четвер, 24 червня 2021 р.

Росія казилася, коли британський есмінець HMS Defender проходив повз кримський мис Фіолент

 

Британський есмінець HMS Defender прибув до Одеси. 18 червня 2021

ПОВІСТЬ ПРО РОЗБИТЕ КОРИТО
Сьогодні у Чорнім морі, неподалік мису Фіолент у Балаклавському районі Севастополя, стався дивний інцидент, про який російська преса сурмить у такому стилі, що, мовляв, спільними силами чорноморського флоту і катерів ФСБ, з територіяльних вод РФ був вигнаний есмінець Королівського флоту Великої Британії. Нібито його навіть обстріляли і літак скинув бомби по його курсу. Але, як видно з цих повідомлень, "обстріл" есмінця не призвів не те що до пошкоджень корабля, але навіть не вплинув на маршрут його руху. Простіше кажучи, командування Королівського флоту і команда есмінця тільки зі ЗМІ дізналися про те, що їх "обстрілювали" росіяни.

HMS Defender*. Цей есмінець класу D, або Daring ("Зухвалий"), коштував понад 1 мільярд фунтів стерлінґів

Командування британського ВМФ уточнило, що, справді, з Одеси до Батумі йшов новітній есмінець Королівського флоту HMS Defender типу 45. Формально він входить до ордеру (строю) авіяносної групи, котра рухається зараз до Тихого океану через Індійський океан, але есмінець відокремився від групи, щоби взяти участь у низці заходів, котрі відбуваються в Чорному морі.
Цей есмінець, прийнятий на озброєння Королівським флотом, є одним із серії з 6 одиниць і є одним з найновіших і технічно найдосконаліших кораблів на всіх флотах світу. За водотоннажности понад 8000 тонн, він має потужне бортове озброєння, в тому числі й ракети Sea Viper ("Морська гадюка"), здатні вражати будь-які рухомі цілі на відстані до 120 кілометрів. Причім, вони можуть наводитися як на кораблі, так і на літаки. Корабель має можливість запускати по 8 ракет за 10 секунд і одночасно наводити на ціль до 16 ракет.
Тобто, в разі відкриття вогню по есмінцеві, він міг самостійно дістати все те, що могло вийти в море чи перебувати в небі. Але цього не знадобилося просто тому, що жодної загрози есмінцеві не було. Британське морське командування заявило, що, у цім випадку, російська преса поводиться вкрай дивно, бо есмінець йшов міжнародно визнаним маршрутом, прокладеним від Одеси до Батумі, і про жодне порушення російського кордону не могло бути й мови, оскільки він, російський кордон, є за сотні миль від цього місця, і єдиний кордон, що був поруч, це кордон України, до якого РФ не має ніякого стосунку.
Британські військові кажуть, що подібні байки росіяни розпускають реґулярно і, до цього випадку, вони вже розповідали про "обстріл" іншого британського корабля HMS Dragon. Там була приблизно така ж ситуація і екіпаж корабля дізнався про те, що його "обстріляли", теж з преси. Коротше, росіянам тільки дай балалайку - й вони собі навіть руки об неї поріжуть, бо вчасно не можуть зупинитися. Ну, а суть дій есмінця дуже проста: він ішов своїм курсом і в районі мису Фіолент він найближче підійшов до берега Криму, після чого пройшов до Батумі.
Жодного «вимушення» чи «видавлювання» не було у принципі. А росія зі своїми заявами сильно скидається на дрібного, але дуже злобного собаку за сусідським парканом. Він бреше аж виє, аж голос собі зриває, а від напруги робить усяке собі під ноги. Але попри це й далі бреше навіть тоді, коли вже нема на кого гавкати.
З іншого боку, немає сумнівів у тім, що зараз вивчається реакція росіян у небі і на морі на наближення літаків і кораблів НАТО. Між іншим, англійці, в середині 19 століття, вже ставили Московію в колінно-ліктьову позу так, що адмірал Нахімов навіть свій флот утопив у Севастополі. Дивлячись на все це, чомусь згадується приказка про тих, хто забуває історію. Але в Московії її не просто забувають, але переписують начисто, вигадуючи з нуля. От і тут вони вигадали «обстріл». Ну, що ж, путінські мультики ми вже бачили, «космічні» фото з українським літаком, котрий “стріляє” по малайзійському лайнерові, - теж, та ось нових казок завезли... Проте саме в цій російській казці кінцівка відома: «Сидить на порозі стара (рассєя), а перед нею - розбите корито (з якого їв путін)".
“Лінія оборони”


