Джон Сміт:
- Не знаю, за що скарали комбата. Це абсолютно очевидно, що всі ці бравурні розповіді про "перемогу до літа" - дурня. Війна не закінчиться до літа ніяк, що б там не розповідали "марафон" і наша Ванга, чиї "проґнози постійно справджуються", але не справдився проґноз про "увійдемо в Крим до кінця 2022 року".
Ще рік активної кампанії орки витримають спокійно. А потім, якщо ЗСУ їх не розгромлять, ще можуть бути роки позиційної війни. Аж поки остаточно не зламається одне із суспільств.
І зараз завдання орків виснажити наш потенціял. От як Ф'юрі у бою з Усиком буде в'язати, клінчувати і давити 130-кілограмовою тушею, так орки теж. Вони в ці ментальні ігри теж грають.
І повістки від воєнкоматів Воронезької, Пензенської, Ліпецької і ще 40 областей для ваньок як раз і покликані м'ясними хвилями виснажити нас і позбавити нас настрОю на перемогу.
400 тисяч, що їх вони зараз набирають, за нинішніх темпів приблизно 9000 жмурів і 30 000-40 000 поранених на місяць - це 200-300 тис за 6 місяців. Мобізяни, призвані у вересні 2022 року, вже закінчуються. Третій склад, що його орки почали набирати, за таких темпів закінчиться не раніше кінця осени 2023.
А план російських генералів на весняну кампанію очевидний:
- виснажити наш контрнаступ,
- розгромити ударний кулак ЗСУ, озброєний західною технікою,
- по можливості, прорвати наш фронт і перейти в наступ.
"Курська дуга - 1943".
І для цього вони зараз акумулюють ресурси.
Усі ті історії про снарядний голод, про який базікають вони, а на "єдиному" підхопили, це правда лише частково. Насправді, Ґерасімов просто знизив ліміти і притримує снаряди на весну. Як і професійну піхоту до речі, поки сточує зараз в основному зеків пригожина і самого пригожина.
Але і в ЗСУ є проблеми.
Балаклея, Ізюм і Херсон цю історію зараз треба викинути з голови повністю.
Зараз перед ЗСУ стоїть завдання зовсім іншого порядку - проривати добре підготовлену оборону ворога і прориватися на оперативний простір за чисельної переваги його авіяції. Робити це проти ворога, який нас на чекає й готується поставити нам пастку.
А досвід Херсона показав, що під Давидовим бродом ЗСУ вдалося прорвати оборону ворога, а от вирватися на оперативний простір - ні. І кожен наступний прорив ворог купірував авіяцією і введенням резервів. А без прориву на оперативний простір це не те.
Буданов під час Херсонської операції був введений орками в оману, коли він не побачив їхньої підготовки до відступу і за тиждень до їхньої втечі "давав проґноз", ніби вони готуються гризти землю в обороні. Тобто росіяни досі мають можливості стратегічно вводити нас в оману. ГУР не має розвідувальних джерел в російському генштабі і кремлі. А ті, про наявність яких Буданов постійно базікає, годують його лайном.
Усі наші вдалі атаки по об'єктах в тилу ворога (по кримському мосту, по ЧФ рф морськими дронами в бухті Севастополя, по стратегічній авіації в Енгельсі, удари БПЛА по інфраструктурних об'єктах), що нам так підняло дух, усе це показало, що ми навчилися завдавати точних ударів по ворогові, які є дуже болючими для нього і мають великий іміджевий ефект. Але не можна, щоб це зіграло з нами злий жарт: це рейдові дії. А спроможності планувати і проводити операції стратегічного рівня з повною руйнацією структури ворога - ми ще не досягли. Таких операцій ми ще не проводили. І операція під Балаклею - це радше відволікаючий удар з несподіваними наслідками.
Зараз перед нами стоїть саме стратегічна наступальна операція.
Ось про це й намагався сказати комбат, за що його турнули.
І така реакція показує, що в нас є системні проблеми з оцінками своїх спроможностей і реакцією на застереження проти таких неправильних оцінок.
Херсон також показав наявність проблеми в нашому плануванні. Тоді були проведені штабні ігри наших генералів з американцями у Вісбадені, і комп'ютерне моделювання американців показало, що запропоноване нашим командуванням рішення щодо наступу на Півдні не приведе до успіху. З урахуванням чисельности українських військ і запасів боєприпасів, що їх мали на той момент ЗСУ, Україна ризикувала виснажити свою бойову міць, перш ніж досягне цілей наступу. Щось схоже ми у висліді й побачили.
Тоді генерали трохи переграли схему, внаслідок чого ми зуміли отримати успіх. Але він був частковий порівняно з початковим планом звільнити весь Південь.
Переможцям ми видали овації, і всі про проблеми з плануванням забули. Але краще забути овації, а пам'ятати про свої слабкі місця.
