ЗЕМЛЯ З УКРАЇНИ ПРИСИПАЛА І ВОДА З ЧОРНОГО МОРЯ СКРОПИЛА ДОМОВИНУ ВБИТОГО ВОРОГОМ І ПОХОВАНОГО В ЧУЖІЙ ЗЕМЛІ УКРАЇНСЬКОГО РЕВОЛЮЦІЙНОГО ПРОВІДНИКА СТЕПАНА БАНДЕРИ
“Свобода”, 27 жовтня 1959
Понад 2,000 осіб, між ними чолові представники всіх українських угрупувань, взяли участь у похороні, що відбувся під сильною поліційною охороною перед можливістю нового большевицького замаху. 250 вінків від українців і їх приятелів з усього світу вкрили могилу нової великої жертви української боротьби за волю.
Принесена з України урна української землі посипала та плящинка води з Чорного моря, разом з українськими сльозами, скропили домовину підступно вбитого большевицьким ворогом людства українського революційного провідника сл. п. Степана Бандери, спущену і поховану в чужій землі на цвинтарі Вальдфрідгоф в Мюнхені, Німеччина, минулого вівтірка 20-го жовтня 1959 року. Проф. і д-р Юрій Студинський у спеціяльній кореспонденції до „Свободи", так описує цю сумну подію.
Похорон сл. п. Степана Бандери.
Мюнхен, Німеччина. — У вівторок, дня 20-го ц. м., в годині 9-ій рано в місцевій українській католицькій церкві була відправлена за спокій душі сл. п. Степана Бандери Служба Божа в приявності екзарха для українців католиків в Німеччині Преосв. Кир Платона Корниляка в сослуженні багатьох священиків. Церква була вщерть заповнена українським громадянством, яке з'їхалось зі всіх сторін Німеччини, Франції, Бельгії, Голляндії, Англії. Були теж представники із Америки й Канади. Єпископ Платон відправив, по Службі Божій, жалобну Панахиду. Між присутніми були теж вдова Покійного та троє його дітей — дві доньки і маленький син. Серед загальної тиші бачили ми заплакані очі не тільки серед жінок, але теж і в очах багатьох мужчин.
На Вальдфрідгофі.
Точно о годині пів на четверту по полудні замкнено труну із тлінними останками провідника Українських Націоналістів та ввезено її до цвинтарної каплиці, де похоронний обряд відправив генеральний вікарій о. пралат Петро Голинський в сослуженні дванадцяти священиків та в приявності двох православних пан-отців. Під звуки пісні “Вічная пам'ять..." розпочався жалобний похід, в якому взяло участь поверх двох тисяч осіб. Понад двісті п'ятдесят вінків несли представники різних українських та чужинецьких організацій. На кладовищі була сильно сконцентрована німецька поліція в уніформах та безліч таємних аґентів. Побоювалися непередбачених випадків, але все відбулося в найбільшому і дуже спокійному порядку. Похорони затягнулися аж до шостої години вечора і останні промовці говорили вже при світлі ліхтарів над відкритою могилою.
Від Української Католицької Церкви промовляв о. Пралат Голинськнй. Дуже обдуману промову, як другий бесідник виголосив від Української Православної Автокефальної Церкви і від імени Митрополита Ніканора. митрофорний протоєрей о. Палладій Дубицький. Головну прощальну промову сказав п. Ярослав Стецько, голова Антнбольшевицького Бльоку Народів. Опісля промовляв інж. М. Кравців, від АБН князь Накашідзе, від болгарів д-р Вальчев, від туркестанців п. Велі Каюм Хан, від словаків д-р Покорни, від румунів д-р Емілян, представник мадярів п. Воркаш, говорив теж представник хорватів. Від Англо-українського Товариства промовляла секретарка Централі цього Товариства у Лондоні п. Вера Річ. З українського боку промовляли інж. Кудлнк (СУБ-Англія), п. Попович від ім. Укр. Християнського синдикату у Франції, д-р Кушпета від імени Українського Комітету в Голляндії, д-р Малащук — (Канада), проф. Ів. Вовчук з Америки, мґр. Рак від пластового куреня „Червоної Калинн", до якого належав Покійннк, представник УПА проф. Ю. Студинський від Центрального Представництва Української Еміґрації в Німеччині (ЦПУЕН).