А мокшанці, як завжди, - невдячні скоти: у грудні 2013 року, в сильний шторм, HMS Defender вийшов з Портсмута і пройшов 1100 км до північно-східних берегів Шотландії, щоб зустріти там російську ескадру з шести кораблів разом із авіяносцем «Адмірал Кузнєцов», котрі потерпали від негоди, і супроводити їх у безпечне місце - до затоки Moray Firth, що неподалік міста Inverness, де росіяни стали на якір. Як на мене, радше б вони сіли на ті шотландські скелі!

* * *
"Та дідько візьми!
Британський есмінець не просто пройшов там, де росіянці "не хотіли". Він пройшов у десятимільній зоні Криму.
Велика Британія не просто заперечила факт якоїсь атаки росіянців на корабель. Вона підкреслила той факт, що це територіяльні води України і жодних послаблень на кшталт "звісно, де-юре український, але ж де-факто, обличчя, домовлятися" у питанні "чий Крим" не буде. "Ходили, ходимо і ходитимемо у союзних водах і чхатимемо на всі ваші іскандери". Це найпотужніший сигнал союзника на підтримку України."
Володимир Саркісян

* * *

в історії з Defender, що не змінив курсу на вимогу російських піратів, у незламній повазі до міжнародного морського права й виразному ігноруванні вимог окупантів чітко проявився британський підхід, незле заманіфестований під час Кримської війни (1853-56), котру Росія програла, а цар Микола І, до речі, не пережив. "тонка червона лінія" (за кольором строїв королівського війська) - кілька сотень піхотинців шотландського полку під Балаклавою готувалась стримувати російську кавалерійську атаку. генерал Кемпбелл сказав солдатам: «Наказу до відходу не буде, хлопаки. ви маєте вмерти там, де стоїте» - "There is no retreat from here, men. You must die where you stand". у відповідь пролунало: «Якщо доведеться, то ми готові» - "Aye, Sir. If needs be, we'll do that". тож не дивуймося поясненню міністра оборони Сполученого Королівства Бена Воллеса "королівський флот завжди буде дотримуватися міжнародного морського права і йому НІЩО не буде перешкоджати у мирному проході". тож просто подякуймо Сполученому Королівству! God save the Queen!
Антін Борковський


* * *
Кадр із випущеного російським МО відео, де показаний, як твердять росіяни, прохід HMS Defender повз Крим

Свідчення кореспондента БіБіСі Джонатана Біла, котрий під час інциденту перебував на борту HMS Defender:

ON BOARD HMS DEFENDER

Jonathan Beale, Defence Correspondent

I am on board the warship in the Black Sea.

The crew were already at action stations as they approached the southern tip of Russian-occupied Crimea. Weapons systems on board the Royal Navy destroyer had already been loaded.

This would be a deliberate move to make a point to Russia. HMS Defender was going to sail within the 12 mile (19km) limit of Crimea's territorial waters. The captain insisted he was only seeking safe passage through an internationally recognised shipping lane.

Two Russian coastguard ships that were shadowing the Royal Navy warship, tried to force it to alter its course. At one stage, one of the Russian vessels closed in to about 100m.

Increasingly hostile warnings were issued over the radio - including one that said "if you don't change course I'll fire". We did hear some firing in the distance but they were believed to be well out of range.

As HMS Defender sailed through the shipping lane it was buzzed by Russian jets. The Captain, Vincent Owen, said the ship detected more than 20 military aircraft nearby. Commander Owen said his mission was confident but non-confrontational.



