Дивитися на цю знимку страшенно боляче. Американський воєнний фотокореспондент Robert Capa опублікував її з підписом "French fishermen looking at the corpses of US soldiers on Omaha Beach, Normandy, France. June, 1944" - "Французькі рибалки дивляться на трупи американських солдатів на Омага-Біч, Нормандія, Франція. Червень 1944".
Тільки в перший день вторгнення союзних військ полягли 4400 вояків... Увесь берег Нормандії, у всіх п'яти секторах висадки, був устелений їхніми тілами. Вічна їм пам'ять!
Боляче вражає також шапка на голові першого француза, його руки в кишенях і сиґарета в зубах - те, що англійською зветься "casual look", що можна перекласти як "невимушений (або байдужий) вигляд". Знаю напевно, що англійці й досі не пробачили французам браку серйозного опору наступові гітлерівських військ у травні 1940-го і їхнього ставлення до союзників у 1944-45. Бачила недавно французький серіял "Un village français" https://www.imdb.com/title/tt1288631/ про події останніх місяців війни, де применшується роль союзних військ у визволенні Франції і проглядається думка, мовляв, ми, французи, й самі б упоралися... Над поширенням серед французів такого ставлення, звісно, совєти добре попрацювали через потужну, цілком їм підпорядковану ФКП.
У молитві, що її президент Рузвельт прочитав по радіо 6 червня 1944-го https://lesinadumka.blogspot.com/search/label/Франклін%20Д.%20Рузвельт, є такі слова про тих, хто висадився того дня на нормандських берегах: "Хтось із них ніколи не повернеться додому. Обійми їх, Отче, і прийми їх, Твоїх героїчних слуг у Твоє царство." І Небесний Отець, я вірю, не відмовив, прийняв їх...
Щасливі були американці мати в часі війни ФДК своїм президентом. Дуже надіюся, Америка не втратила здатности народжувати ТАКИХ лідерів.