Ці величаві похорони зробили велике враження на німецьку і чужинецьку публіку, і німецька преса подала дуже обширні звіти із похоронів Степана Бандери ще цього самого дня у своїх нічних виданнях. На труну Покійника посипали його приятелі грудки української землі та полили її водою із Чорного моря. В же зовсім пізно, з оповитого ніччю цвинтаря виходила жалобна громада, яка с потрясена вбивством Степана Бандери.
Як згинув Степан Вандера?
На цей запит сьогодні не легко відповісти. Є тільки одно певне, що слідча медична секція знайшла в його шлунку приявність отрути ціянкалі. Від українських лікарів був присутній при секції професор д-р Гинилевич, але він теж є зв'язаний тайною. Мертвого, а зглядно вже непритомного Степана Бандеру знайдено на сходах дому, в якому він мешкав. Це вже другий випадок, коли знаходять українського політичного діяча мертвого на сходах протягом останніх двох років.
Ми не хочемо подавати тут якихось газетярських сенсацій, бо можливо, що при першій смерті маємо до діла тільки з природним серцевим інфарктом. (Мова про сл. п. д-ра Ребета, що помер в подібних обставинах точно два роки тому. — Ред.). Щодо смерти бл. п. Степана Бандери поліційне слідство є ще незакінчене, але всі українці і всі приятелі України хочуть, щоб вбнвник був знайдений. Живемо в страшних часах, найвизначніші українські громадяни вмирають від револьверових стрілів, розшарпує їх бомба, або гинуть від отрути. Тут не треба писати, чия ворожа рука підсунула бл. п. Степанові Бандері отруту. Сам Покійник ввійшов своєю смертю до пантеону українських мучеників за самостійність України (Ю. С.)
Відгомін у німецькій пресі.
Як уже згадано в репортажі д-ра Ю. Студинського, німецька преса, зокрема мюнхенська, подала обширні звідомлення про похорон сл. п. Степана Бандери, віддаючи при цьому відповідну увагу також таємничим обставинам його трагічної смерти, як і справі визволення України. Нижче подаємо деякі інтересні інформації, взяті із пересланих ..Свободі" вирізків з німецьких газет: „Abendszеіtung", “Bild Zeitung", "Muenchener Merkur". "Sueddeutsche Zeitung" і "S-Uhr Blatt", усі з середи, 21-го жовтня 1959.
„Українська земля покрила Бандеру".
„Українська земля покрила Бандеру"—це заголовок опису похорону в газеті ,,Мюнхенер Меркур". В описі дослівно сказано:
“Далеко від рідної української Батьківщини, за яку він все своє життя боровся, був похований вчора по полудні на цвинтарі Вальдфідгоф еміґраційний провідник Степан Бандера, що згинув в таємничий спосіб внаслідок отрути. Понад 2.000 жалобних гостей, між ними відпоручники українців з Канади, ЗДА, Бельгії, Англії, Голляндії. Франції та союзної (Німецької) Республіки, відвели його в останню дорогу. Давній синьо-жовтий український праnop покривав його домовину й близько 250 вінків — в цьому і вінок від Союзу (німецьких) вигнанців — несено до гробу. Тому, що очікувано провідних екзильних політиків з усього світу і треба було рахуватись з можливостями заворушень, похорон відбувся під сильного поліційною охороною. Залунали жалобні пісні українською мовою, як вісьмох співробітників Покійного несли його домовину до гробу на своїх плечах. На подушках несено урни із землею з України, як також із землею з могили Симона Петлюри, замордованого з 1926-му році в Парижі Головного Отамана Української Республіки, та з могили полковника Євгена Коновальця, що в 1938-му році впав жертвою атентату в Роттердамі. Десять священиків католицької та два духовні православної церкви супроводжали жалобний похід. Генеральний вікарій католицько-уніятської церкви в Мюнхені, о. Петро Голинський, відправляв похоронні церемонії. Похило йшли за домовиною дружина Бандери та її троє дітей, а побіч українських делеґацій ішли також представники турецьких, румунських і болгарських організацій. В похоронному поході несено прапор українського руху спротиву з червоним хрестом на чорному полі, що символізує кров і землю як і прапор попередньої Української Республіки. Президент Антибольшевицького Бльоку Народів, Ярослав Стецько, виголосив надгробну промову, пригадуючи україиських націоналістів, що були вбиті в попередніх роках. „Москва намагається зламати нас духово і, вирвавши насильно з наших рядів Степана Бандеру. їй здається, що в той спосіб можна духовo знищити українську націю та припинити її боротьбу за волю". Москва вбила Бандеру в переконанні, що цей злочин в часі мирного співіснування ие викличе жадних закордонно-політичних конфліктів". Як останнє прощання, Президент АБН посипав домовину у відкритій могилі українською землею та скропнв водою з Чорного моря. На закінчення похорону, що пройшов без будь-яких випадків, всі українці відспівали їхній давній національний гімн. Провід Закордонних частин Організації Українських Націоналістів, що його очолював Степан Бандера, проголосив вчора комунікат, в якому м. ін. дослівно сказано: “Всі здогади, що Степан Бандера міг закінчити своє життя самогубством, є безосновні та позбавлені будь-якої основи. Він поляг в боротьбі, що ведеться за визволення не тільки України та інших поневолених Москвою народів, але й за волю всього цивілізованого світу, загроженого московсько-большевицьким імперіялізмом" — кінчить своє звідомлення з похорону цитатом комунікату ЗЧ ОУН ,,Мюнхенд Меркур".
