середа, 12 лютого 2025 р.

Омельченко: путін ПРОСИВ Офіс посадити Порошенка

 

Григорій Омельченко:

- Коли я прочитав новину про засідання Регламентного комітету, я знав, що це готується, - ну, професія в мене така. Я чекав результату голосування на Комітеті. Якщо я не помиляюся, шестеро проголосували за відсторонення Петра Порошенка від участи у засіданнях ВР на пів року, тобто на наступну пленарну сесію. Троє, по-моєму, проголосували проти, один утримався. Коротше, т. зв. «слуги народу» та недобитки ОПЗЖистів об'єднали свої зусилля, і гора породила мишу, є таке прислів'я. Є ще одне українське прислів'я: якщо котові нема чого робити, він знаєте що робить? Лапи облизує, скажімо так. (Сміється.)
В силу своєї вихованости, я матюків, як Зеленський, не вживаю і не буду матюкатися, даючи оцінку тому, що відбулося. Але з професійного погляду, нагадаю дещо, бо люди забувають. У липні 2019 року, коли Зеленський мало не на колінах виблагав у путіна телефонну розмову, основна частина цієї розмови була присвячена знаєте кому? - Петрові Порошенкові. Перед Зеленським путін поставив завдання порушити проти Порошенка кримінальні справи, взяти його під варту, а справи довести до суду. А оскільки всі суди “портновані”, то можна здогадатися, який був би вирок: позбавлення волі. Про це я говорив і писав, просто нагадую.
Як відомо, США наклали на Портнова санкції. Мене передусім цікавило, чи не є він завербованим аґентом спецслужб російської федерації. Нам - групі ветеранів і моїх учнів у спецслужбах України - вдалося, за допомогою наших професіоналів-айтішників, зламати пошту Портнова. Ми встановили, що він справді є завербований аґент ФСБ і має псевдонім “Казбек”. У своїх листах він інформував своїх кураторів про те, що відбувається в Україні і які мають бути напрямки їхньої “роботи”.
Коли до влади прийшов Зеленський, Портнов, як відомо, одразу повернувся в Україну й почав з того, що подав десятки заяв до ДБР, Служби безпеки та Генеральної прокуратури про порушення кримінальних справ проти Петра Порошенка. Скільки зусиль і фінансів потрачено правоохоронними органами, які тільки провокації не влаштовувалися проти Петра Порошенка! Але вони не врахували однієї обставини, і це справді так - його сили волі й рішимости боротися і протистояти зеленій корумпованій владі. І друге. Він не хотів здавати всього того, чого вдалося добитися, коли він відновив Збройні Сили України - ЗСУ разом із нашими добробатами зайняли дві третини території окупованого Донбасу, і він об'єднав український народ, і добився духовної незалежности українців, коли ми отримали Томос для Православної церкви України.
Тому аґент ФСБ “Казбек”, він же Портнов, почав грати ва-банк, домагаючись, аби Зеленський через “своїх” керівників правоохоронних органів - “100% свій” генпрокурор Рябошапка, ручний директор ДБР і лейтенант Баканов, друг з дитинства з Криворізького двору, - таки “посадив” Порошенка, але всі ці зусилля з юридичного погляду виявилися марними й тільки показали, що в діях Порошенка складу злочину нема.
Щоб завершити розмову про “Казбека”-Портнова і про той цирк на дроті, чи то пак філію 95-го кварталу в Реґламентному комітеті, я скажу одне. Мені цікаво: коли це питання винесуть на засідання Верховної Ради, як вона проголосує в цілому. Якщо проголосують “за”, це засвідчить, що монобільшість, де злилися в політичному екстазі «слуги» та недобитки Партії регіонів, - це п'ята колона, яка працює на рф і на вбивцю путіна, і що Порошенко є реальним ворогом росії і особистим ворогом Зеленського.
Дискримінаційні заходи проти Порошенка - це продовження великої “справи генералів”, я про це писав за місяць до звільнення генерала Залужного. Зеленський наказав чотирьом керівникам правоохоронних органів “нарити” компромату кримінального характеру на Валерія Федоровича, щоб йому можна було висунути підозру або, шантажуючи "наритими" матеріялами, змусити його подати у відставку. Адже щоб зняти воєначальника зі займаної посади, потрібно створити відомчу комісію, яка б розслідувала його дії й дійшла висновку, що він підлягає звільненню, або пониженню в посаді, або пониженню у званні. Без рішення комісії, згідно Закону про дисциплінарний статус ЗСУ, не можна зняти з посади жодного керівника військової служби. В ОПі прекрасно розуміли, що Залужний сам заяви про відставку не напише: він гідно виконував свої службові обов'язки, і підстав для його відставки не було. Його довго пресували. Врешті-решт, Зеленському нічого не залишалося, окрім як, порушуючи Конституцію України і закон, без рішення комісії, підписати сухий указ про його звільнення.
Але повернімося до Портнова, він же аґент ФСБ “Казбек”. Через декілька днів після повномасштабного вторгнення, коли чоловікам призивного віку заборонили виїжджати з України, він благополучно покинув Україну, як і Андрій Деркач, ще один аґент російських спецслужб, - під прикриттям Зеленського і з оперативним супроводженням заступника голови адміністрації Татарова. Їм дали виїхати з однієї причини: якби вони залишилися в Україні й були арештовані, вони би почали свідчити в суді та на очних ставках, як це робить зараз “слуга” Олександр Дубінський. Перебуваючи під арештом, він розповідає, як він виконував завдання Зеленського та Єрмака з дискредитації Порошенка і Байдена. Тобто в Україні залишались би свідки, які б звинувачували Зеленського у вчиненні державної зради.
Тож подивимося, чи перетвориться Верховна на судилище над Петром Порошенком. Йому, за великим рахунком, це байдуже - він робить свою справу. Але за рішеннями Парламентського комітету щодо Порошенка схована ще одна річ, про яку ви ще не знаєте: йому буде повністю заборонений виїзд за межі України, аби він не зустрічався ні з ким із політичних лідерів за кордоном. Це пов'язано з тим, що багато політиків на Заході, зокрема у США, а в мене багато знайомих і друзів по спільній міжнародний діяльності з часів, коли я був з членом ПАРЕ, вважають Зеленського простроченим, нелеґітимним і таким, що не має права виконувати обов'язки президента. Про це вже відкрито говорять конґресмени, сенатори США, окремі европейські політики та депутати національних парламентів.



