середа, 20 листопада 2024 р.

Справа Фаріон: Чергове шоу в Галицькому суді

 


Завинила я цей допис - минуло вже п'ять днів, відколи упереджений Галицький райсуд Львова знову, вкотре познущався з презумпції невинуватости. Славка Зінченка, який бездоказно підозрюється у вбивстві Фаріон, цей суд залишив під вартою ще на два місяці, до 12 січня 2025 року без права внесення застави.
Засідання Галицького суду щодо обрання Славкові запобіжного заходу було черговим шоу, за словами колишнього оперативника кримінальної міліції Ігоря Швеця, котрий одноосібно шукає справжнього вбивцю Фаріон. І.Швець тричі передивився відеозапис і вважає, що це був "судовий спектакль, зрежисований "мусорами"*. Суддя куняв за столом, ледь не спав. Телефон у нього був увімкнутий, хоча на суді всі засоби зв'язку повинні бути вимкнуті."
За отриманою І.Швецем інсайдерською інформацією, ті, кого він називає "мусора", правдоподібно, обіцяють мамі Славка Олені Зінченко, через адвокатів і групу підтримки, що її сина рано чи пізно випустять, - мовляв, не буде великої шкоди, навіть якщо він якийсь рік посидить у СІЗО (!). От тільки, мовляв, не треба піднімати галас на всю Европу, скаржитися до Вищої ради правосуддя чи Міжнародної Амністії, виходити з протестами під американське посольство, висловлювати недовіру судові. В тому самому, правдоподібно, переконують і Славка в колонії, де його незаконно утримують. Цим, очевидно, й пояснюється поведінка матері на суді минулої середи - попри явну упередженість суду й цілу низку вчинених за попередні місяці процедурних порушень щодо утримання підозрюваного, мати не наполягала на перенесенні судового засідання в інше місто, була спокійна й переважно мовчала. Запокоюючи Олену Зінченко, "мусора", на думку Ігоря Швеця, обманюють її. Він переконаний, що метою Галицького суду є посадити Славка на довічне - байдуже, що доказів його вини нема й не передбачається. У Львові його не випустять, вважає І.Швець, бо "Славко - дуже небезпечний свідок "мусорського" правового бєспрєдєла, який зараз йде по всій Україні."
На думку колишнього оперативника, списати справу Фаріон, як списали справу Шеремета, не вийде - це дуже резонансне вбивство, і потрібен цап-відбувайло, щоб сидів". Зелена влада, включно із самим Зеленським, добряче попіарилася на факті арешту Славка Зінченка - переможні публічні заяви, мовляв, убивство розкрито, нагороди й позачергові звання від міністра Клименка...* Як же ж їм після того, підібгавши хвости, визнавати відсутність доказів його вини?! Адже це обвалить і без того низькі рейтинґи!😉
Захисники Зінченка пп. Сулима та Немировський програли всі суди. На думку І.Швеця, захисту Славка вони не тягнуть. Часом складається враження, що вони підігрують стороні обвинувачення. На стрімі із зали суду видно, що вони обмінюються посмішками з прокурорами. В самому кінці стріму, коли Славка виводять, в адвоката Немировського питають, чи захист буде подавати апеляцію. Відповідь пана Немировського просто вражає: "Це не від нас залежить". (???) А від кого?!
Справа Фаріон ще раз доводить те, що давно відомо всім. В Україні вигадати будь-яке звинувачення будь-якій людині, запроторити її за ґрати без будь-яких доказів і тримати там скільки завгодно - це повсякденні реалії "українського правосуддя".
А тим часом, Славка Зінченка перевели в іншу колонію. Чомусь.


