Два матеріяли на вельми дражливу тему.
ГРИГОРІЙ ОМЕЛЬЧЕНКО: ТРАМП - АҐЕНТ КҐБ-ФСБ. Є ДОКАЗИ!
� - Цитую повідомлення від вашого колеґи з Казахстану, колишнього керівника Комітету Нацбезпеки Альнура Мусаєва: “У 1987 р. я служив у 6-му управлінні КҐБ СССР у москві. Найважливішим напрямком роботи 6-го управління було вербування бізнесменів з капіталістичних країн. Саме того року наше управління завербувало 40-річного бізнесмена зі США Дональда Трампа під псевдо “Краснов”. Відтоді совєтські, а потім і російські спецслужби використовували його як аґента впливу.”
Ви можете підтвердити цю інформацію вашого колеґи?
Генерал Омельченко: - Хочу подякувати панові Мусаєву, що він через 7 років підтвердив те, що Трамп є аґентом КҐБ-ФСБ, що він був завербований ще в совєтські часи, про що я написав 7 років тому, 7 лютого 2018 р. У газеті «Україна молода» я опублікував статтю «Ігрище на крові – фіговий листок американських санкцій». https://www.umoloda.kiev.ua/number/3271/180/120326
У статті я виклав фактичні дані, які для працівників контррозвідки майже стовідсотково вказували на те, що Дональд Трамп у совєтські часи був завербований КҐБ СССР.
Коли я опублікував цю статтю, спрацювала риса характеру контррозвідника: я попросив головного редактора і редакцію «України молодої» послати пару примірників статті посольству США, а електронний варіант статті я відправив на загальну електронну пошту посольства.
Я знав, що відповідь обов'язково буде. Десь за 3-4 дні мені зателефонували з посольства й попросили зі мною зустрітися. Я сказав, що охоче зустрінуся, знаю, з якого питання. Але запропонував зустрітися десь у затишній кав'ярні, щоб нам ніхто не заважав, і поговорити, як професіонали. "Якщо у вас є працівники посольства, мої колеґи, котрі розмовляють українською або російською, - сказав я, - то зустріньмося без перекладача. Якщо ж є проблема, як як у мене з англійською, а я англійською не володію, тоді візьміть перекладача, але щоб він не був громадянином України."
Вони на все погодилися, і наступного дня чи через день ми зустрілися в одній із затишних кав’ярень у Києві. Їх було двоє, мої колеґи із ЦРУ і ФБР.
Із ФБР мене пов'язує давня-давня історія, коли ми спільно розслідували справу відмивання мільйонних коштів Павлом Лазаренком і Юлією Тимошенко за кордоном. У США велася кримінальна справа, яка була порушена за моїми матеріялами. А також, коли я працював як голова тимчасової слідчої комісії у справах вбивства Георгія Гонгадзе, замаху на життя народного депутата Олександра [прізвище нерозбірливе] та інших тяжких злочинів, учинених президентом Кучмою та його оточенням.
Американські колеґи подякували за мою обґрунтовану аналітичну публікацію і попросили, відповісти на деякі запитання. Я доповнив те, що написано у публікації, вони на мене дивилися, кивали головами, і я розумів, що їм відомо про те, що Трамп завербований КҐБ.
І я їх питаю, чому не вживаються юридичні процесуальні заходи для притягнення його до відповідальности. Представник ФБР, а це контрразвідка Сполучених Штатів Америки, заявив мені: “Пане генерале, ви прекрасно розумієте, що якщо Сполучені Штати Америки офіційно визнають, що президент США є давній аґент КҐБ СССР, а нині є аґентом ФСБ і аґентом політичного впливу путіна, ви розумієте, що це буде ганьба на всю майбутню історію США? Після вашої публікації і тих матеріалів, якими володіємо, для нас немає сумніву, що Трамп є аґентом КҐБ-ФСБ і особистим аґентом не лише політичного, а й геополітичного впливу путіна.”
