Знимка 1958 року
"Найбільша крамола — бути українцем в Україні."
Зі щоденника Алли Горської
18 вересня були її 90-ті уродини...
Олесь Зарецький, син Алли Горської, нині, на жаль, теж покійний:
"...Я думаю, що це були 67- 68 роки. Ми тоді мешкали на вулиці Рєпіна, 25, тепер це вулиця Терещенівська. Цей будинок увічнений на меморіяльній дошці Аллі Горській.
І тоді у нас зазвичай збиралося товариство, хоча батьки і часто бували в роз’їздах, були зайняті роботою, все одно товариство збиралося постійно. І цю квартиру комітет держбезпеки контролював. Різні були у них спеціялізації: були “топтуни”. "Топтун" - чоловік, який крутився біля під’їзду. Якийсь співробітник мусово сидів на драбинці, яка веде на дах, на щаблях, навіть з ним ручкались. І він дійсно мав ім’я Арнольд. І тоді ці щаблі за співзвучністю переробили в шаблі.
І тоді у нас зазвичай збиралося товариство, хоча батьки і часто бували в роз’їздах, були зайняті роботою, все одно товариство збиралося постійно. І цю квартиру комітет держбезпеки контролював. Різні були у них спеціялізації: були “топтуни”. "Топтун" - чоловік, який крутився біля під’їзду. Якийсь співробітник мусово сидів на драбинці, яка веде на дах, на щаблях, навіть з ним ручкались. І він дійсно мав ім’я Арнольд. І тоді ці щаблі за співзвучністю переробили в шаблі.
- Це, що в листах Панаса Заливахи?
- Це до Заливахи, що не аґентові на щаблях, а їм самим на шаблях жорстко сидіти.
- Це відразу змінює абсолютно сенс цього ніби-то жартівливого вірша.
[На даху куняє ґава
На щаблях сидіти жорстко,
А Арнодьдові цікаво,
Де блукає пані Горська
У листуванні слово щаблі" замінено на "шаблі".]*
На щаблях сидіти жорстко,
А Арнодьдові цікаво,
Де блукає пані Горська
У листуванні слово щаблі" замінено на "шаблі".]*
- Так, це стиль шестидесятництва, де під таким ніби жартівливим ховалося щось серйозне, героїчне часом.
- На скільки я пригадую, Ваша квартира тоді була під самим дахом, так?
- Так, на третьому поверсі трьохповерхового будинку. ...Бог дав силу, встановили меморіальну дошку, яка нагадує про ті часи.
- Яким Ви запам’ятали образ мами?
- Вона опікувалася мною, виховувала, уроки перевіряла, була строгою та вимогливою. А якщо трохи вже з відстані, вона загинула 33 роки тому, а це, звичайно, була яскрава талановита людина. В неї риси мужности, героїзму, прямоти якось органічно співіснували з великою організованістю, життєвою обережністю, дипломатичністю. Це була така багатогранна особистість.
- Ви сказали тепер про дипломатичність, про обережність, а перечитуючи матеріяли книжки, яку Ви готували, зокрема листи, й листи до Панаса Заливахи, то вона там виглядає дуже прямою і відвертою, таке враження, що це органічно для її характеру.
- Так, це органічно для її характеру, термін дипломатичності я вкладаю ту суть, що вона легко знайомилася, легко підтримувала стосунки з людьми, могла домовитися, вирішити якесь організаційне питання.
Вона, як і Іван Світличний, безумовно, було талановитим організатором, щоб весь час бути в курсі, коли когось заарештовували – бути присутнім на судах, вміти написати скаргу до прокуратури чи до КҐБ, вміти повести себе на викликах, специфічних КҐБістських співбесідах, допитах, треба було і вміти це робити, і знати совєтську систему. Я думаю, що це одна з причин того, за що її так не любили совєтська влада, ЦК чи КҐБ."
Вона, як і Іван Світличний, безумовно, було талановитим організатором, щоб весь час бути в курсі, коли когось заарештовували – бути присутнім на судах, вміти написати скаргу до прокуратури чи до КҐБ, вміти повести себе на викликах, специфічних КҐБістських співбесідах, допитах, треба було і вміти це робити, і знати совєтську систему. Я думаю, що це одна з причин того, за що її так не любили совєтська влада, ЦК чи КҐБ."
З розмови Тараса Марусика з Олесем Зарецьким, що її Радіо Свобода записало до 75-х уродин Алли Горської https://www.radiosvoboda.org/a/920641.html
Алла Горська – Панасові Заливасі *
5 липня 1969
5 липня 1969
«На шаблях сидіти жорстко»
Опанасе! Серденько! Любий хлопче!