Есмінець HMS Defender ескортує американський авіяносець USS George H.W. Bush у Перській затоці. 2014 рік


HMS Defender. Постріл ракетою Sea Viper**



* * *


😜
Спритний Defender Британського флоту йде від глибинних бомб російського аероплана.
Рішуча відповідь РТ всяким бандерівцям. Вимагали фото, відео - будь ласка.
(с) Вал Мишель @VALMICHEL7

____________________

* HMS Defender https://en.wikipedia.org/wiki/HMS_Defender_(D36)

** Sea Viper https://en.wikipedia.org/wiki/PAAMS


неділя, 20 червня 2021 р.

"Лінії оборони" - вітання!

 



"Усім знайомі моменти відчаю і спустошення, і коли бачиш, що колєґи поруч із тобою зберігають спокій і тримають оборону, отримуєш точку опори, яка іноді є безцінною. Коротше, вдалося відтворити дух самоорганізації, що його багато хто пам'ятає з Майдану."

Anti-colorados
"ЛІНІЯ ОБОРОНИ": НАМ ШІСТЬ РОКІВ!
Виповнилося шість років нашій Лінії Оборони. Можливо, ті, хто приєднався до нас недавно, не в курсі того, з чого все починалося, і, напевне, зараз саме час коротко про це нагадати. З початком війни 2014 року частина з нас у дуже бадьорім темпі закуповували собі обмундирування, берці, спорядження та інші потрібні речі. Нам точно відомо, що низка наших колєґ прибули з-за кордону, а хтось був у процесі збирання всього потрібного. Хтось добрався до фронту, а в когось, з огляду на об'єктивні причини, така ідея трансформувалася у дещо іншу парадиґму. Наприклад, через уже не піонерський вік і щоб не бути тягарем для молодших бійців, багато хто приготувався зустрічати противника там, де їх застала війна. При цім були розроблені конкретні плани щодо того, як добути в противника вогнепал таким чином, щоб він йому вже не знадобився, і так далі. Таким був, напевне, хід думок більшости колєґ, усі вони - досить дорослі люди, і їм ці міркування зрозумілі.
Але, очевидно, ніхто не збирався сидіти склавши руки, й багато хто кинувся купувати те, що було потрібне для фронту. Нам точно відомо, що багато колєґ узяли найактивнішу участь у закупівлі бронежилетів, касок і кровоспинних комплектів, брак яких виливався в болючі і непростимі втрати. Хтось пішов далі й під виглядом спортивної чи мисливської зброї почав тягнути на фронт снайперські гвинтівки великого калібру ще до того, як Порох почав закуповувати їх партіями. Просто вони це робили на свої власні гроші, яких мали менше, ніж Порох, хоча, судячи з того, скільки вони відірвали від себе, часто це було не менше, але їхніх імен ніхто не знає. Ми - знаємо, нехай і не всі, але вони є серед наших колєґ. А хтось уже тягнув до шпиталів те, що було потрібно для наших поранених і чого там не було у принципі.
І от, за родом своєї діяльности, ми ще в 2014 році відчули той провал в інформаційнім протистоянні з противником, який існував з перших днів війни. Була надія на те, що скоро прийде розуміння важливости цього питання і все налагодиться, але не сталося. Особливо моторошним було те, що маніпуляції ворожої пропаґанди сіяли паніку серед нашого населення. Всі пам'ятають ці моменти не гірше за нас. І тоді довелося діяти за принципом «якщо хочеш зробити добре - зроби сам». Коротше, ще з літа 2014 року почалася епопея публікації своїх трактувань того, що відбувається. Не маючи даних розвідки чи прямої інформації з фронту, ми спиралися на здоровий глузд, життєвий досвід і логіку, яка є основою професійної діяльности.
Ці статті почали виходити на різних ресурсах, але не завжди так, як були написані, і головне - не завжди тоді, коли вони становили цінність. Оскільки жанр статтей був близький до публіцистики, то вони підпадали під правило, яке говорить: матеріял має бути актуальним прямо зараз, а потім про нього можна спокійно забути. Це - не література, яка пишеться на роки й десятиліття. Всі контексти актуальні саме в цей момент, а завтра або за тиждень це вже стане неактуальним або незрозумілим. А цю умову можна реалізувати тільки тоді, коли є власний ресурс, де все можна робити на власний розсуд.
Оскільки вік посилює наявний консерватизм, зробити цей крок до свого ресурсу було нелегко, бо він, ресурс, мав стати частиною твого життя, якої не можна кинути чи призупинити, поки в тебе нема настрою або ти сильно заклопотаний. Як то кажуть, узяв м'яча - грай! Тим паче, що тематика ресурсу була окреслена з перших днів. Саме тому ми вважали, що це - тимчасовий захід - до того моменту, поки ворог не буде вигнаний з нашої землі. Тоді можна скинути з себе цей тягар і жити нормальним життям. Найменше консерватизму в цьому плані виявилося в редакторки, і взагалі то була її ідея створити власний ресурс. Вона визначила для нього ті форми, що залишаються непорушними протягом усього часу його існування, і ті писані й неписані правила, яких ми дотримуємося.
Відтоді ми вважали і вважаємо, що фронт інформаційної війни несе приблизно таке ж навантаження, як і фронт вогневої, а тому - нам немає сенсу афішувати себе. Точно так само чинять 99% наших бійців на фронті. В нас не було й нема потреби привертати увагу ні до чого, крім самих текстів, і врешті-решт ми зрозуміли правильність цього вибору, бо подивилися на блоґерів, які працювали над розкруткою свого імені не менше, ніж над тими ідеями, що їх вони несли. Щойно починається щось подібне, губиться сенс усього того, що було відправною точкою для всієї епопеї. [І тому автори Лінії Оборони підписують свої статті спільним псевдо Anti-colorados - анти-
🇧🇶