Нагадаю:
"...є інформація, що свідки, жильці двору Ірини Фаріон, поміняли свідчення. А це дуже важливо. За інсайдерською інформацією, коли відпустили цього хлопця, львів'янина, який начебто був у дворі Ірини Фаріон і якого начебто затримали поліцейські за наданими свідками прикметами, до них, до свідків, прийшли поліцейські, поговорили з ними й попросили поміняти покази. Це було тоді, коли поліція вже вийшла на слід В'ячеслава Зінченка, і свідки, жителі двору Ірини Фаріон, поміняли покази.
Спочатку вони показували на цього затриманого львів’янина, який був на 10 сантиметрів нижчий за В'ячеслава Зінченка, а потім вони почали показувати вже конкретно на В'ячеслава Зінченка. Себто покази вони давали повторно. Себто поліцейські, можливо, просто показали їм фото Зінченка, після чого вони поміняли покази."
Ймовірного вбивцю Фаріон поліція відпустила


ФАРІОН ПОМЕРЛА НЕ В ЛІКАРНІ
За офіційними повідомленнями, Фаріон померла в лікарні, її відвезли в реанімацію і їй робили операцію.
А проте, є інсайдерська інформація, що Фаріон не померла в лікарні, що вона померла на місці замаху. В лікарню її везли вже мертвою. За кордоном люди це знали й писали відкрито, що Садовий тягне час.
Почнімо з самого початку. Стріляють у Фаріон і вона лежить із залитою кров'ю головою у своєму дворі біля свого під'їзду. Приїжджає поліція, навколо безліч людей, до Ірини Фаріон підбігли люди з її під'їзду, які знали, це вона там лежить. А поліція рапортує “вбили жінку у Львові”. Потім їх почали питати: - а як же ви не знали, що це Фаріон убили? А вони відповідають: - ну, обличчя було залите кров'ю і ми не змогли її ідентифікувати. Так поряд же були сусіди! Весь під'їзд, весь будинок вибіг, тисяча людей навколо вбитої, які знали, що це вона. То поліцейські що - приїхали й не спитали нікого, кого саме вбито, так? Брехня й фальшування.
Далі. Ірину Фаріон із закриваленим обличчям кладуть у швидку допомогу. В яку швидку допомогу, конкретно? Ці питання я ставлю замість адвокатів Сулими й Немировського. Яка швидка допомога везла Фаріон? Конкретний номер, конкретний водій, конкретний фельдшер, конкретний лікар.
Далі, що робили у швидкій для того, щоб надати першу медичну допомогу Ірині Фаріон, яка нібито була жива? Що робили для того, щоб її реанімувати, підтримати життєдіяльність за медичним протоколом. Про це повинен свідчити лікар, або фельдшер, або медбрат, який конкретно це робив. Що вони конкретно робили? Підключали апарат штучного дихання?
Далі, привезли її в лікарню. Час привезення в лікарню. Час, коли її почали везти на каталці. Куди? В операційну, в реанімацію - куди? Це все має бути засвідчено похвилинно. Хто робив операцію? Як робили операцію? Висновок після операції.
Де всі ці відомості? Скажіть, будь ласка, де це все? А це повинно бути в матеріялах карної справи. І я не даремно казав, що потрібен повторний допит усіх лікарів, усього лікарського персоналу, починаючи зі швидкої допомоги, які надавали допомогу Ірині Фаріон. Тому що є інформація, що вона померла на місці від кулі, якої, до речі, не знайдено. Де заключення лікарів? Де куля? Вони ж оперували. Кулю що - залишили в її голові? Чи вилучили звідти? Чому на суді не ставлять таких питань? Тому що “мусорам” вони не цікаві.
То де померла Фаріон? Померла в себе у дворі? У швидкій? На операційному столі? В реанімації? Доведіть документами.
Тому, [ймовірно], і сказали спочатку, що вбили жінку, обличчя закривавлене, ми не знаємо, хто то був, що почали тягнути час, бо Садовий був розгублений і не знав, що робити. Телефонував у Київ і рапортував, і там вирішували, що робити, й кого шукати, і як шукати, тому що це політичне вбивство, яке викликало великий резонанс в Україні.
Потрібно знову повторно допитати весь медичний персонал, який нібито брав участь у рятуванні Фаріон. Не тільки повторний допит, а й провести їх усіх через поліграф. Інакше ми так і не взнаємо, при яких обставинах і де померла Ірина Фаріон. А це має велике значення.
Ви спитаєте, яке значення? Про це - в наступному стрімі.

Транскрипт уривка з відео https://www.youtube.com/live/XS-DR9B4e_8
_______________
* Я не певна, кого конкретно з учасників процесу І.Швець має на увазі під словом "мусора", тож просто цитую його.