… В ОПі прекрасно розуміють, що вибори неминучі, що вони будуть цього року і що Зеленський ні за яких обставин їх не виграє. Якщо Валерій Залужний буде балотуватися кандидатом у президенти, то він перемагає Зеленського у другому турі з шаленим результатом, набравши майже вдвічі більше голосів. ...А це означає, що корумпованій, мафіозній Зеленій владі пряма дорога в тюрму. Можливо, Зеленському ще дадуть виїхати за кордон до Лондона, Ізраїлю чи Італії, де він має нерухомість, чи до Бразилії, де для нього побудували особняк, але всі решта нікуди не дінуться. Я знаю настрої військовослужбовців, особливо після незаконних арештів генералів. Я зустрічався з ними, в тому числі і з хлопцями з Харківської бригади. Про те, що вони мені розповіли, розкажу трошки далі. Там така люта ненависть до Зеленського, Єрмака, Татарова та “слуг”- хабарників, колаборантів, зрадників, що вони будуть молити Бога, аби їм дали довічне ув'язнення і щоб вони сиділи в камерах-одиночках, аби таким чином, можливо, врятувати і продовжити своє життя.
Підводимо підсумки. Зелена влада - Зеленський, Єрмак та їхні 5-6 т. зв. менеджерів - нині перебувають в аґонії і тому роблять такі речі, що, як то кажуть, не налазять на голову. А ще кажуть, з розуму кожен сходить поодинці. В нас так вийшло, що 95-й квартал прийшов до влади й починає сходити з розуму колективно - палата №6, де перебувають Зеленський, Єрмак, Татаров та їхні 5-6 менеджерів.

� - Ви згадували про Портнова. Буквально на тижні прем'єр-міністр Денис Шмигаль відповів на петицію, ініційовану громадськими активістами, щодо введення санкцій проти Портнова. Шмигаль каже, що нема юридичних підстав. Я з юристами спілкувався нещодавно, вони теж кажуть, що нема підстав визнати його участь у якихось терористичних організаціях. У чому пастка?

Григорій Омельченко: - Підстави для накладання санкцій на Портнова, він же аґент ФСБ “Казбек”, є - залишалося лише проявити політичну волю. Чому прем'єр-міністр так сказав? Тому, що це позиція Зеленського – не накладати на Портнова санкцій.
… Наведу вам ще один факт на підкріплення своїх висновків. Пам'ятаєте "великого" керівника КВНу Алєксандра Маслякова? Володя Зеленський зі своїм 95 кварталом майже 10 років був, так би мовити, під його крилом, коли вони виступали. Так от, свого часу, Саша Масляков, ведучий КВН на совєтському телебаченні, попався на валютних операціях. Була така стаття у Кримінальному кодексі ссср, яка передбачала сувору міру покарання - до 15 років позбавлення волі й навіть вищу міру, розстріл. Саша Масляков був засуджений і відбував покарання в одній з колоній. Там він був завербований КҐБ, йому пом'якшили покарання й він повернувся на телебачення і продовжив вести передачі КВН.
Сітка КВН була по всьому ссср, а за людьми артистичного характеру і стилю - артистами, співаками, КВНниками, гумористами тощо - має бути що? Суворе око, а також вуха, які добре слухають КҐБ, де була така ґрадація аґентів: цінний аґент, особливо цінний аґент і резидент, який керує цією аґентурною мережею.
Через декілька років Саша Масляков став резидентом КҐБ. В усіх командах КВН, що проходили через його руки, проводилася чисто ідеологічна робота з вербування учасників не як, скажімо, аґентів-стукачів, а як аґентів політичного впливу. Отак з Володі Зеленського та його 95-го кварталу зробили колективного аґента політичного впливу москви.
Усе це лежить на поверхні. Згадаймо їхні передачі - як вони принижували Україну та українців, які наративи викидали. Все, що вони робили, було на підтримку рф. А Саша Масляков очолював один з передвиборчих штабів путіна, коли той обирався президентом, і путін відзначив його найвищими державними нагородами.
Саша Масляков зі своїм сином, теж Алєксандром, приїжджає в окупований Донбас і в окупований Крим, дає там свої концерти, за що його внесено у список Миротворця як ворога України. Громадськість почала добиватися, аби проти нього були застосувані санкції. І Зеленський знов дає вказівку не застосувати санкцій - цього разу проти Маслякова. Земля йому скловатою – віддав Богові чи чортові душу.
Як начальникові відділу військової контрозвідки в минулому, мені ясно, як 2х2=4, що Зеленський, Єрмак і все їхнє найближче оточення - це відверті аґенти політичного впливу кремля. Рано чи пізно їм, як і аґентові “Казбеку”, доведеться відповідати. І це обов'язково буде.
.
Джерело:
Омельченко: путін ПРОСИВ Офіс посадити Порошенка | Залужний сам НЕ ПІШОВ | Військові ГОТУЮТЬ помсту
Близнюк НАЖИВО

