ПРЕЗИДЕНТ РЕҐЕН ЗГАДУЄ ЮРІЯ ШУХЕВИЧА
Вашінґтон. - У точному тексті проклямації президента Роналда Реґена. яку він підписав в понеділок, 16-го липня, на відкритті Тижня Поневолених Націй в Білому Домі, він згадав поіменно, тільки одне прізвище -– „самітнього героя" Юрія Шухевича. Дослівно у проклямації сказано таке: “Хоча вже двадцять п'ять років минуло від першого проголошення Тижня Поневолених Націй, важливість і значення його не зменшилося. Навпаки, воно сильно зросло - особливо коли інші народи підпали під комуністичне панування... В часі Тижня Поневолених Націй ми мусимо знайти час, щоб згадати усіх - і численні жертви, і самітніх героїв, усіх, і тих, що є жертвою бомбардувальників у Афґаністані, і такі індивідуальності як ув'язнений український патріот Юрій Шухевич. Ми мусимо самі набирати сили від дій мільйонів борців за волю в країнах, зайнятих комуністами, як ось, наприклад, тих, що підписали петицію про релігійну свободу в Литві, або членів “Солідарности", яких протести зв’язані з особистим риском і посвятою, яка зовсім незрозуміла для пересічного громадянина у вільному світі. Саме у їхній боротьбі за свободу ми можемо знайти справжній шлях до дійсного і тривалого миру".
Далі президент P. Peґен підкреслює у своїй проклямації, що саме у демократичних принципах Америки стоїть оборона природних прав людини, та обов'язок за ці права упоминатися.
Проклямації Президента прислуховувалися численні представники народів, які стоять тепер під совєтським ярмом, а в тому велика українська група, у якій, між іншими, були: головний предсідник УНСоюзу д-р Іван Флис, головні радні УНСоюзу Тарас Шмагала і Іван Іванців. голова СУК “Провидіння" о. шамбелян Степан Чомко, інж. Юрій Нестерчук. д-р Богдан Футей та інші. Усі вони гаряче оплескували слова Р. Реґена, особливо його безпосередню згадку про Юрія Шухевича.
“Свобода”, 20 липня 1984
Вашінґтон. - У точному тексті проклямації президента Роналда Реґена. яку він підписав в понеділок, 16-го липня, на відкритті Тижня Поневолених Націй в Білому Домі, він згадав поіменно, тільки одне прізвище -– „самітнього героя" Юрія Шухевича. Дослівно у проклямації сказано таке: “Хоча вже двадцять п'ять років минуло від першого проголошення Тижня Поневолених Націй, важливість і значення його не зменшилося. Навпаки, воно сильно зросло - особливо коли інші народи підпали під комуністичне панування... В часі Тижня Поневолених Націй ми мусимо знайти час, щоб згадати усіх - і численні жертви, і самітніх героїв, усіх, і тих, що є жертвою бомбардувальників у Афґаністані, і такі індивідуальності як ув'язнений український патріот Юрій Шухевич. Ми мусимо самі набирати сили від дій мільйонів борців за волю в країнах, зайнятих комуністами, як ось, наприклад, тих, що підписали петицію про релігійну свободу в Литві, або членів “Солідарности", яких протести зв’язані з особистим риском і посвятою, яка зовсім незрозуміла для пересічного громадянина у вільному світі. Саме у їхній боротьбі за свободу ми можемо знайти справжній шлях до дійсного і тривалого миру".
Далі президент P. Peґен підкреслює у своїй проклямації, що саме у демократичних принципах Америки стоїть оборона природних прав людини, та обов'язок за ці права упоминатися.
Проклямації Президента прислуховувалися численні представники народів, які стоять тепер під совєтським ярмом, а в тому велика українська група, у якій, між іншими, були: головний предсідник УНСоюзу д-р Іван Флис, головні радні УНСоюзу Тарас Шмагала і Іван Іванців. голова СУК “Провидіння" о. шамбелян Степан Чомко, інж. Юрій Нестерчук. д-р Богдан Футей та інші. Усі вони гаряче оплескували слова Р. Реґена, особливо його безпосередню згадку про Юрія Шухевича.
