� - Щодо звільнених генералів української армії. Зрозуміло, чому “найвеличніший” їх звільнив. Але незрозуміло, як генерали мовчки з цим змирилися? Можна припустити, що більшість з цих двох десятків військових достойників чесно виконували свій обов'язок перед Народом і Державою, бо кар’єрно зростали і призначалися при Порошенкові. Але мовчки змиритися з очевидною несправедливістю і відвертою диверсією проти ЗСУ, пов'язаною зі звільненням Залужного, Шаптали, решти бойових генералів? І ким їх замінили, майорами? Чомусь лише генерал Кривонос прямо говорить про ''безпрєдєл/свавілля'' верховного? І не боїться розповісти про замах на Залужного через наведення дзвінком з ОПи і про його поранення. Тільки один з усіх! Решта мовчать. Виходить, що 33-річний комбат, який застрелився, має більше честі й мужності дати оцінку діям верховного, хоча й таким трагічним способом?
Тарас Чорновіл: - Це болісне питання. Проте, ми не враховуємо, в якій ситуації були ці генерали станом на 2024-й рік. У 22-му, коли Зеленський був переляканий, вони могли диктувати все. Мені здається, що тоді вони були занадто поступливі. Тоді треба було ставити вимоги, особливо, коли Зеленський наказав прибрати Муженка. Мабуть, тоді можна було просто підняти громадську хвилю. Але всі боялися: не можна, не треба, ворог скористається цим, це не на часі... І серед генералів це теж було. Муженкові сказали піти геть.
Для мене не лютий місяць 24-го року, а березень 22-го став визначальним, став точкою неповернення. Прибравши Муженка, зобов'язали Залужного й генералітет стояти перед “ставкою”, де ті зрадники сидять, і доповідати їм про кожен свій крок, і вони це робили, знаючи, що ті зрадники зливають усе ворогові, вони терпіли те, як Безуглу комісарити посилали, а далі понеслося... І дуже скоро вони вже нічого не могли зробити. Вони мали шанс у 22-му році, після того вони вже його не мали.
А тепер уявіть собі: лютує ДБР, в тилу, мабуть, більше озброєних вірнопіданих Зеленського, ніж на фронті: ДБРівський спецназ, купа відгодованих поліцейських, які знають, що якщо вони будуть лояльні, їх на фронт не пошлють, а на фронт вони не хочуть. І генералам показують течки: проти вас порушено карні провадження.
Ви знаєте, як ДБР робить карні провадження проти військових? От відбулася операція, внаслідок якої загинуло, скажімо, 300 українських бійців. Велика операція, наступальна. Якби вона не відбулася, загинуло б, може, 500 чи 600 українських бійців і ще купа цивільних. А так — операція відбулася й загинули 300. На війні гинуть люди. А ДБР бачить прив'язку: оті 300 солдатів загинули внаслідок того, що такий-то генерал дав такий-то наказ наступати на такому-то напрямку. У ворога загинуло 1000 проти наших 300. Але для ДБР це є достатньою підставою відкрити кримінальні провадження.
І на всіх генералів є отакі течки. Їм не дають ходу, їх офіційно не оголошують. Генералів ними зараз тероризують. І, по-моєму, вони вже просто зламалися. Особливо після того, як весь народ волав тут у соцмережах: “Знімуть Залужного - ми всі йдемо на Майдан!” Залужного зняли, а на Майдан на заклик Карла Волоха Karl Volokh вийшли кілька десятків людей. А всі ті, хто найбільше кричав, почали верещати: не на часі, проклятий Волох, він дестабілізує країну, підставляє Залужного, далой єво! Отака історія. Тому генерали зрозуміли: цей народ захищати їх не буде. Нема кому їх захищати. І вони просто, по-моєму, плюнули на все і здалися. А що вони могли зробити, врешті-решт?