вівторок, 4 лютого 2025 р.

Справа генералів: Офіс президента бере заручників

 

Лондон, 7 грудня 2024
ОПа бере заручників
Ігор Лапін: - Вони сьогодні взяли, умовно кажучи, першу групу полковників і генералів у заручники, аби ті дали покази у справі Залужного. Як я вже розповідав у себе на етері і Юрій Луценко розповідав, справу проти генерала Залужного порушено 11 квітня 2022-го року, тобто щойно Київ відбили, вони вже порушили справу проти Залужного за здачу Півдня! Юрій Луценко в мене в етері називав номер кримінального провадження й дату порушення цієї справи. Мало того, він повідомив, що в цій справі допитано близько 500 людей.
Приїзд Залужного до Києва разом із прем'єр-міністром Великої Британії Стармером увінчався черговою бесідою в Єрмака, де Залужному знову робилася пропозиція йти під номером один від партії зелених. Також була розмова Залужного і Умєрова, якраз таки в цьому ключі, що Валєра, соглашайся, іначє будут сажать пацанов. Валєра не погодився – і одразу з'явилася справа генералів. Це заручники на сьогоднішній день, я в цьому не сумніваюся. Хто не бачив цей етер, він називається “Ігор Лапін «СМСка Залужному»”.
...Що стосується Галушкина й оцієї справи генералів. Окрім того, що тут є політичне підґрунтя, тут є чітке порушення законодавства України. Йдеться про бойовий імунітет, який забороняє під час дії воєнного стану робити те, що робить сьогодні зелена команда зі справами генералів і полковників, яких зараз позакривали. Це перший момент.
Другий момент. Наше ДБР із СЗЧшниками не може розібратися! А ви хочете, щоб вони правильно оцінили планування оперативно-тактичного чи стратегічного рівня? Ви собі уявляєте: слідчий ДБР, який втік з “Мукачевського котла”, приїхав у Київ, і він даватиме оцінку! Та вони сьогодні не змогли навіть перенести матеріяли справи щодо полковника Лапіна зі суду першої інстанції в апеляцію - зорганізувати й доправити його справу в суд апеляційної інстанції, і справу перенесено на місяць. На місяць! Це за апеляційною скаргою адвокатів. Тут чиста політика, тут немає нічого спільного з юриспруденцією.
� - А що вони виграють політично?
Ігор Лапін: - Зламати, принизити. Армія, мовляв, не така в нас бєлая і пушистая. Ну і, звісно, дайте покази на Залужного. В них тут багато профітів. Що вони виграють? Вони не розуміють, що вони програ́ють у кінцевому варіанті. Вони ж думають, що вони будуть вічно. А вічно вони не будуть.
Але повертаємося до справи генералів. Як слідчий ДБР може сьогодні оцінити, чи спроможна була бригада з 800 військовослужбовців замість належних 6 тисяч тримати 45 кілометрів замість належних 15? І головне, з усього-на-всього двома танками, трьома САУ і двома системами ГРАД! Це що, нормально? Це не нормально. І коли сьогодні команда Зеленського розповідає, що генерали "не оцінили обстановки і не вжили достатніх заходів", то я хочу нагадати, що за забезпечення відповідає не генерал - за забезпечення відповідає Міністерство оборони. А щодо “вжиття заходів” і оборонних споруд, то за місяць до вторгнення в Харківську область президент Зеленський персонально разом із Содолем та головою ВЦА області інспектував укріплення і назвав їх “потужними”. В медія повідомлень про це ви побачите багато: вторгнення було 10 травня, а вони 9 квітня, здається, робили цю інспекцію по харківських рубежах і сказали, що все нормально, все ОК з оборонними спорудами. А сьогодні говорять, що генерали чи полковники “неправильно оцінили обстановку”. Я розумію, якби їх обвинувачували в корупційних злочинах - типу вкрав, продав, це зрозуміло було би. Але судді, які виходять до нарадчої кімнати й повертаються з ухвалою про заставу за бойового офіцера в розмірі 90 мільйонів, - це в які ворота лізе?! Йдеться про справу 155-ї бригади. Вдумайтесь. За законом України, за тяжкий злочин застава 900 тисяч. А якщо суддя виходить за ці межі, ну, там 900 з копійками, то він має це мотивувати. Що треба вказати в мотивації? Що ця сума є реальною для того, кому ти її присуджуєш. А ти з чого виходило, опудало болотне, коли ти присудило бойовому генералові 90 мільйонів? З того, що в тебе керівником при написанні диссертації був Татаров? З чого ти виходиш, коли ти Галушкину присуджуєш 5 мільйонів, а потім взагалі арештовуєш? Коли ти їх береш під варту, чим ти рахуєш гроші? Тим, чим Зеленський на роялі грає?
От тому це є чисто політична справа. Армія в нас, мовляв, не бєлая, армія в нас не пушистая. І взагалі вони не так помирали, як казали Арестович і Безугла. Ну, не так наші солдати красиво померли на камеру, як міг би померти Арестович. Оці всі помиральники за Крим 2014-го, яких прославляє Зеленський - якби він тоді був президентом, пам'ятаєш, “ми б усі померли за Крим”. Так ось, справа генералів присвячується помиральникам за Крим Зеленського. Бо це якраз і є чиста політика, з юриспруденцією це немає абсолютно нічого спільного.
Ну, й на завершення хочу сказати слідчим ДБР: хлопчики, документуйте вказівки Офісу президента. Документуйте, що саме вони вам дають ці вказівки. Чому? Бо це буде ваше алібі й угода зі слідством. Бо за законом України, свідоме притягнення до відповідальности невинної особи, а бойовий імунітет якраз і забороняє це робити, є злочин.

