"Усім знайомі моменти відчаю і спустошення, і коли бачиш, що колєґи поруч із тобою зберігають спокій і тримають оборону, отримуєш точку опори, яка іноді є безцінною. Коротше, вдалося відтворити дух самоорганізації, що його багато хто пам'ятає з Майдану."
Anti-colorados
"ЛІНІЯ ОБОРОНИ": НАМ ШІСТЬ РОКІВ!
Виповнилося шість років нашій Лінії Оборони. Можливо, ті, хто приєднався до нас недавно, не в курсі того, з чого все починалося, і, напевне, зараз саме час коротко про це нагадати. З початком війни 2014 року частина з нас у дуже бадьорім темпі закуповували собі обмундирування, берці, спорядження та інші потрібні речі. Нам точно відомо, що низка наших колєґ прибули з-за кордону, а хтось був у процесі збирання всього потрібного. Хтось добрався до фронту, а в когось, з огляду на об'єктивні причини, така ідея трансформувалася у дещо іншу парадиґму. Наприклад, через уже не піонерський вік і щоб не бути тягарем для молодших бійців, багато хто приготувався зустрічати противника там, де їх застала війна. При цім були розроблені конкретні плани щодо того, як добути в противника вогнепал таким чином, щоб він йому вже не знадобився, і так далі. Таким був, напевне, хід думок більшости колєґ, усі вони - досить дорослі люди, і їм ці міркування зрозумілі.
Але, очевидно, ніхто не збирався сидіти склавши руки, й багато хто кинувся купувати те, що було потрібне для фронту. Нам точно відомо, що багато колєґ узяли найактивнішу участь у закупівлі бронежилетів, касок і кровоспинних комплектів, брак яких виливався в болючі і непростимі втрати. Хтось пішов далі й під виглядом спортивної чи мисливської зброї почав тягнути на фронт снайперські гвинтівки великого калібру ще до того, як Порох почав закуповувати їх партіями. Просто вони це робили на свої власні гроші, яких мали менше, ніж Порох, хоча, судячи з того, скільки вони відірвали від себе, часто це було не менше, але їхніх імен ніхто не знає. Ми - знаємо, нехай і не всі, але вони є серед наших колєґ. А хтось уже тягнув до шпиталів те, що було потрібно для наших поранених і чого там не було у принципі.
І от, за родом своєї діяльности, ми ще в 2014 році відчули той провал в інформаційнім протистоянні з противником, який існував з перших днів війни. Була надія на те, що скоро прийде розуміння важливости цього питання і все налагодиться, але не сталося. Особливо моторошним було те, що маніпуляції ворожої пропаґанди сіяли паніку серед нашого населення. Всі пам'ятають ці моменти не гірше за нас. І тоді довелося діяти за принципом «якщо хочеш зробити добре - зроби сам». Коротше, ще з літа 2014 року почалася епопея публікації своїх трактувань того, що відбувається. Не маючи даних розвідки чи прямої інформації з фронту, ми спиралися на здоровий глузд, життєвий досвід і логіку, яка є основою професійної діяльности.
Ці статті почали виходити на різних ресурсах, але не завжди так, як були написані, і головне - не завжди тоді, коли вони становили цінність. Оскільки жанр статтей був близький до публіцистики, то вони підпадали під правило, яке говорить: матеріял має бути актуальним прямо зараз, а потім про нього можна спокійно забути. Це - не література, яка пишеться на роки й десятиліття. Всі контексти актуальні саме в цей момент, а завтра або за тиждень це вже стане неактуальним або незрозумілим. А цю умову можна реалізувати тільки тоді, коли є власний ресурс, де все можна робити на власний розсуд.
Оскільки вік посилює наявний консерватизм, зробити цей крок до свого ресурсу було нелегко, бо він, ресурс, мав стати частиною твого життя, якої не можна кинути чи призупинити, поки в тебе нема настрою або ти сильно заклопотаний. Як то кажуть, узяв м'яча - грай! Тим паче, що тематика ресурсу була окреслена з перших днів. Саме тому ми вважали, що це - тимчасовий захід - до того моменту, поки ворог не буде вигнаний з нашої землі. Тоді можна скинути з себе цей тягар і жити нормальним життям. Найменше консерватизму в цьому плані виявилося в редакторки, і взагалі то була її ідея створити власний ресурс. Вона визначила для нього ті форми, що залишаються непорушними протягом усього часу його існування, і ті писані й неписані правила, яких ми дотримуємося.
Відтоді ми вважали і вважаємо, що фронт інформаційної війни несе приблизно таке ж навантаження, як і фронт вогневої, а тому - нам немає сенсу афішувати себе. Точно так само чинять 99% наших бійців на фронті. В нас не було й нема потреби привертати увагу ні до чого, крім самих текстів, і врешті-решт ми зрозуміли правильність цього вибору, бо подивилися на блоґерів, які працювали над розкруткою свого імені не менше, ніж над тими ідеями, що їх вони несли. Щойно починається щось подібне, губиться сенс усього того, що було відправною точкою для всієї епопеї. [І тому автори Лінії Оборони підписують свої статті спільним псевдо Anti-colorados - анти-
. Респект! - Л. П.-С.] Це написано для колєґ, котрі з нами не дуже давно і не в курсі цих простих принципів.
Назва ресурсу виникла сама собою і відбиває ту просту ідею, що ми ось тут стоїмо й нікуди не йдемо, що б не трапилося. Але трохи згодом цей сенс став повніший, бо лінія вміщає в себе безліч точок і вузлів оборони, і потихеньку почали збиратися колєґи, які наповнили цю назву її істинним змістом. Спочатку вони коментували й поширювали тексти, потім дехто зважився виступити зі своїми текстами статтей, і формат ресурсу почав наповнюватися новим змістом. Притім кожен, хто так чи інакше долучився до нас, сам вирішує, як він це робить, в якому форматі і, головне, навіщо йому це.
Так сталося, що кожен з нас вже давно зайняв свою позицію і зробив це самостійно, але, знаючи, що поруч є однодумці, ми просто почали діяти впевненіше у своїх силах. Адже всім знайомі моменти відчаю і спустошення, і коли бачиш, що колєґи поруч із тобою зберігають спокій і тримають оборону, отримуєш точку опори, яка іноді є безцінною. Коротше, вдалося відтворити дух самоорганізації, що його багато хто пам'ятає з Майдану.
Кожен з нас працює на своїй роботі чи служить на службі, в кожного свої обов'язки і, часом, проблеми, а проте, кожен перебуває на своїй ділянці Лінії Оборони. Найчастіше, писати доводиться на бігу, на ходу чи на коліні, часто - пізно вночі, а проте всі, кому це потрібно, знають, що ЛО - на місці й вицілює противника попри все. Кожен може стрибнути в наш окоп, віддихатися, набратися сил і далі - вести власну війну з противником так, як це в нього найкраще виходить. [...]
