Ой, впав стрілець у край зруба,
Коло зламаного дуба
І не встане вже.
Коло зламаного дуба
І не встане вже.
Йшов до бою опівночі,
Смерть закрила йому очі,
Від трьох куль на все.
Смерть закрила йому очі,
Від трьох куль на все.
І хто ж йому заспіває,
І хто ж його поховає,
Хіба вітер-сніг.
І хто ж його поховає,
Хіба вітер-сніг.
Ой, за тебе, рідний краю,
Наші стрільці умирають,
І він теж поліг.
Наші стрільці умирають,
І він теж поліг.
Помер Михайло Орест Гайворонський
"Свобода", дня 13 вересня 1949
"Свобода", дня 13 вересня 1949
В неділю, дня 11 вересня ц. p., в годині 8. ввечорі, помер у Форест Гилс, Ню Йорк, по довгій та важкій недузі Михайло Орест Гайворонський, б. старшина Українських Січових Стрільців та визначний сучасний український композитор, особливо відомий по цілій Україні як автор популярних стрілецьких пісень. Заслуги Покійного М. Гайворонського для піднесення культури української пісні в Америці, збагачення її репертуару та вщеплення у тут роджену українську молодь любови і поваги до цеї пісні, прямо неоцінені. Його велика композиторська спадщина обіймає багато творів, ще неопублікованих, але вже те, що є загально відомим, запевняє М. Гайворонському вічне місце у ряді кращих представників українського музичного мистецтва.
Михайло Орест Гайворонський народився 15 вересня 1892 р. в Заліщиках, Галичина. Уже восьмилітнім хлопцем вчився на скрипці й співав у хорі, а маючи 12 років дириґував церковним хором. Вступивши до учительської семинарії в Заліщиках, веде студентський хор і духову оркестру. В 1911 році хор вперше виконав його композицію „Ой вилетів орел". Закінчивши семинарію, студіював музику у Вищім Музичнім Інституті М. Лисенка у Львові. В 1914 році учительський хор на Всеукраїнськім Учительськім Зїзді виконав більшу композицію М. Гайворонського до слів О. Олеся „Ідіть!". Того ж року появилися Його чотири хорові композиції у видавництві „Ліра". Вступивши до Українських Січових Стрільців, організує хор і починає компонувати нові воєнно-стрілецькі пісні для того хору, як: Пройшли гори, Хлопці алярм, Нема в світі, Слава-слава та инші. Потім почалася вже ширша праця Гайворонського як організатора військових оркестр в УСС, а потім в Українській Армії, де він дістав почесний титул головного капельмайстра. Прибувши в 1923 році до Злучених Держав, спершу до міста Вунсакет, Ровд Айленд, зараз взявся за свою улюблену працю, організування оркестри з молоді, що потім продовжував на більші розміри в Ню Йорку. Був постійно в контакті з усіми нашими громадами, зокрема з нашими дириґентами, як тут, так теж з більшими нашими осередками в Канаді, допомагаючи всюди підняти мистецький уровень наших концертів новими творами. Свято, яке вдячне громадянство влаштувало 18 грудня 1932 р. в Ню Норку в честь М. Гайворонського, перемінилось у величаву, сердешну маніфестацію, в якій взяв участь геніяльннй дириґент Олександер Кошиць, одушевляючись особливо Гайворонського композицією „Живи Україно". Перебуваючі в Америці У.С.С. виступили тоді в одностроях, зійшлися громадно наші учителі і любителі музики, а хор „Бандурист" під орудою Г. Палажія, та артисти Марія Гребенецька і Петро Ординський відспівали більшу кількість композицій Гайворонського, між ними: Живи Україно, Шумить-гуде дібровонька, Коло млина, Широкий Луг, Накрила нічка, Ой нагнувся, Синя чічка, Ой козаче мій, Ой казала мати, Вилітали орли, Ми по таборах, та цілий ряд инших. Гайворонського скрипкову Суїту Б-Дур відіграв тоді відомий скрипаль і композитор Роман Придаткевич. Другу величаву маніфестацію в честь Гайворонського влаштували в Ню Йорку 18-го березня 1934 року сім злучених хорів з Ню Йорку, Нюарку, Джерзі Ситі, Йонкерс, Перт Амбой, Елизабет і Байону. Закінчивши з відзначенням музичні студії на Колумбійському університеті в Ню Йорку, М. О. Гайворонський під час свого побуту в Злучених Державах створив велику кількість композицій, між ними більші твори, як „Залізна острога", „Синя чічка", „Довбуш" та инші. В тому часі він приготовив і видав збірки подільських, волинських, гуцульських, лемківських, карпато-украінських, бачванських, як теж білоруських пісень. Не зважаючи на важку недугу та хоча прикутий до ліжка, Покійний продовжував свою творчість і в останніх роках. Величаві фестивалі української молоді митрополитальної округи Ню Йорку і Ню Джерзі, включно з цьогорічним „Гомоном України" були ділом Його музичного оформлення. На останньому фестивалі виконано теж Його ориґінальну композицію „Пісня Мазепи" („Нехай вічна буде слава, же през шаблю маєм права..."), що була вже одною з останніх композицій Його творчого життя.
Крім своєї музичної праці, Покійний найживіше інтересувався всіми проявами українського життя по обох боках океану, та був одним з найбільших оборонців, застунників і меценатів українських скитальців. Все своє життя і до останніх його хвилин Покійний Україною і для України жив та для неї творив.