Джерело:
⚡️ЛАПІН: 500 людей вже допитали - з генералів вибивають покази ПРОТИ Залужного! ОП мстить за відмову


100% не отримав Єрмак від Залужного, чого хотів!
Юрій Луценко: - Чому справа генералів відбулася саме зараз? Річ у тім, що за декілька днів до цих трагічних для ЗСУ подій, відбулася інша подія, нібито позитивна для України: в Україну приїхав прем'єр-міністр Великої Британії для зустрічі з президентом та іншими особами. А супроводжував його, згідно з протоколом, посол України генерал Залужний. Після завершення візиту Залужний як людина підпорядкована МЗС і президентові залишився в Києві. І, за моєю інформацією, в нього відбулася двогодинна зустріч з Єрмаком, де йому ще раз наполегло пропонували те саме, що й під час поїздки Єрмака до Лондона, коли Єрмак отримав одкоша. Але зараз Залужному знов настійливо говорили: “Ти маєш повернутися до зеленої команди, щоб очолити її список у Верховну Раду, і потім ми тебе призначимо прем'єр-міністром". Щоправда, в мене як людини з непоганим почуттям гумору одразу питання: а на холеру очолювати чужу партію, щоб стати прем'єр-міністром? Ти можеш свою очолювати і стати прем'єр-міністром! Якщо ти так зробиш, то ти будеш прем'єр-міністром, а якщо ти...
Ігор Лапін: - То будеш Шмигалем.
Юрій Луценко: - Тобто ти ним будеш недовго. На холеру рятувати тих, хто повністю...
Ігор Лапін: - Деґрадували, я так вважаю.
Юрій Луценко: - ...якщо можна рятувати країну й робити те, у що ти віриш. Коротше, розмови не вийшло й цього разу. Я не був там, з оточенням Валерія Федоровича не спілкувався, але знаю тільки одне - що Єрмак не отримав того, чого хотів.
Ігор Лапін: - Так. Я зараз доповнення скажу. Друзі, 100% не отримав Єрмак того, чого хотів. 100%. Не буду навіть казати, звідки знаю. Єрмакові відмовили. Не 99%, а 100%. Зараз у пресі, у всіх дотичних телеграм-каналах, інформаційних аґенціях, марафонах, блоґах, що мають стосунок до влади, вони розганяють історію, буцімто вони домовились, і народ реально починає переживати. Друзі, кажу ще раз: ніфіга в них не вийшло! Просто заспокойтеся.
Юрій Луценко: - Якраз з кінця минулого тижня я зліг в лікарню із серйозним вірусом і холерою, яка тут гуляє по всій Україні, й тому було не до інтернетів. Але точно знаю, що Єрмак отримав відмову.
Далі на вихідних, у посла Залужного було декілька зустрічей із чинним міністром оборони, який виступав як… переговорник. Так, переговорник, назвімо це так. Суть зводилася до одного. Тут якраз я вже знаю, бо ініціятивно зателефонували з того боку: "Валєра, ти должен ім сказать «да», іначє начнут сажать пацанов."
Ігор Лапін: - Тобто ми беремо в заручники військових, якщо ти не скажеш «да»?
Юрій Луценко: - Поки ти не станеш заручником «зеленої команди» для того, щоб врятувати їх на виборах.
Далі на понеділок, якщо не помиляюся, чи на вівторок була запланована зустріч Залужного із Зеленським. Він прочекав декілька годин в Офісі, але потім повідомили, що зустріч скасовано. І на цьому посол благополучно полетів виконувати свої обов'язки в Лондоні. Буквально через декілька днів прилетіла анонсована “відповідь”, про яку його попереджували: почали брутально, цинічно, демонстративно, беззаконно арештовувати і організовувати шоу та інформаційний дискредитаційний супровід щодо трьох генералів. Для початку. Чому я кажу "для початку"? Тому, що давно вже не секрет, і ми з тобою про це декілька разів говорили, що на фініші все зрозуміло. Уже давним-давно, майже три роки, в Україні існує кримінальне провадження за Південь. Я коли побачив номер справи й дату... Мене важко сильно здивувати, але я був дуже сильно здивований: 11 квітня 2022 року заведено кримінальну справу з прицілом на Залужного.
Хочу нагадати, що 11 квітня 2022 року були очищені вже не тільки Київщина і Чернігівщина, але це був вихід ЗСУ на кордони Сумської області. Ворог був повністю вигнаний з півночі нашої країни. І от саме в цей день керівні щури СБУ, якою тоді ще лейтенант керував, і керівні щури ДБР, незмінні до сьогодні, повернулися зі Західної України, де вони сиділи в "Мукачевських котлах", приїхали в уже безпечний Київ, пішли на нараду на Банкову й отримали вказівку порушити справу, яка в перспективі розгорнеться проти Залужного.
Читаю, про що вона. Це пише сама прокуратура у відповідь народному депутатові: “Кримінальне провадження має перевірити факти можливої недбалості… Знайоме, так? ...військових, службових осіб... Щось нагадує, правда? ...під час оборони Півдня, яка полягала у невжитті достатніх та ефективних заходів для відбиття можливого наступу противника.” Фактично один в один те, в чому звинувачується трійка генералів харківського напрямку! Наступна позиція, щодо “невжиття заходів”: оці службові особи, виявляється, це робили “шляхом незабезпечення належної оборони та унеможливлення швидкого просування російських окупаційних військ вглиб материкової території України.” Три роки слідство ДБР намагається придумати, як же зробити так, щоби зробити крайніми за непідготовку до війни військових, а не їхнє політичне керівництво!