Слідство у справі Фаріон було неповне і проводилося з процесуальними помилками й порушеннями

"день і ніч ворушаться в золі..." Тарас Федюк

 



Тарас Федюк
***
день і ніч ворушаться в золі
в небі літаки гуркочуть данські
жовтий круг від лампи на столі –
саме час перечитати данте
і перелічити все що є
і ковтнути синю аква віту
й шепотіти тихо про своє
у стару ікону алфавіту
підійти до тріснутого скла
де пейзаж із вибитим лиманом
де ще вчора тінь її була
з нереально витонченим станом
де на підвіконні у кутку
день котрий і ніч уже котору –
сяють мов свічки у свічнику
шість набоїв кулями угору
З нового рукопису



субота, 16 листопада 2024 р.

Трампові призначення - це катастрофа. Як, власне, й сам Трамп у ролі президента

 


У двох крайніх випусках свого відеоблоґу Юрій Швець б'є на сполох. Для нас ці призначення, якщо їх затвердять, теж будуть катастрофічні... як, власне, й сам Трамп.(((
За першим посиланням - розповідь про інтерв'ю патрушева, яке дуже скидається на неприхований шантаж Трампа, а про Трампові призначення ідеться з 13:37 хв. Друге відео присвячене темі призначень цілком.




Про те, як Ілон Маск влаштував Трампові перемогу на виборах. Версія, втім вельми правдоподібна:
Загибель Республіканської партії. Новий світопорядок Трампа та Маска

PS.
Спеціяльно для тих, хто повторює дурниці щодо Ю.Швеця.
� ...- Коротке питання: хто такий Юрій Швець?
Володимир Цибулько: - Юрій Швець, уродженець Харкова, потім він жив, здається, в Херсоні. Українець, колишній співробітник КҐБ, резидентури у Вашинґтоні. Він - спеціяліст-інформаційник. Мені траплялося це прізвище у зв'язку з тим, що він написав книжку про методи КҐБ. По-моєму, він її написав якраз під свою еміґрацію, десь у 90-му році. Він її видав, здається, за кордоном, отримав непоганий гонорар. І це були стартові гроші, щоб спокійно жити в США.
У багатьох ситуаціях він виступав консультантом. В Україні він яскраво засвітився у 2000-му році, коли загинув Гонгадзе. Коли виникла справа Гонгадзе, виникли плівки Мельниченка, він консультував тоді, здається, на запрошення Пінчука. Або, можливо, аґентства КРОЛ - це таке всесвітньо відоме детективне аґентство, яке було задіяне в історії з плівками Мельниченка і в історії з Гонгадзе. Тоді Пінчук винайняв це аґентство, Швець був із цим пов'язаний і активно повернувся в українську інформаційну площину. Після 2000-го року він відомий тим, що він консультував прокуратури багатьох штатів. Коли були історії були з постсовєтським, російським криміналітетом, то дуже часто Швеця запрошували для консультацій у певних історіях.
Він дуже кваліфікований інформаційник, він вміє зв'язувати факти, вміє пов'язувати певні події в єдиний сценарій і вибудовувати причинно-наслідкові ланцюжки з проєктуванням наслідків. Дуже багато його проґнозів підтвердилося. Багато років, живучи у США, Швець є просто вільним аґентом, який заробляє де може. Тепер його головним хлібом став його канал. І якщо ви співставите, наприклад, поведінку Латиніної або ще деяких персонажів з російського YouTube, то Швець, у принципі, дуже послідовна людина. Він прихильник демократів як партії, і це відчутно в його відео. Ну, от і все, що можу сказати про Швеця. Але наполягаю, що він не пов'язаний з якимись системами. Він вільний аґент, який працює сам на себе.
Транскрипт уривка з відео від каналу TsybulkoTALK, випуск від 29 липня ц.р.

