* * *
іронія інерція перон
зелене тло есвешного вагона
потертих спальних місць Декамерон
і провідниця чорна як ворона
колотить чай із ложечки й води
заварки і відсутності вайфаю
поїдемо спитаємо куди
у відповідь хтось п’яний заспіває
спитаємо навіщо а хтозна…
в степу стовпи немов каріатиди…
хіба що ти… от тільки ти одна…
єдина в світі… от тому і їдем
мобілки вимкнені вібрують на столі
і каяття відкладене на потім
і нам удвох не треба взагалі
нічого в світі
тільки б їхав потяг
Тарас Федюк