Чи дійсно Ви такий худий, сивий та сумний, яким наснилися мені 25 червня під ранок? Прокинулась і цілий день ходила, ніби гору на плечах носила. Бог покарав, що мало пишу Вам. Проте кожного вечора вітаю Вас. Пересуваємось до готелю. Місяць, Чумацький Віз, Чумацький Шлях, Мати, Ваш сценарій. «Добрий вечір, Опанасе Івановичу!»
Чи дійсно Ви такий худий, сивий та сумний, яким наснилися мені 25 червня під ранок? Прокинулась і цілий день ходила, ніби гору на плечах носила. Бог покарав, що мало пишу Вам. Проте кожного вечора вітаю Вас. Пересуваємось до готелю. Місяць, Чумацький Віз, Чумацький Шлях, Мати, Ваш сценарій. «Добрий вечір, Опанасе Івановичу!»
Були у Києві тиждень. Зазнайомилися з Іваном Г[елем]. Розповів про Вас. Табірна інформація плюс характеристика. (Все, що про табір, незрозуміло, бо сама не була).
Іван, Сашко [Мартиненко], Славко [Чорновіл] в характеристиці Вам розкривали себе.
Іван є святий чоловік. Суттєва святість. Ханжества ні на гріш.
Працюємо. Розпорядження згори ствердило нашу працю. Відкрили фінансування. Живемо жирно: на риштованні з сьомої до дев’ятої. Миємось в неділю в бані, обідаємо на l крб. 50 коп. кожний. Живемо у готелі «Україна».
Проте Лесик [Олесь Зарецький, син] на утриманні у Надійки [Світличної]. Вона з ним живе дружно.
На стінці нас залишилось четверо. Борис [Плаксій] не витримав довгої дистанції. Він спринтер у творчості і з жінками. Ні до полотна, ні до жінки вдруге не повертається.
Працюємо зараз над постатями. Виникає безліч проблем.
Серед інших — проблема матеріалу.
Смальта — король. Скло — королева, сталь — батрак. Кладка: модуль, ритми, кут під світло, від світла, напрямок кладки. Все для виявлення суті образу. Тому зовсім не зрозуміле рішення Худож[нього] фонду СРСР про зміну розцінок на монум[ентальні] роб[оти]. Тепер за ескіз платитимуть 75 % гонорару, за виконання 25 %. Для нас нічого не змінюється: ми і задуму[ємо], ми й виконання. А ось розділення цього процесу призведе до високотехнічної халтури. Самі розумієте, Опанасе: по Вашому ескізу чи напише хтось полотно. (Правда, Ви запобігливо позбавлені державою проблематики творчості. Ось скоро п’ять років. Чотири роки без двох місяців).
Повернемось до суєти. Проте «москвичі» Васнецов, Корольов [керівники фонду СХ СРСР] та ін. давно вже не виконують своїх ескізів. Через рік і два місяці подивитесь на прикладі кінотеатру «Октябрь» (Москва, Арбат), до чого це призводить: технічне вихолощення ідеї. Тому мене дивує, як керівництво пішло «на поводу» у бариг.
Власне, після Вас, інших, нашого виключення зі Спілки мені час перестати дивуватись.
Але Монтень сказав: «Пока человек живет, он надеется».
Наш музей — це єдина за своєю образністю споруда в світі. Гарно. Роботи ще багато. Режисує Зарецький. В монум[ентальному] мистецтві необхідний режисер. Гадаю, що Борис пішов ще й тому, що де в чому не згоден із Зарецьким.
Для Вас, Опанасе, після табірної режисури чиясь режисура в мистецтві буде нестерпна.
Група художників подорожувала 9—11 травня по Чернігівщині. Я побачила Ніжин вперше. Не знаю, чи були Ви там. Якби я не могла жити у Києві, жила б у Ніжині. Читаю «Инквизиция в раю» Алві Бессі. Надішлю Вам. З’явилась у мене думка про моє волосся. “Я фарбую його багато років. Ховаю сивину. Хочеться бути молодою навіть у сорок років. Фарбування не рятує: морда стара, тіло ні к чорту, а здоров’ячко на 60 років. Проте все одно фарбую волосся. Вбиваю його. Ходжу з мертвим. Але корінці живі. Ростуть. Я знову вбиваю. Вони знову ростуть. Є небезпека, що перепалене пергідролем волосся відпаде."
Опанасе, я читала Ваші листівочки, де Ви себе дідусем називаєте.
Ліна [Костенко] народила сина. Повернетесь, народите сина, щоб не було переводу козацькому роду.
Цілую Вас міцно, міцно.
Ваша Алла
* Листування Алли Горської http://torba.etnoua.info/files/60nyky/Zhyttjepys-movoju-lystiv_Alla-Horska_LOgneva_2013.pdf
Панас Заливаха на могилі Алли Горської. Київ, 1991 рік