Зеленський влітку 2022 року правильно зробив, що навіть у тих умовах виснаження ЗСУ весняною і літньою кампанією поставив нашим генералам завдання спланувати й досягти якоїсь зримої перемоги на фронті. Як медійник він розумів, що така перемога над армією рф, навіть часткова, дозволить продемонструвати Заходові, що в нас можна вірити і вкладатися.
А зараз в Зеленського наявні всі ознаки знесеної башти з цими розповідями про "я деокупував Київ" і затиканням ротів офіцерам із генералами.
І якщо зараз Зеленський тиснутиме на військових і гнатиме впєрьод-впєрьод, а хтось із генералів візьме під козирьок, то тепер вже ми можемо потрапити в пастку росіян.
Я це все кажу не для того, щоби понити, а щоб ми не повторили помилки Сталіна 1942 року. Тоді після першої перемоги під Москвою в 1941 Сталіну зірвало башту й він почав гнати армію у контрнаступ по всіх фронтах. У висліді - обвал фронту під Харковом і прорив німців до Сталінґрада.
А зараз в нас відчуття, ніби це вже мало не аксіома, що наш контрнаступ буде успішний.
Та ні. Не аксіома. Там проти нас декілька угрупувань по 100 тисяч.
Навіть просте виснаження нашого контрнаступу на скромних досягненнях може мати стратегічні наслідки. Це може додати ворогові волю продовжувати боротьбу, та ще й підірвати мотивацію Заходу в подальшому постачати нам озброєння.
Нам не можна втратити свій шанс, втратити час; ба більше, нам не можна втягнутися в позиційну війну, за якої путін у москві збережеться, а ми діждемося, що у США переможе який-небудь трамп.
Ризики високі. Нам точно не треба шапкозакидацтва і замітання застережень під килим.
Ми маємо не дати оркам здійснити їхній план "Курська дуга - 1943", натомість ми маємо здійснити наш план.
Добре, що зараз наші генерали на базі США у Вісбадені знову проводять воєнні ігри з американцями. Це вселяє надію.
Як би не хотілося увірувати у власну крутість і вирішувати все, не оглядаючись на їхні поради, вони можуть компетентно підказати, не видаючи бажане за дійсне. Ми не маємо забувати, що завдяки їм нам вдалося уникнути помилки минулого року.
Я ще в 2021 році казав і вірив, ще до перемог на Київщині, на Півдні і Сході, що ЗСУ обов'язково розгромлять орків, а рашка повторить долю СССР після Афґаністану. Так і зараз вірю, що ми побачимо путіна з лопатою в задниці.
Але ми не маємо заколисувати себе розповідями про 2-3 тижні.
Без звільнення Криму путіна на лопату кореші саджати не будуть.
А до Кримської кампанії ще треба дожити.
І при цім, як показує вся історія воєн за Крим, Кримська кампанія сама по собі - це не одна кампанія, а мінімум три: 1) прорив Перешийку, 2) захоплення власне основної території Криму (яка за розмірами - як все звільнене нами за осінь-2022, де є гори, де є Дідостополь), і 3) ще третя міні-кампанія зі взяття Керченського півострова, а це 100 км коридору, де немає поля для маневру, а в умовах ще й не перерізаного постачання по кримському мосту, може перетворитися ще в ту кашу.
А маючи ще й кількасоттисячне угрупування на лівому фланзі в Донецькій, Луганській і Білгородській обл. і лінії постачання, зруйновані в районі Херсона, - ще питання, чи піде наше командування на цю кампанію цього року взагалі.
Тож усі ці розповіді про "до літа", "до кінця літа", "до кінця року" викиньте зі своєї голови.
Ми маємо вірити в перемогу.
Але ми маємо знати, що вона буде важка, і наближати її хто як може.
І так, нам треба й далі про свої втрати не дзвеніти. Бо це основа будь-якого протистояння. Ворогоі не показують, що тобі боляче. Ворогові тиснуть пальцем на його рани.
Вперше в історії диктаторові рівня путіна поставлено на лобі печатку педодиктатора в розшуку. Хто б рік тому міг у це повірити? Але ніякі закони ніколи не працюють без жорсткої озброєної сили, яка може привести їх у дію. І ця жорстка сила зараз - це Микола й Василь в окопах Бахмута, під Вугледаром і на Півночі. Педодиктатор і його педовоїнство з педонародом викрадають наших дітей, як якісь дикуни з 16 століття. Яке перейменування рашки у "московію"? Треба щоб "росією" чи "московією" називати стало нічого.
Джерело:
Про відео:
Перші кадри роботи українських спецпідрозділів, оснащених американськими дронами-камікадзе Switchblade-300. На відео прямі влучення по російських солдатах на Донбасі. Як бачимо, камікадзе приміряються у зв'язці з розвідувальним дроном, який вказує ціль. радіокерований дрон Switchblade-300 легко переноситься і запускається, досвідчений оператор спрямовує дрон на ціль у ручному режимі. Судячи з прямих влучень, ці оператори набули потрібної кваліфікації.
З Телеграм-каналу БУТУСОВ ПЛЮС