Кривонос справді дуже мужня людина. Він має вже своє карне провадження за те, що він врятував Київ від російського десанту. За те, що не допустив висадки російського десанту в аеропорту Жуляни. Його за це звинувачують і досі - так, саме за це. Формально за те, що він облив смугу мастилом, щоб не могли сісти десантні літаки. Ворог це побачив, тому десанту не висадили, Це смішно, справа досі триває, хоча оте залиття смуги змилося дощами, з останнім снігом зійшло.
Кривоносові вже нема чого втрачати. А инші генерали від того злякалися - його приклад налякав. Багато що налякало. Сумно, але, на жаль, саме так і відбувається. Це теж певний епілог. Розраховуймо на наших військових на полі бою. Вони справді там дуже добрі. Саме ті військові, яких звільнив Зеленський. Вони тримали фронт навіть попри страшні диверсії і саботаж з боку цієї влади. Їх звільнили — і моментально впала Авдіївка, почався обвал фронту, почалася безглузда, абсолютно ідіотська Курська авантюра... Почався тихий розвал армії, розвал мобілізації… Це все робота влади, яку якимось чином нейтралізували ці генерали. Тому ми маємо їм за що подякувати, а, очевидно, вимагати від них, коли народ обрав московського блазня своїм президентом, коли народ цьому блазневі будь-яке дрантя-сміття обрав у парламент і набрав їм там монобільшість - добре, що хоч не конституційну більшість... Як ви думаєте, генерали розраховували на якусь підтримку від цього населення? Напевне, ні. Тому проблема не в генералах, які врешті-решт таки здалися. Під тиском, під пресинґом, але здалися. Може, проблема в цьому тупому населенні, яке не хоче української держави і, на мій превеликий жаль, на моє припущення, може зробити так, що ми й не матимемо української держави дуже навіть скоро? Ви навіть не уявляєте, наскільки скоро. Ні, йдеться не про місяці, трошки більше, але дуже-дуже скоро. Повне припинення існування української держави. Генерали, якщо буде нове велике вторгнення, - вони підуть хоч рядовими, хоч як, вони підуть воювати. Але це населення - воно буде здавати Україну. Ось тут проблема.
Щодо замаху на вбивство Залужного. Пригадуєте, як Дудаєва вбили? Це така сама наводка. Наше щастя, що від часу 90-х років російська ракетна техніка не стала точнішою, вона погіршилася за своїм станом. І тому приліт по місці, де перебував Залужний, а там балістика, здається, прилетіла, був трішечки далі від критичної точки. Але Залужний і Шаптала дістали дуже серйозні поранення, дуже. І оте їх звільнення з армії за станом здоров'я справді було реальне.
Ви пригадуєте, що тоді розкручували росіяни? Вони щиро повірили, що Залужний загинув, наводку їм дали з точністю до метра. Хтось з офісу президента, особа з найближчого оточення Зеленського тримала Залужного на зв'язку, доки рашисти зробили наводку по точній, визначеній локації. На жаль, не називають прізвища цієї особи, що дзвонила на відкритий телефон. Я не знаю, про кого йдеться, можу здогадуватися.
...Коли пішли офіційні заяви, що Залужний живий і з ним усе все гаразд, він не поранений, в росіян був шок, вони не вірили. Тоді з’явився ролик Штефана із Залужним. На ролику було видно, що Залужний якось не так одягнутий, не по сезону - очевидно, забинтований був весь. Він, мабуть, ледве тримався, буквально щось слово сказав, усміхнувся, показав отой свій жест - три пальці, тризуб. Залужного показали тільки на мить, а решта говорив сам Штефан. Можна було тільки здогадатися, що ГК важко поранений, але було доказано, що він живий.
Залужний про це поки що мовчить. Кривонос, як кажуть, знає, про кого йдеться, але не називає прізвища. Можливо, на особисте прохання Залужного.
Я вважаю, що такі прізвища треба називати. Це є зрадник, і Україна має просто шуміти від цього імені. На жаль, це мовчиться.