Продовження розмови І. Лапіна та Ю. Луценка - див. відео:
🔥ЛУЦЕНКО: Єрмак дві години вмовляв Залужного про послугу! Арешти генералів почалися зараз неспроста


четвер, 16 січня 2025 р.

«Якою мовою, поети, себе виплакуєм у світ...» Володимир Затуливітер

 



Пом'янімо...
Володимир Затуливітер
***
Зима. І ніч. Вантажні поїзди
поглиблюють своїм гримінням тишу.
Пожди, дрімотнице моя, пожди,
коли нам совість совістю запишуть.
Таких нескоро, може, буде слів.
Таке письмо віднайде світ нескоро.
Ти краще глянь, як чисто іней сів
на білі - в чорнім небі - осокори.
Тонкі-тонкі, аж наче не ростуть,
аж не дерева наче, врослі в тишу!
Всі в райських пірцятках, що заметуть
за нами душі, мов навік запишуть...


Володимир ЗАТУЛИВІТЕР
«Якою мовою, поети, себе виплакуєм у світ...»*
КОЛЕСО ШУМЕРА*
Хто такий геній, якщо в літературі все сказано відначально – Біблією! … Геній у літературі (й у мистецтві загалом) – спритний школярик (а не Франків Гриць зі своєю абабою-галамагою).., який пише елементарний переказ на уроці мови. Уважніше, ніж інші, вислуховує пропонований текст, спритніше й химородніше, ніж (див. дужки вище) перебрехує почуте (і, звісно, пізнане й засвоєне) до невпізнання. Перебрехує – самі розумієте – текст, але ніяк не те, про що в ньому йдеться.
Убившись, як мовиться, в колодочки, такий лукавий школяр стає мільйонноликим Ігорем Кіо. Ім’я їм – легіон! Їхній першотекст – Біблія!то такий геній, якщо в літературі все сказано відначально – Біблією! … Геній у літературі (й у мистецтві загалом) – спритний школярик (а не Франків Гриць зі своєю абабою-галамагою).., який пише елементарний переказ на уроці мови. Уважніше, ніж інші, вислуховує пропонований текст, спритніше й химородніше, ніж (див. дужки вище) перебрехує почуте (і, звісно, пізнане й засвоєне) до невпізнання. Перебрехує – самі розумієте – текст, але ніяк не те, про що в ньому йдеться.
Але, якщо копати глибше й глибше, то й Біблія – не першотекст, переказ. Яких лише першовитоків її на нинішній день познаходжувано! Месопотамія, Ассірія, Єгипет, антика… Аж Боже мій, ще раніше був, виявляється, Шумер!
Це – як балабоки про те, де й коли (і ким!) було винайдено колесо, рало і стріла.
Отож, перш, ніж кричати ура, згадуйте шумерський Ур.
Тризуб – це, власне, наша ще дохристиянська свята трійця. Яка безодня, не осягнута і не осмислена істориками. Чому, власне, Володимир першим із князів возводить Тризуб у – посутньо – державний і державницький символ і раптом ані сіло, ані впало охрещує Русь? Історики, може, не докопалися до першокореня Тризуба? Не там копали? Не туди дивилися? Харизматична ж бо символіка християнства цілком інакша.
Шкода мови! Які там у нас історики? Дячок від науки Костомаров? Великий (sіс!) Грушевський – і той лише іоан предтеча ймовірного, на жаль, історика України.
Дрібніє наше – рardon – краснописіє, так невмолимо дрібніє, неспинимо. Незупинно! Прийнявши як аксіому, що мистецтво – дурман (то вже інша річ: світлий він чи чорний), примітивненько заметафоризуємо. Колись мак цвів на весь город. Не суціль. А звісно, поміж картоплею.