. Респект! - Л. П.-С.] Це написано для колєґ, котрі з нами не дуже давно і не в курсі цих простих принципів.
Назва ресурсу виникла сама собою і відбиває ту просту ідею, що ми ось тут стоїмо й нікуди не йдемо, що б не трапилося. Але трохи згодом цей сенс став повніший, бо лінія вміщає в себе безліч точок і вузлів оборони, і потихеньку почали збиратися колєґи, які наповнили цю назву її істинним змістом. Спочатку вони коментували й поширювали тексти, потім дехто зважився виступити зі своїми текстами статтей, і формат ресурсу почав наповнюватися новим змістом. Притім кожен, хто так чи інакше долучився до нас, сам вирішує, як він це робить, в якому форматі і, головне, навіщо йому це.
Так сталося, що кожен з нас вже давно зайняв свою позицію і зробив це самостійно, але, знаючи, що поруч є однодумці, ми просто почали діяти впевненіше у своїх силах. Адже всім знайомі моменти відчаю і спустошення, і коли бачиш, що колєґи поруч із тобою зберігають спокій і тримають оборону, отримуєш точку опори, яка іноді є безцінною. Коротше, вдалося відтворити дух самоорганізації, що його багато хто пам'ятає з Майдану.
Кожен з нас працює на своїй роботі чи служить на службі, в кожного свої обов'язки і, часом, проблеми, а проте, кожен перебуває на своїй ділянці Лінії Оборони. Найчастіше, писати доводиться на бігу, на ходу чи на коліні, часто - пізно вночі, а проте всі, кому це потрібно, знають, що ЛО - на місці й вицілює противника попри все. Кожен може стрибнути в наш окоп, віддихатися, набратися сил і далі - вести власну війну з противником так, як це в нього найкраще виходить. [...]




вівторок, 8 червня 2021 р.

Любко, Любомир Ортинський, улюбленець українських комбатантів. Зі спогадів друзів-дивізійників

 



Д-р Любомир Ортинський, член ОУН від молодих років, старшина Дружин Українських Націоналістів, а згодом поручник Дивізії “Галичина”, учасник битви під Бродами, відзначений Залізним Хрестом Другої Кляси, член-основоположник Братства колишніх Вояків Першої Української Дивізії УНА, довголітній голова його Головної Управи, головний редактор „Вістей Братства", а останньо „Вістей Комбатанта".

