Повітовий дощ

Тарас Федюк

ПОВІТОВИЙ ДОЩ

Вітер шепоче в осіннім саду –
От і розмова.
Друзів нема. Переселення душ.
Дощ повітовий.
Не-
наче мокра синиця,
вікно,
Вороном – двері…
Губи
і чорне молдавське вино –
От і вечеря.
Пальці виводять якісь імена.
Дати. Потопи.
Мертві усі. А іще ж не війна.
Просто – листопад.
Просто осіння важка німота
В темній світлиці.
Просто – провінція. І самота,
Як у столиці.
Дощик іде
стороною і тут.
Терен збирає.
І відчуття, що тебе не знайдуть –
Все, що ти маєш.