СКОМОРОЩИНА
Укри (за Остапом нашим, бідолашним Вишнею) – нація лицедійська. Згадайте бодай – та що там весілля! Хрестини, пострижини, іменини еtс, еtс. Ми навіть на похороні, на поминках лицедіємо. Куди тим ланцям-скоморохам, а придворним блазням і поготів.
Ото ж бо: із Григором Тютюнником ми втратили геніального лицедія. Трагіка. Другого Бучму. Зась! Б’ю себе по пальцях, перстах писенних. Це во царії була така заведенція? Пєрвому – вторая! Не другого, ні. Ще одного, одного зі мнозі. Він удесяте, всоте, може, грав, програвав і перегравав віртуальне (як нині замоднилося) своєї душі. Для тих, кому не пощасливилося чути його скоморощини чи так звані авторські читання, його проза, проза бездоганна, втрачає третину (якщо й не всю половину) свого неповторного чару. Я кілька разів слухав його «виконання» і зі сцени, і просто так, серед своїх, принагідно, за чаркою трьох найтрагічніших «зозуль із поклоном» у нашому історичному бутті, про яке й справді без брому згадувати не можна.
Якось навіть зазухвалився, нечема, простежити Григорове читання «трьох зозуль» за друкованим текстом. Із-підтишка. Сховав на колінах, під столом. Він «ніже тії титли» не пропустив. Так, може, народ наш їв хліб у незчислимих голодівках: аби ні крихтини не зронити. (А тоді бо й справді царював у нас духовний голодомор і Григір як ніхто відчував це.)
Це був трагік уголос.
Як, навпаки, Стефаник – трагік у мовчанні. Недарма ж бо щоранку із його кімнати вигортали лантух зіжмаканого паперу, а на письмовому столі молоденьке сонце крізь лінзу шибки не могло прочитати ані рядочка. Отаке – оно страшенне, смертницьке nulla dies sine lineа! Дев’яносто відсотків (прости Боже!) Стефаникових апостольських днів згоріли, спопелились – sine lineа. Канули в Океан-Лету, як черев’я айсберга.
Цим, може, Стефаник виграв, але в тексті. А Григір – у підтексті. Підтексті читимому.
Але повернімося до наших, гм-м… трагіків. Бучма – великий трагік уголос. Але – із чужим текстом. Григір же – зі своїм. У кожного трагіка своя, даруйте, уникаю каламбуру: своя драма. Побоююся, що тут і сам Назаретець не розсудить.

ВІДКЛАДИ НА ЗАВТРА
Тема, так би мовити, для завтрашніх роздумів. От про що. Як, де, звідки, чому вибубнявіло, вистеблилося і злютувалося кривавим вузлом з Тарасової душі оте троїсте: богоборство – іноді аж варнацьке, брутальне й босяцьке, – богорозуміння (ні, не сліпацьке, жебрацьке колінопоклоніння) і щемливе, тужливе, пронизливе, як ні в кого із наших ліриків і ліринь, прагнення – ні, не так, потаємне і від самого себе ховане жадання богорівности?..
Учора, такого собі вересневого дня, ще не дзвінкоблакитного, як у небораки Сосюри, але нівроку, на буденний, сірий, зачовганий і запльований сирецький хідник упав мені під ноги у цьому не вельми веселому році каштан. Зелена їжакувата бомбочка весело вибухнула, а мене обпекло:
… ми восени такі похожі
Хоч капельку на образ Божий.
Цілу ніч катувався, навіть свічку (не стиджуся признатися, бо ж не гріх) засвітив перед Миколаєм, давно – здається, десь у потойсвітті – привезену із нашої Слобожанщини моєю найріднішою (царство їй небесне) сестрою Марією. А воно ще болішало, пеклішало, душу, як мичку, на прядці пряло:
… похожі
Хоч капельку…
Шекспір би тричі вмер! Од щастя, якби написав таке. Од заздрости, якби прочитав і вчитався в оце «хоч капельку…» І втретє… Втретє (прости, Господе, азм грішного) – від того, що ось такі, не його рядки цитують, помираючи задля майбутнього ілюзорного воскресіння, навіть миршавенькі київські каштанчики. Як оцей, що лежить зараз перед очима на столі.
Хоч капельку на образ Божий…
Овва – марнота марнот!.. Шекспір щасливий туманним, альбіонським і «глобусним» щастям – і нівроку йому. Я відганяв мару і втому від нічниці добрячою кавою. Ба: каймак у філіжанці осів і кава за кольором стала похожа на миршавенький каштанчик. Із філіжанки скотилась на серветку такого ж кольору краплина.
Ні, тільки не сьогодні – наказав я собі. Будь розсудливим і шануй мудрих із прадавніх інкунабул: «Ad meliora tempora!», відклади до завтра-позавтрашньої шухлядки. В котру вже й дрібненького папірчика не втиснеш…