PPS. Маю одну поправку. За власними, неодноразово повторюваними словами Ю.Швеця, він людина політично нейтральна, тобто не є прихильником ані демів, ані респів. Він просто має сформоване й обґрунтоване бачення того, що таке Трамп, а саме: серійний, визнаний судами злочинець, зокрема, заколотник проти державної влади США, ухильник від сплати податків у дуже великих розмірах, шахрай і ґвалтівник, а також невіглас, серійний брехун і, за часів війни у В'єтнамі, ухилянт від призову до Армії США; плюс був двічі підданий імпічменту, плюс зазирає в очі путінові, який, правдоподібно, має на нього компромат; до того ж, на переконання понад 200 американських психіятрів, у Трампа нарцисичний розлад особистости (НРО)*, тяжка й невиліковна психічна хвороба, плюс параноя й деменція, що вкрай небезпечно, коли такий хворий має доступ до ядерної кнопки; і, на додаток, у багатьох своїх проявах, вважає Ю.Швець, Трамп є фашистом. Зрозуміло, що перспектива безконтрольної необмеженої влади над США ТАКОГО персонажа і ще одного пcиxa - Маска, Трампового proxy із синдромом Асперґера і дружбою з путіном, не може не жахати.

PPPS. Звісно, саме з ними, на жаль, Україні доведеться так чи інакше мати справу. Але в будь-яких взаєминах, а тим паче в політичних, треба вираховувати, чого можна очікувати від візаві. Якби в нас була притомна влада, той їй би варто було радитися з психіятрами щодо того, якою може бути реакція ТАКИХ візаві на кожен її крок. Проте, якби в нас була притомна влада, то не було би й цієї страшної халепи, в якій ми опинилися через вибір 73% у 2019 році.

_________________
* Симптоми НРО, у викладі журналу Psychology Today, наступні:
▪️ ґрандіозна самооцінка, брак або відсутність емпатії стосовно інших людей, потреба у захопленні іншими;
▪️ впевненість у власній перевазі й необхідність особливого ставлення до себе;
▪️ потреба у возвеличуванні себе й увазі до себе, а також проблеми зі сприйняттям критики або поразки.


середа, 13 листопада 2024 р.

"Поезія — це діло совісне". Андрій Малишко

 



Високочолий красень Андрій Малишко
Поет від Бога (с)
Навздогін 112-й річниці від дня народження поета...

* * *
Її не купиш цвітом провесен,
Ані горлянкою, ні чином.
Поезія — це діло совісне,
Не грайся нею безпричинно.
Така собі, не знає старості
І на чолі не ставить дати,
Із чорним попелом і паростю
Стоїть одвічно біля хати.
І не легкими переливами —
Важкою кров’ю серце крушить,
Сяйне крилом своїм малиновим,
А чи обніме, чи задушить.


ПОБРАТИМИ
Як жовті лисиці - красуні,
проміння упало по полю,
Орда відступала па південь,
шуміла півколом крутим.
Сірко Никодим засмутився,
попавши у смертну неволю.
Грицька Сагайдака єдиний
і вірний в житті побратим.
Закручено руки в ремені
і ноги в колодки забиті,
Червона китайка прим'ята,
біда за плечима стоїть.
І хоче козак заспівати,
знайшлися слова сумовиті,
Та коні іржуть за лиманню,
літаврів потріскує мідь.
Земля українська весела
за полем багровим лежала,
Орли клекотіли в низов’ї,
палали в диму комиші.
Нехай приставляють до горла
обточені вістря, мов жала,
Сірко ще почує, як стогнуть
чорти по козацькій душі.
А поминки будуть хороші,
збираються ж хлопці у гості.
Запалять люльки в пожарищі —
далекого завіту знак.
І може в степу при дорозі
знайдуть Никодимові кості.
І гірко на чорній руїні
заплаче по нім Сагайдак!



Андрій МАЛИШКО: «Ми були всі роз’єднані. Ми, як черв’яки, підточували один одного, раділи нещастю свого друга. І в цьому – наше безсилля...»
«...Зображував Україну як єдину, що страждає у війні, показуючи її в месіянському світлі.»
Справа особливого фонду № 7299 з архіву спецвідділу МВД УССР (з 1992 р. СБУ) на Малишка Андрія Самійловича.
Це дві великі теки документів (донесень, пояснень, довідок, протоколів, запитів та ін.) на нашого земляка поета А.С.Малишка як організатора письменницького націоналістичного угруповання. Нещодавно в архіві СБУ з цими документами ознайомилися родич поета Сак Сергій Васильович та я, ст. науковий працівник музею-садиби А.Малишка. Малишкова справа почата 1936 р., припинена 1956 р. З численних документів випливає, що двадцять років з А.Малишком реґулярно спілкувалися і «вели» його майже два десятки аґентурних співробітників УНКВД (в основному колеґи-письменники, митці). Вони писали звіти про кожен крок поета, про всі його висловлювання. Ці доноси колись близьких Малишкові людей стали для нас безцінним свідченням його сміливої і принципової позиції як поета, громадянина, українця. Підкреслюю – в страшні сталінські часи (1930-1950-і роки).
Тож читаймо документи УНКВД з архіву спецвідділу МВД УССР сталінської доби й робімо висновки.

