і ніде мені немає дому...

* * *
і ніде мені немає дому
білий світ – лавина що пішла
золотих віків гнила солома
срібних – опалима ковила

тріск дерев печалей і матерій
неба не впізнати і води
холод – від джерел і до артерій –
вичорнення слів і лободи

і коли гойдне останню глину
перед тим як вас усіх гойдне –
у холодну мертву україну
закопайте мертвого мене

помахай кадилом юний отче
волю дай парчевим рукавам…
я – раніше трохи…
Бог не хоче
щоб я бачив те
що хоче вам…

Тарас Федюк

З книги "Горище"