Кілька днів перед своєю смертю, Покійний висповідався та прийняв Св. Тайни, а Дружині та своїм приятелям дав останні розпорядження щодо своєї творчої спадщини. Залишив Дружину, д-р Неонілю Пелехович-Гайворонську, яка майже чудом вдержувала важко хворого при житѓі довгі роки та дала можність появитися неодній новій композиції.
З покійним Михайлом О. Гайворонськіім відійшов в могилу один з найкращих Синів України. Вічна Йому Пам'ять!
Михайло Орест Гайворонський народився 15 вересня 1892 р. в Заліщиках, Галичина. Уже восьмилітнім хлопцем вчився на скрипці й співав у хорі, а маючи 12 років дириґував церковним хором. Вступивши до учительської семинарії в Заліщиках, веде студентський хор і духову оркестру. В 1911 році хор вперше виконав його композицію „Ой вилетів орел". Закінчивши семинарію, студіював музику у Вищім Музичнім Інституті М. Лисенка у Львові. В 1914 році учительський хор на Всеукраїнськім Учительськім Зїзді виконав більшу композицію М. Гайворонського до слів О. Олеся „Ідіть!". Того ж року появилися Його чотири хорові композиції у видавництві „Ліра". Вступивши до Українських Січових Стрільців, організує хор і починає компонувати нові воєнно-стрілецькі пісні для того хору, як: Пройшли гори, Хлопці алярм, Нема в світі, Слава-слава та инші. Потім почалася вже ширша праця Гайворонського як організатора військових оркестр в УСС, а потім в Українській Армії, де він дістав почесний титул головного капельмайстра. Прибувши в 1923 році до Злучених Держав, спершу до міста Вунсакет, Ровд Айленд, зараз взявся за свою улюблену працю, організування оркестри з молоді, що потім продовжував на більші розміри в Ню Йорку. Був постійно в контакті з усіми нашими громадами, зокрема з нашими дириґентами, як тут, так теж з більшими нашими осередками в Канаді, допомагаючи всюди підняти мистецький уровень наших концертів новими творами. Свято, яке вдячне громадянство влаштувало 18 грудня 1932 р. в Ню Норку в честь М. Гайворонського, перемінилось у величаву, сердешну маніфестацію, в якій взяв участь геніяльннй дириґент Олександер Кошиць, одушевляючись особливо Гайворонського композицією „Живи Україно". Перебуваючі в Америці У.С.С. виступили тоді в одностроях, зійшлися громадно наші учителі і любителі музики, а хор „Бандурист" під орудою Г. Палажія, та артисти Марія Гребенецька і Петро Ординський відспівали більшу кількість композицій Гайворонського, між ними: Живи Україно, Шумить-гуде дібровонька, Коло млина, Широкий Луг, Накрила нічка, Ой нагнувся, Синя чічка, Ой козаче мій, Ой казала мати, Вилітали орли, Ми по таборах, та цілий ряд инших. Гайворонського скрипкову Суїту Б-Дур відіграв тоді відомий скрипаль і композитор Роман Придаткевич. Другу величаву маніфестацію в честь Гайворонського влаштували в Ню Йорку 18-го березня 1934 року сім злучених хорів з Ню Йорку, Нюарку, Джерзі Ситі, Йонкерс, Перт Амбой, Елизабет і Байону. Закінчивши з відзначенням музичні студії на Колумбійському університеті в Ню Йорку, М. О. Гайворонський під час свого побуту в Злучених Державах створив велику кількість композицій, між ними більші твори, як „Залізна острога", „Синя чічка", „Довбуш" та инші. В тому часі він приготовив і видав збірки подільських, волинських, гуцульських, лемківських, карпато-украінських, бачванських, як теж білоруських пісень. Не зважаючи на важку недугу та хоча прикутий до ліжка, Покійний продовжував свою творчість і в останніх роках. Величаві фестивалі української молоді митрополитальної округи Ню Йорку і Ню Джерзі, включно з цьогорічним „Гомоном України" були ділом Його музичного оформлення. На останньому фестивалі виконано теж Його ориґінальну композицію „Пісня Мазепи" („Нехай вічна буде слава, же през шаблю маєм права..."), що була вже одною з останніх композицій Його творчого життя.
Крім своєї музичної праці, Покійний найживіше інтересувався всіми проявами українського життя по обох боках океану, та був одним з найбільших оборонців, застунників і меценатів українських скитальців. Все своє життя і до останніх його хвилин Покійний Україною і для України жив та для неї творив.
Кілька днів перед своєю смертю, Покійний висповідався та прийняв Св. Тайни, а Дружині та своїм приятелям дав останні розпорядження щодо своєї творчої спадщини. Залишив Дружину, д-р Неонілю Пелехович-Гайворонську, яка майже чудом вдержувала важко хворого при житѓі довгі роки та дала можність появитися неодній новій композиції.
З покійним Михайлом О. Гайворонськіім відійшов в могилу один з найкращих Синів України. Вічна Йому Пам'ять!
Тлінні останки покійного Михайла О. Гайворонського лежать від понеділка в похоронному заведенні Петра Яреми при 129 Іст 7. Ст. в Ню Йорку. У вівторок в годині 8-мій ввечорі там же буде відправлена Панахида. Похорони Покійного відбудуться в середу, дня 14-го вересня, рано з церкви св. Юра при 7-мій вулиці в Ню Йорку.
Ой, впав стрілець...
Слова та музика Михайла Гайворонського
Гурт "Не журись!"
Слова та музика Михайла Гайворонського
Гурт "Не журись!"
Тексти пісень М. Гайворонського: http://www.pisni.org.ua/persons/119.html