ДОКУМЕНТ ПЕРШИЙ
СПРАВКА на украинского писателя Малышко Андрея Самойловича, 1912 г.р., уроженец с.Обухов Киевской области, член ВКП(б), украинский поэт, член Союза Советских писателей Украины.
В 1937 г. Малышко исключался из рядов ВЛКСМ, причина – брат Малышко в 1928 г. расстрелян* за бандитизм. До Отечественной войны за Малышко наблюдались высказывания антисоветского характера, он групповал вокруг себя националистически настроенную молодежь. В период Отечественной войны Малышко находился на фронте, как писатель. Литературная продукция первого периода войны имела на себе отпечатки его националистического настроения. В этих произведениях Малышко изображал Украину, как единственно страдающую в войне, показывал ее в каком-то мессианском свете и.т.п.
На настроения Малышко значительное влияние сказывал и сказывает известный своими националистическими проявлениями кинорежиссер и писатель Довженко, с которым Малышко находится в дружественных взаимоотношениях и использует каждую возможность общения с ним.
Малышко, как писатель-фронтовик, находился в странах Западной Европы. По возвращении в Киев он стал выражать недовольство порядками в нашей стране, советской действительностью, всячески противопоставляя нашей жизни жизнь и систему буржуазных стран. В высказываниях Малышко после демобилизации из армии и возвращения из стран Западной Европы появились мотивы восхваления частнокапиталистических отношений и западных демократий.
В начале июля с.г. Малышко в составе группы деятелей украинской культуры (Стефаник, Паторжинский, Гайдай и др.) выезжал в Канаду и находился там до ноября с.г. По возвращении он сдержанно высказывается в плане своих действительных настроений. Выражает удовлетворение по поводу виденного в Америке. Агентурой, разрабатывающей Малышко в Киеве («Стрела», «Макаров») не отмечено, чтобы Малышко высказывался в резко антисоветском духе. Однако по сообщению проживающего во Львове нашего агента «Футурист», возвратившийся во Львов из Канады Стефаник говорит, что «самым большим националистом из всей нашей группы был поэт Малышко». Он, по словам Стефаника, восторгаясь говорил: «Вот вам и загнивающий капитализм, как нам вдалбливали в наши пустые башки. А оказывается, что в этом капитализме можно лучше жить, чем в социалистическом Эдеме». В Канаде Малышко имел встречи с националистами из украинской эмиграции.
В ноябре 1946 г. Малышко избран первым заместителем председателя Президиума Союза советских писателей Украины. 10 ноября агент «Стрела» сообщает, что Малышко на последнем заседании президиума, останавливаясь на работе русских писателей на Украине, допустил политически неверные формулировки. Малышко говорил в том духе, что неверно рассчитывать русским писателям на Украине на исключительность своего положения и скидки благодаря тому, что они являются представителями русской литературы. Это заявление вызвало удивление со стороны русских писателей. Писатель Яновский, известный своими националистическими убеждениями, разделяя точку зрения Малышко, удивляется его «неосмотрительности», что «так говорить опасно» и т.д.
Избрание Малышко заместителем председателя президиума ССПУ временно усложнило наметившееся сближение с ним нашего квалифицированного агента «Стрела». Наряду со «Стрелой» в активную разработку Малышко включается агент «Макаров», имеющий для этого необходимые возможности.
Нач. 2-го управления МГБ УССР полковник Медведев
Декабрь 1946 г.
ДОКУМЕНТ ДРУГИЙ
Источнику рассказал украинский поет Абрам Кацнельсон 30 апреля 1941 г.
«После присоединения Западной Украины в творчестве некоторых украинских писателей произошли чрезвычайно тревожные сдвиги, по моему мнению, под влиянием украинских националистических течений, имеющих место на Западной Украине. В частности такой сдвиг произошел в жизни и моего друга, известного поэта Андрея Малышко. Сперва я не обращал внимания на то, что в творчестве Малышко все меньше образов современности, все больше образов украинского прошлого. Я считал это вполне естественным. Но из разговоров с Малышко я понял, что дело обстоит не так просто. Будучи во Львове, я обнаружил стихи украинских националистов Молодока и Донцова и сравнив с их стихами стихи Малышко, ясно увидел, что все образы у Малышко заимствованы у этих поэтов, что он находится под их глубоким влиянием – не только в строке, в образе, но и идеологически. Когда я спросил у Малышко, читал ли он этих поэтов, Малышко очень встревожился…
Однако в своих идеологичеких ошибках Малышко идет дальше. Он очень не любит Москву, ее литературный мир. Он говорил мне: «Украина большая, зачем тебе лезть в Москву?» Я в этом вижу не просто частную мысль Малышко, а его националистический взгляд на Украину».
Задание: В связи с командировкой агента «Петра» киностудией в г.Киев, ему дано задание встретиться с поэтом Малышко и кинорежиссером Довженко с целью выяснения их политнастроения и перепроверки сообщения поэта Кацнельсона.
Ст. оп. Уполн. 1 отд. 2 отд. 3 упр. НКГБ Кутырев