* 6 червня 1919, Михалевичі, Дрогобиччина - † 22 липня 1961, Гантер, графство Ґрін, шт. Нью-Йорк

Керувався в житті словами В'ячеслава Липинського: “За лінь, за бездушність, за брак міркувань ідеалізму, за повзання тільки в напрямі тілесного і матеріяльного — Бог нашу землю велику й обильну карає...”









Дивізійники на вишколі у Нойгамері, осінь 1944. Поручник Любомир Ортинський стоїть ліворуч.


Спомин Олекси Горбача:








Джерело: Статті, присвячені пам'яті д-ра Любомира О. Ортинського. Нью-Йорк, Торонто, 1986. Видавництво "Вісті Комбатанта"
________________
* Д-р Мирослав Малецький,
поручник, командир 7-ої сотні 30-го полку (2-го Галицького) Дивізії Військ СС “Галичина".
* 8 червня 1918 — † 13 серпня 2005
** Олекса Горбач,
старшина Дивізії "Галичина" - ваффен-унтерштурмфюрер, командир 9-ї батареї артилерійського полку, лицар Залізного Хреста 2-го класу (за бої в Австрії); філолог (славіст, україніст), педагог, видавець, професор університету в Франкфурті над Майном, Українського вільного університету в Мюнхені, Українського Католицького університету в Римі, дійсний член НТШ.
* 5 лютого 1918, Романів, Львівщина — † 23 травня 1997, Берфурт, Німеччина

понеділок, 7 червня 2021 р.

"Дай Боже, щоби нам не порвалася нитка основи..." Світлана Сівак. Вірші для 25%

 


Світлана Сівак

* * *
Зараз влупить дощем, зараз небо просочиться в землю,
Зараз гримне шалена енергія в лункі литаври!
Так волого, так вітряно, так озоново зелено-
Дощ на землю розмашистим почерком пише листа.
Звідки в небі береться аж стільки води і вологості,
Хто її наливає по вінця в золочені відра?
Ух, як грім басовито і глибоко небом розкочується,
Ледь заплутавшись в незаплетених косах вітру!
Хай змиває усе! З листя – пил, а з душі – запилюжену втому,
Хай скляною стіною приб'є до землі все, що гірко.
Дощ – це просто вода, що шалено бажає додому
І, повертаючись, омиває свою домівку.
Протечи й по мені, хочу вирости ще трохи вищою,
Хай би, може, проклюнулись попід шкірою сплячі бруньки.
- В тебе очі з дощу – так казав він мені колись,
Зігріваючи теплим подихом мерзлі руки.
#roaring_silence
#ревуча_тиша
 

* * *
Зав’яжи собі рота, зший червоною ниткою міцно повіки до купи,
У моїх переплетеннях душ для твоєї відведено нитку основи.
Вони добре за тебе вторговують й неодмінно ще раз перекуплять,
Щоби згодом все це повторити завиграшки знову.
Це болото старе, тут в глибинах горять віковічні торф'яники,
І від диму сльозяться порожні зіниці наглядачів.
Він тебе забере. Дуже хоче забрати. Та спершу, напевно, загляне,
Чи залишилось в тебе щось цінного в сховку, в шухляді..
Та ще б'є джерело, хто хотів заплювати – на кашу розбив собі губи,
Хто хотів загребти – сам загрібся по шию в холодну, смердючу багнюку.
Не зерно проросло, від живої води проросла скаженіюча згуба,
І аби її вирубати, спершу треба відтяти собі аж по шию руку.
Так багато слідів.. отже скоро не лишиться жодного чистого сліду,
Так багато натомлених, що не стали ще навіть півкроку..
А болото росте і масною водою запльовує все довкола огидою.
Обійти – так зашироко.. перейти його вбрід - так занадто глибоко..
Так і буде, як є. Поки зіб'ють решета, зерно через спеку зіпріє,
А в безвітрі.. то як же ти віятимеш, щоб відділити полову..
Та болото всього не заллє, не потопить примарну надію,
Тільки дай Боже, щоби нам не порвалася нитка основи...
#roaring_silence
#ревуча_тиша
.