Володимир Затуливітер
***
Якою мовою, поети,
себе виплакуєм у світ…
Такою нам би помирати –
найзолотіший заповіт.
Дарма, що вдруге нам не статись,
не буде третьої весни.
Такою мовою писати –
мов підзирати Божі сни.
Такою мовою за Богом
піщаний засипити слід…
Убого живемо, убого –
в окрайці ніздрюватих слів,
які для Бога мовби крали,
а перепродали собі,
і переслинили, мов рани,
підпільний свій, таємний біль.
Тубільний біль, в якому слову
не посміхнеться соловей,
лиш переплаче – що нікому, –
й собі самому – не живе…

Юрій Ковалів
...Жодна собака з НСПУ не гавкнула, аби спогадати великого поета-ескапіста, який, уникаючи номенклатурної метушні, був ближчим до суворої дійсності, ніж усі галасливі автори, разом узяті. Він, утікач від оманливих реалій, сковородянець за душевним складом, був небезпечною для влади постаттю, яка його знищила, бо він став на шляху реалізації її лиховісної ГАЕС, що досі нависає своїми небезпечними проектами над етногенетичною пам'яттю України в її основі. Тільки наївне створіння може повірити в смерть поета від чаду. Є версія, що трагедія сталася на Святий вечір 2003 р., лишилася неушкодженою Біблія... Спроба перекинути цей "вчинок" на племінника - то вже легенда, шита "білими нитками". Це вона, ця влада наступного року спалила Затуливітрову хату в Бучаку, аби не лишилося сліду, майстерно замітаючи свої злочинні сліди, бо, справді, доказів її вчинку не знайти. Покійний, світлої душі В. Бородін розповідав про цю трагедію та її причини, заклав науко-дослідницький центр, який, "дивним чином", зазнавав руйнувань. Але він уже розмовляє з Господом, і доказів навести не може...
2019

Володимир Затуливітер
ДИТЯЧЕ
Мама виносить із хати
Надщерблений горщик
З розведеним небом весняним
І ставить на теплу призьбу,
Де потиху лежать
Два віхтики з тонкої осоки
Та згадують торішні муки.
От зараз
Мати наточить медової глини
У кварту із давньої гільзи
І поруч поставить на призьбі,
Де два віхтики з осоки
Поважну балачку ведуть.
Каже один:
- Я намалюю сонце над світом.
Каже другий:
- Я намалюю небо і луки.
Мати мовчки й собі:
- Завтра — літо...