ДОКУМЕНТ ТРЕТІЙ
«26.07.1952 г. вечером А.Малышко рассказал, что в Триполье, где он был недавно, он убедился, что украинцы не любят «мo cкaлeй», «кa цaпoв», как его случайные собеседники называют русских… А на кирпичном заводе в Стайках работают плохо, потому что начальником над ними русский. Малышко привел песню, которую пели его знакомые, в которой ругается Хмельницкий за присоединение Украины к России…»
Нач. 3 отд. 1 отд. 3 упр. МГБ УССР майор Секарев

З ДОНЕСЕНЬ АҐЕНТІВ НА ПОЕТА АНДРІЯ МАЛИШКА (1940-і роки)
ДОКУМЕНТ ПЕРШИЙ ПРО РОБОТУ А.МАЛИШКА НАД ЛІБРЕТТО ДО ОПЕРИ «МОЛОДА ГВАРДІЯ»
Совершенно неприемлемым и недопустимым было «поэтическое», образное оформление всего текста либретто, последовательно выдержанное автором в духе националистической ограничености. Почти все песни, арии краснодонцев Малышко в националистическом духе «разукрасил» бесчисленными упоминаниями о «вишневих садках», «чебрецях», «крутых бережечках», «червоной калине» и проч. Автор текста сознательно избегал упоминаний хотя бы об одной черте, характеризующей, новое, социалистическое лицо Донбасса, новый, советский характер его людей. Герои либретто А.Малышко говорили и пели, как будто они являлись персонажами какого-нибудь Панька Кулиша. Помниться, в хоре партизан Малышко заставлял советских партизан называть себя не то «гайдамаками», не то «повстанцями», а командира отряда – «отаманом». В качестве «шахтерской» песни Л.Шевцова на вечеринке пела: «Дивчино моя, переяславко».
А.Малышко был извещен о том, что в его либретто были обнаружены крупнейшие недостатки и пороки, но, несмотря на неоднократные вызовы в ЦК КП(б)У, не являлся…
1.В либретто А.Малышко была сильно раздута и подчеркнута сцена паники при эвакуации. При этом Мейтус (композитор – Ред.) ссылался на то, что «так и в романе», однако это место ошибочное в самом романе Фадеева было еще больше усугублено либреттистом А.Малышко.
2.Либретто оперы совершенно замалчивало то самое важное для оперы, что борьба молодогвардейцев велась под руководством партии Ленина-Сталина, во имя свободы и независимости нашей советской социалистической Родины. В разговорах (ариях, дуэтах, диалогах) молодогвардейцев… совершенно отсутствовали такие слова и понятия, как Советская Родина, партия большевиков, недопустимо мало (или совсем ничего…) говорилось о том человеке, чей гений обеспечивал нам все победы – о товарище Сталине.
Больше того, все содержание борьбы молодогвардейцев фактически сводилось к «борьбе за Краснодон» – т.е. глубоко извращалось в антипартийном, несоветском духе.
3.Было специально обращено внимание на одно из мест в 1-м акте, где Валько, беседуя с Олегом, спрашивает у последнего: «Что же нам делать?». Тогда же И.Назаренко и Л.Новиченко было указано, что это не может быть истолковано иначе, как противопоставление комсомола партии и принижение руководящей роли партии…
4.В первом акте отступающие бойцы по либретто Малышко поют песню, содержание которой чрезвычайно пессимистично и не содержит в себе даже намека на неминуемую будущую победу Красной Армии над врагом. Было предложено часть ее переделать и дописать вторую о вере в победу, о неминуемости этой победы.