Об'єднані в смутку і жалобі.
,,Мовчазно, із зложеними руками, стояли вони на цвинтарі", починає ,,Зюддойче Цайтунґ” з 21-го жовтня свій опис похорону сл. п. Степана Бандери під заголовком „Українці кажуть: він помер смертю героя" та продовжує: .Протокол вимагав, щоб український націонал-демократ (Микола) Лівицький стояв на чолі. Лівицький є від років провідником українського екзильного уряду... Людина, що її тут на мюнхенському цвинтарі Вальдфрідгоф її послідовники поклали в могилy — сотні поліції держвися дискретно на задньому пляні — був упродовж десяток років політичним противником Лівицького. Але, коли засипано могилу Степана Бандери, ва неї покладено маси вінків, і хто читав написи на лентах, міг би припускати, що між українськими еміґрантами ніколи не було будь-яких розходжень... " Газета в дальшому подає цілий ряд більше і менше правдивих інформацій з життя і боротьби та політичної діяльности сл. п. Степана Бандери, як і з відносин серед українців. В репортажі подані також деякі нові інформації та здогади щодо обставин смерти Степана Бандери : „В четвер минулого тижня — пише цитована газета — о годині 1-шій по полудні 50-літній Степан Бандера впав, крикнувши, непритомний на сходах свого дому при Крайтмаєрштрассе в Мюнхені і помер ще в дорозі до шпиталю. Обдукція тіла виказала: Бандера помер від ціянкалі. Чи це був атентат? Перед чотирма роками на мюнхенському цвинтарі Вальдфрідгоф розігралась подібна сцена. Тоді, як і вчора, зібрались там тисячі еміґрантів над могилою словацького екзильного політика Матуса Черпака. Кілька днів раніше його розірвала бомба, експльодоваиа в одному мюнхенському поштовому уряді. Але над Бандерою майже щоденно звисала загроза атентату. Від багатьох місяців він діставав анонімові погрози, також схоплення його дитини. Після того була скріплена при ньому українська особиста охорона. Бандера не зробив одного кроку без охорони двох з його людей. Для безпеки він також придбав собі прізвище Попеля та подавався за редактора. Але в четвер минулого тижня Бандера залишив свою прибічну сторожу в друкарні. Він поїхав до міста, щоб дещо купити. Коли ж прнблнзно в першій годині увійшов до свого дому, він впав непритомний... " А на закінчення газета ще висуває здогад, пишучи: ,,З вікон бюр, що їх влаштував Бандера на мюнхенській Цеппелінштрассе — там він також видавав орган своєї ОУН “Шлях Перемоги", — звисають від четверга в жалобі синьо-жовті прапори України та чорний хрест на червоному тлі, знак ОУН. В цьому домі Бандера був влаштував для своїх співробітників спільну кухню, і поширюється поголоска, що, можливо, якийсь совєтський аґент підкинув в їжу Бандери капсульку ціянкалі, яка щойно пізніше, як він увійшов до свого дому, розпустилась. Керівник мюнхенської кримінальної поліції, Антманн Шмідт, не має багато надії вияснити причини цього випадку... "
Такі і подібні звідомлення появилися і в інших німецьких газетах, що рівночасно надрукували й цілий ряд фотографій з цієї події.
Мюнхен, трагічний день 15 жовтня 1959-го, останній день Провідника
Шістдесяті роковини за Провідником Степаном Бандерою
Джерела деяких знимок:
https://ukrajinciberlinu.wordpress.com/2012/10/16/з-похорону-степана-бандери-в-мюнхені/#more-14512
https://peaceinukraine.livejournal.com/3800041.html