“Свобода”, 20 липня 1984
Ніна Строката
Дещо про Юрія Шухевича на засланні
„Уродись та й удайсь”.
“Від доброго кореня — добрі й окоренки”.
(З народної мудрости)
Якщо звернутись до джерел, які спроможні подати бодай яку інформацію про Юрія Шухевича, передусім отримаємо підтвердження, що Юрій і далі перебуває на засланні, яке за вироком І973 року є додатком до його тюремного реченця.
Після 10 років, прожитих у в’язницях Володимира-на-Клязьмі й Чистополя в Татарії, Юрія повезли в краї, де вже на початку вересня починаються приморозки. Теперішня Юркова оселя - це будинок для інвалідів, котра має назву “Лісова дача”. Ота „Лісова дача” стоїть в лісі, недалеко від берега сибірської річки Обь. Звідти до найближчого великого міста Томська десь 60 кілометрів. Навколо “дачі” — кілька п’ятиповерхових будинків, в яких живе обслуга із своїми сім’ями. Отже виглядає, що “дача” має багато пожильців.
Відколи Юрій не у в’язниці, а на засланні, його щороку відвідують мати і сестра. Дружина після відвідин у 1983 році, коли вона приїздила із сином Ромчиком. більше не озивається. Діти не тільки не відвідують бaтька, а й листів до нього не пишуть. У вересні 1985 року Юрія знову відвідали мама та сестра Марійка. На цей раз до них приєдналася батькова сестра Наталка. Ці спільні відвідини тривали кілька днів. У грудні 1985 року до Юрія приїздив з Томська дисидент - Вільгельм Фаст. Фаст спромігся зайти на територію „дачі”, а як виходив, його затримали й відпровадили до поліції. Там несподівано Юpкoвого гостя ретельно обшукали.
Юрій випробував кілька метод, щоб писати листи без чужої допомоги. Cпoчатку він писав, підкладаючи лінійку, аби не відcтyпaти від рядка. Згодом сестра привезла писальну машинку й помогла засвоїти poзташування літер на ній. Не легко було навчитися пиcaти з допомогою машинки. Та з часом друковані листи Шухевича стали надходити до рідні і друзів. Ці листи куди легше читати, ніж писані з лінійкою. Але ж бyває, вкладаючи навпомацки папір, сліпий покладе його правіше ніж треба. Тоді перші літери кожного pядочка не відбиваються. І той, хто отримує такі листи, має не абияку гризоту.
З повагою й захопленням дізнаємося, що, попри всі втрати, Юрій Шухевич не пригнічений, його зaцiкaвлення різноманітні, і він непогано орієнтований в тому, що відбувається за межами ,,дачі”. Люди, які оточують Юрія, ставляться до нього з великою пoвaгою. І обслуга, і сусіди — такі самі як Юрій — не виходять з дива, як то може сліпий не тільки себе обійти, а ще й іншим помагає, нaвіть пере собі та ще котромусь сліпому. Як пepeдaють джерела інформації, в тому середовищі, в яке доля закинула Юрія, добросусідська ввічливість та діяльна доброта притаманні тільки йому. Загальною пошаною обдаровують Юрія каліки, серед яких вій живе чeтвepтий рік.
Найпізніші вістки від caмого Юрія — це його листи з різдвяними роздумами й привітами.
Адреса Юрія на засланні:
636147 Os’kino, Shegarsky r-n, Tomsky obl., D/i ,,Lesnaja Dacha”, USSR.
“Свобода”, 8 квітня 1986
Український національний рух
ШУХЕВИЧ (БЕРЕЗИНСЬКИЙ) ЮРІЙ-БОГДАН
Ірина Рапп. Виправив Василь Овсієнко 21.1.2000 зі слів Юрія Шухевича
http://museum.khpg.org/index.php?id=1114002064
Юрій Шухевич з мамою, 1983 рік
https://lesinadumka.blogspot.com/2019/07/1983.html
Українська діяспора апелює до світу...