ДОКУМЕНТ ДРУГИЙ ПРО УКРАЇНСЬКИЙ ЛІТЕРАТУРНИЙ ПРОЦЕС КІНЦЯ 1940-Х РОКІВ
С Малышко я встречался в театре, на просмотре премьеры «Молодая гвардия» и на торжественном вечере в клубе писателей. Малышко и дальше наполнен духом оппозиционности ко всему происходящему сейчас в литературе. Он воздерживается от точных формулировок, но проявляет свое отношение резкими репликами, намеками, мимикой. В таком же духе он проявляет и свое отношение к Кагановичу: пожатие плеч, недовольное выражение лица.
Малышко возмущается статьями в «Литературной газете», вышедшими к тридцатилетию (Жовтневого перевороту – Ред.), в которых не упомянуто ряда имен писателей старшего поколения. Он говорит: «оказывается, что литературу эту тридцать лет делали не мы, а Руденки и Тихие, начавшие печататься только на тридцатом году». Это Малышко также считает результатом «официальной групповщины». Он возмущается, что «перечеркнули литературу за тридцать лет, выкинули всех, кроме Первомайского, Усенко, И.Лэ с Рыбаком».
СПРАВКА. Поэт Малышко состоит на формулярном учете. О его разработке даны указания, кроме «Стрелы», агенту «Ленскому».

ДОКУМЕНТ ТРЕТІЙ ПРО НАЦІОНАЛІЗМ В УКРАЇНСЬКІЙ ЛІТЕРАТУРІ
Поэт А. Малышко при встрече говорил мне:
«В руководстве Союзом писателей произошли большие изменения. В частности меня выгнали из заместителей Корнейчука. Выгнали меня также из редколлегии журнала «Днипро». Вообщем, я сейчас «генерал на пенсии». Мне все время противопоставляют Первомайского. Его считают марксистом, а меня – националистом. Чем же я виноват, что родился мужиком украинцем? Почему украинец не может быть марксистом-коммунистом? Выходит, что марксистом может быть только неукраинец…».
«Как они меня все покупали, – продолжал Малышко. – Задавал мне Первомайский вопрос, какое мое мнение: включать Максима Рыльского в антологию или нет. Мол, что я скажу. Если скажу да, они будут иметь против меня еще один аргумент. Я, мол, Малышко, поддержал националиста Рыльского». Я ответил: этот вопрос надо согласовать з ЦК. Как оттуда скажут, так и сделаешь.
Все это как будто мелочи, но они говорят о большой напряженной обстановке в союзе писателей. Там происходит затаенная и очень упорная борьба.
Тов. Шевко (начальник відділення 5-го управління МГБ – Ред.): Малышко очевидно группирует вокруг себя националистические элементы. Следите за ним и его связями.

ДОКУМЕНТ ЧЕТВЕРТИЙ ПРО ПИСЬМЕННИКІВ УКРАЇНЦІВ
Малышко выказывался: «Я веду список. Уже съедено двадцать семь писателей украинцев. Эта цифра о чем-то говорит… Ведь что сейчас делается в украинской литературе? Писателю украинцу нельзя даже переступить порог правления союза писателей, он там как бы чужой человек». Это мнение об атмосфере, создавшейся в Союзе писателей, я слышал и от многих других писателей. «Хорошо Северову, вдруг восклицает А.Малышко, – он русский писатель и ему никто не забросит обвинения в национализме. Живи, пиши, пей спокойно водку…».
«У нас, украинцев, никогда не было группировок (Малышко говорит о последнем периоде) – наоборот, мы были все разобщены. Мы, как черви, подтачивали друг друга, радовались несчастью своего друга. И в этом – наше бессилие».
СПРАВКА: Поэт Андрей Малышко разрабатывается по делу-формуляру, как украинский националист, значительно активизировавшийся за последнее время. Агенту дано задание о необходимости дальнейшего сближения с Малышко и большей активной разработки и выявления его связей.