* * *
А нікому каятись, Господи, мертві не каються,
Стоять на полотнах скорботними образами..
Самотні сліди на воді поступово зникають,
Сліди на дорозі тягнуться за возами..
І потайки мироточать намальовані вчора ікони
На грубих дошках від зелених ящиків з-під патронів,
По злущених шибках пробитих навиліт віконниць
Розлазиться візерунок судин, точно як по твоїх скронях..
А часу так мало, він жметься калачиком в жмені,
Я інколи його чую, підносячи жменю до вуха..
Здавалося, рух його залишатиметься нескінченним,
А він, як згасаючий вогник, чи й встигну роздмухати..
Малюнки...страшні ілюстрації доброї казки,
Де всі головні герої задумали підлість..
Нічого, їм, зрештою, достаменно пояснять,
Чому всі годинники завели на зворотний відлік..
Скажи вже хоч слово, мій Боже, бо тишею крає розум,
Ти ж бачиш, як треба їм більше Твого откровення..
Товчуться сліпими щенятами на Твоїм порозі,
Вагаючись з вибором, під які відповзти знамена..
Розлогі півонії хаосу виснуть над світом,
Задушливим чманом паплюжать останнє добро.
Є ті, кому дивом вдалося не очманіти,
То, може, вони тільки й втримають нас над Дніпром..
Бо нікому каятись, Господи, мертві не каються..
Живим би покаятись.. але що їм, живим, до смерті..
Мені треба їм розповісти – вони ж бо того не знають,
Не бачать, не відчувають... що давно вже мертві...
#roaring_silence
#ревуча_тиша


* * *
Дихай, моя голубко дихай!
Тут трохи лишилось, вже видно в тумані берег.
Тихо, моя голубко, тихо..
Не загуби у хустині останній десяток зерен.
Знаю, моя голубко, знаю -
Так важко гребти в бистрині не було ніколи.
В тумані на березі вогнище догорає,
Тримайся, голубко, ти тільки до часу квола.
Ми знову посієм останній десяток зерен
І клято стоятимо вартою за тендітні сходи.
Я вирощу довкола них непролазний терен,
Ти знищиш усіх, хто прийде запрягти свободу.
Бачу, моя голубко, бачу,
Вихід до берега драговиною взявся..
Це просто вода ріки, дорога моя, я не плачу,
Легкої прогулянки Він нам і не обіцяв...
Смійся, моя голубко смійся!
Бо в час, коли темно, ми маєм де взяти світла!
В тумані страхи, та на зло їм – нічого не бійся,
Я знаю, голубко, з якого ти кварцу зліплена!
Віруй, моя голубко, віруй!!
Стрімка бистрина все волочить до темного краю..
Ми вигребем, затикаючи душами в човні діри!
Я знаю, голубко, з якої ти глини спаяна!!
#roaring_silence
#ревуча_тиша


* * *
Я б сам себе туди не посилав,
Я непритомнів до війни від виду крові.
Але мовчав і, плачучи, збирав
Тіла своїх від «братньої» любові.
Я бив їх весело, я був дочорта злий!
Ну хтось же мав, чому не я – логічно..
А пил горілої донбаської землі
Назавжди перекроював обличчя.
За три хвилини сну не бачиш снів,
Здаються роком три години бою..
Вхідні від куль у мене на спині,
Хоча до ворога я не ставав спиною....
.....
Я сам собі і гривні б не подав.
Своя сорочка ближче.. Так, здається?
Це не до мене в дім зайшла біда.
Якщо не помічатиму - минеться?....
.....
Я б сам себе огидив і прокляв,
Коли б забути смів, коли б пробачив..
Те сіре й чорне – то моя земля,
Вона чекає, молиться і плаче.
Вона – моє розп'яття, мій ковчег,
По ній гаряче серце навхрест рветься..
Я чую, як за ребрами пече.
Нормально.. отже - б'ється.