…Коли Володимира Затуливітра поховали на стрімкій дніпровській кручі - горі Козацький шпиль, високо над Славутою, де бур’яном поростає цвинтар села Бучака Канівського району на Черкащині, один із небагатьох учасників мовчазної тризни, Олександр Сопронюк закарбував*** спогади:
- Ховали на Йордана. Останній поетів прихисток так само ладнався непросто. Земля давалася важко. Промерзла, зашорена в лід. Неприступна моторошним холодом і далекою байдужістю. Клинували, пробивали ломом, входили сокирою. Так вона гора - Козацький шпиль, що на сільському цвинтарі, навіки забирала до себе видатного українського літератора.
***
І досі вважається (офіційно), що український поет, лауреат премії імені Павла Тичини помер за нез’ясованих трагічних обставин 15 січня 2003 р.
Утім, і досі обставини смерті дивують. Як свідок трагедії, Олександр Сопронюк пригадував враження:
- Вийняли, з уже вийнятим склом, віконну раму. Ми “зайшли”, побачене зсудомило: на земній долівці лежав чоловік. В очах у нього стояв жах. Скоцюрблене вивернуте тіло. Обвуглена нога. Поруч – окуляри. Покуйовджена подушка. Зсунута зібгана радюжка. Полотно…
Ну, гаразд, чадним газом могла необачно отруїтися творча людина..
Але ж у тій самій кімнаті поряд із хазяїном на земляній долівці учадів рудий пес Бін - улюбленець поета. Не спрацювали тваринний інстинкт самозбереження? Але ж скла на одній із шибок не було, і він мав можливість вистрибнути. Не захотів у біді залишати господаря? Чому тоді пес не спробував людину рятувати, а сумирно ліг поряд і здох? Коли стало не продихнути, улюблений кіт поета… собі дременув через димар.
Запитання, запитання, запитання.... Годинник із календарем на руці Володимира Затуливітра зупинився 9 січня 2003 р. об 11:20 (23:20). На столі християнина так і залишилася недочитаною Біблія.
По собі вічний парубок не залишив, ні батьків, ні вдови, ні сиріт, ні сестри, - нема кому вимагати від влади поновлення тишком похованого розслідування. По собі добровільний Сашура із Бурчака “Ненаписані пейзажі”; видані посмертно, вони болісно засвідчили, якою неповною залишилася сучасна українська поезія саме без цього вісімдесятника.
***
Земля, яка не вміє залишатися лагідною матір’ю для спаплюженого поета, рідного сина, свого співця, - не має права називатися Батьківщиною.
Ні, ніяка вона не Вітчизна. Бо самі добрі люди, не Україна, по смерті Володимира Затуливітра в хаті, де мешкав і поліг мистець, облаштували невдовзі музей. Постійно сюди надходили нові експонати, поволі збиралися відомості про життя самобутнього поета, розгорталися експозиції. Проте у ніч, з 20-го на 21 листопада 2004 р, на світанні Помаранчевої революції, хтось перетворив на попіл відроджену хату В.І.Затуливітра. На щастя, минулося без жертв - вдалося врятуватися доглядачці музею.
Нащо оселю поета спалили? Аби не муляла око?
Аби накласти лапу на бездоглядну землю на березі Канівського водосховища.
В мою сьогоднішню похмуру віру
Путь мотузяна, вузляна, крута –
Такою, може, Кармелюк з Сибіру,
У вовка перекинувшись, втікав
У зарум'янений від панночек Летичів,
В Поділля чорне, крем'яне, як сіль.
Права, Устиме, нам з тобою птичі.
Ми надбіжки живем. Не так, як всі.
Вітчизна наша в світі без прописки.
Нас мови рідної ніхто не вчив.
Зсередини оддзяпилися писки,
Легені стисло: вмри, а не мовчи!
Бо є в тобі потреба України,
Хай невесела, але є таки!..
Нащо втекли ми, Кармелюче, в нині?
З якого раю, Кармелюче, ми втекли?..
Блюзнірство у тому, що на унікальних горбах - гора Козацький шпиль, заселених ще від трипільських часів, уже четверть століття б Україні, не киваючи на північного сусіда, належало б створити унікальний історичний музей під відкритим небом, а не планувати… облаштувати водосховище. Місцина аж роїться археологічними пам’ятками ранньослов’янського періоду.
- Що пережив - лиш те і є Вітчизна, - написав Володимир Затуливітер.
Зокрема на північній околиці села Бучак, в урочищі Грибіней, розташована Рожена криниця із цілющою водою - пам’ятка IX століття! Те джерело місцеві мешканці називають “Ружена”. За давніми переказами, тутешня знана красуня, Рожена пригощала водою з джерела, подаючи яндолу (побутовий дерев’яний ківш) київським князям Святославу, Ігорю та Володимиру, котрі з дружинами рушили, аби битися з половцями. Із давніх-давен сюди, на південь Букринського півострова, до Роженої криниці везли звідусіль поранених, бо промиті рани до ранку гоїлися.
А ще, двома кілометрами нижче за течією Дніпра, і взагалі стоїть Бабина гора, яку дослідник слов’янської культури та історії Київської Русі, академік Борис Рибаков (1908-2001) зараховував до провідних святилищ на Середньому Подніпров’ї. Саме тут, на Бабиній горі містилося найбільше в регіоні слов’янське капище, напроти якого височіє сакральна гора Дідів шпиль.
***
Можна було б усе перекласти із здорової голови на дурну та й за традицією списати на… прикрий випадок або ж ганебну мo cкaльську просторікуватість. Але і на Сумщині, на рідному хуторі Веселому села Яблучне Великописарівського району невдовзі згоріла інша пам’ятка - батьківська хата поета.
Розумієте, чому прості українці сумно дорікають самим собі:
- Дурний батько - дурні й його діти.****
.
🍁
Стривай-но, скрипалю,
притримай хвилю
музики в душі
на межі смичка й струни.
Стривай-но, гончарю,
притримай на мить
свій шалений круг
на межі води і глини.
Стривай-но, різьб’ярю,
притримай на мить
п’ятипалу течію долоні
на межі деревини і леза.
Я теж на хвилю замислюсь
на межі душі і слова,
неминучій межі,
де щодня зустрічаєшся
сам із собою -
на межі буття і небуття.






____________________
* Ці Затуливітрові рядки пок. Михайло Слабошпицький поставив епіґрафом до свого нарису-спогаду про Володимира Затуливітра, що увійшов у його мемуарну книжку «З пам’яті дзеркала»
** Записки із зошита «Стікс ХХІ»
Публікація Любови Снісар. 23 січня 2018
*** З есею Олександра Сопронюка "Трагічна даль. Володимир Затуливітер"
**** Уривок з нарису Олександра Рудяченка https://www.ukrinform.ua/rubric-culture/2885870-volodimir-zatuliviter-tam-pid-snigom-svit.html