ДОКУМЕНТ П’ЯТИЙ ПРО БОРОТЬБУ КАГАНОВИЧА З УКРАЇНСЬКИМ НАЦІОНАЛІЗМОМ
Малышко говорит: «Каганович допусил, что его ставленики использовали борьбу з украинским национализмом для своих личных целей и карьеристской спекуляции. А еврейские националисты использовали ее для реванша».
Малышко говорит: «С уходом Кагановича борьба з украинским национализмом не прекратится, только дураки на это расчитывают, но ее постепенно вернут на правильне рельсы – она не должна быть избиением кадров честной украинской интеллигенции».
Малышко в разговоре ссылается на свою партийность, на то, что говорит в интересах партии и государства. Он говорит, что «пойдет к Хрущеву и, как коммунист, как младший старшему, расскажет обо всем, что ему известно». В частности он, по его словам, «собирает документы – цитаты и формулировки», с которыми «двуличничали и дворушничали все эти Стебуны, Смульсоны, Первомайские, Усенки и Иваны Лэ». Малышко говорит, что он «расскажет Хрущеву всю правду о том, какую политику они проводили», расскажет «о каждом из них всю подноготную».
ДОКУМЕНТ ШОСТИЙ ПРО НЕСВОБОДУ ТВОРЧОСТІ
Малышко… возмущался тем, что должны появиться статьи, критикующие Рыльского и Яновского. Он говорил: «Копицю (критика – Ред.) завтра выгонят и нет Копыци, а Рыльский бессмертен…».
Малышко по существу не согласен з критикой романа Яновского «Жива вода», считая его вполне доброкачес­тве­нным…
В день начала совещания молодых писателей мы втроем с Малышко и Рыльским завтракали в ресторане клуба писателей. Рыльский тяжело переживал, как оскорбление то, что его «не пустили на совещание молодых». Малышко возмущался: «Это хамство и б…!»
Потом пошел разговор вообще о литературе. В завуалированных выражениях, а больше в намеках и при помощи многозначительной мимики – высказывались мысли о несвободе творчества, о том, что писать приходится не то, что хочешь и не так, как хочешь». Малышко говорил: «От нас требуют примитива! Примитив отталкивает читателя от важных вопросов современности».
Підготувала Олена Артюшенко,
ст. наук. працівник Обухівського музею-садиби А.Малишка
Джерело:
Українська літературна газета
числа від 23 листопада і 20 грудня 2017 р.



 
Андрій Малишко
* * *
Бабуня трава, жовтокоса й тиха,
Глянула з-під снігу — а в небі сонце.
Глянула вдруге — жайворон в'ється,
Молоточками дзвонить в синю тарілку.
— Еге ж, виходьте, мої травенята,
Березень! —
І висипали малі травенята
Рястом, проліском, білим роменом
В луг, на подвір'я, попід ворота.
А чотири травки в глиняний горщик
Вскочили на підвіконня
І заглядають в хату.

* * *
Гомін, гомін по діброві,
А над полем все заграви,
А над полем все заграви,
Пожовтіли буйні трави.
Станьмо, хлопці, при долині.
Станьмо, хлопці, таборами
За полями, за борами,
Під густими яворами.
Вже нема шляху додому,
Я іду тепер в поході,
Б'ють гармати за горою,
Коні мчать на Жовті Води.
Глянь, Богдане, квітка в'яне,
Дай-но січі, дай-но грому!
Топче шляхта дикі терни,
Загубивши шлях додому.
Гомін, гомін по діброві,
А над полем все заграви,
А над полем все заграви,
Пожовтіли буйні трави.
________________
* Старший брат Андрія, Петро Малишко, став своєрідним народним месником, який грабував комуністів і совєтських чиновників, але не чіпав простих селян. 1928 року Петра Малишка спіймали, відвезли до Києва, де засудили до страти. Мати Андрія й Петра зверталася з проханням про помилування до голови ВУЦВК Григорія Петровського, але безрезультатно. Згодом Андрій Малишко сказав про брата: «Якби я писав вірші так, як Петро, — ціни б мені не було!»