Я питаю: “Що ж ви будете робити? Він президент США, найдемократичнішої країни, найсильнішої країни у світі, ядерної країни, і перебуває на короткому поводку в Путіна, професіонала, чекіста, спеціяліста у шпигунських іграх. Ви уявляєте, якої шкоди він завдасть у майбутньому не лише США, а й демократії у світі в цілому?” Тоді ще не йшлося про його повторне балотування.
Вони відповідають: “Сподіваємося, що він добуде цей перший термін і більше не буде президентом, а коли він ним не буде, то вже якось розберемося, що з ним робити з приводу тих матеріялів, які ви опублікували, й того, що є в нашому досьє”.
У статті, яку я опублікував 7 лютого 2018 р., ви прочитаєте таку деталізацію обставин, які вказували, що Трамп був завербований, але я ще зробив висновок, що Трамп закінчить своє президентство імпічментом. Воно так і сталося, тільки не одним, а двома.
Обставини вербовки, яких не було у тій статті, я виклав окремо:
Джерело:
Григорій Омельченко: Трамп - аґент КҐБ-ФСБ. Є докази!
Вадим Шегалов
ЕКС-ГОЛОВА КНБ КАЗАХСТАНУ: ДОНАЛЬДА ТРАМПА ЗАВЕРБУВАЛИ В КҐБ.
Про викриття лідерів деяких держав
Кілька днів тому колишній начальник Казахської національної служби безпеки Альнур Мусаєв розмістив у себе на сторінці у Фейсбуці сенсаційне повідомлення про те, що Дональда Трампа у 1987 р. завербував КҐБ.
Коротко про Мусаєва:* він народився в селі Луговому Джамбульської області Казахської ССР, діяч совєтських та казахських спецслужб, генерал-майор, екс-голова Комітету національної безпеки (КНБ) Казахстану (2008). Закінчив вищу школу КҐБ (1984), під час Ірано-Іракської війни перебував зі спецзавданням у Баґдаді. У 1986-1989 рр. був відряджений до МВД СССР, обіймав керівні посади у структурі 8-го головного управління МВД. З 1992 р. обіймав керівні посади в різних спецслужбах суверенного Казахстану, зокрема керував спецгрупою КНБ щодо боротьби з корупцією при Генеральному прокуророві Казахстану. Далі згадується про його тертя з президентом Нурсултаном Назарбаєвим, про корупційні скандали, які він викривав, і нібито на цьому ґрунті він увійшов у клінч із корупційною верхівкою Казахстану і змушений був еміґрувати. Заочно засуджений за численними звинуваченнями, у тому числі за дії, спрямовані на насильницьке захоплення влади, шпигунство та розкрадання державного майна у великому розмірі. Перебував в Австрії, але там проти нього також було порушено кримінальну справу, він навіть був заарештований, але у 2015 р. виправданий австрійським судом. Подальшої інформації нема. Судячи з усього, він перебуває або в Австрії, або в США.
А. Мусаєв: “У 1987 р. я служив у шостому управлінні КҐБ СССР у Москві. Найважливішим напрямом роботи шостого управління було вербування бізнесменів капіталістичних країн. Саме того року наше управління завербувало 40-річного бізнесмена зі США Дональда Трампа, він отримав оперативний псевдонім “Краснов”. Припустити, що президент США є шпигуном і аґентом впливу ворожої держави, навіть Голлівудові не під силу. Однак у діяльності спецслужб, як і в житті, можливо все, навіть найдикіші й найнеймовірніші речі. Наприклад, вербування майбутніх керівників країн і навіть президента США”, - пише він.
Мусаєв ще у 2018 р. нарікав, що в Казахстані недостатньо стежать за діями Дональда Трампа на міжнародній арені й у внутрішній політиці США, оскільки, як він вважає, Трампова турбулентна політика ґлобально змінює світ і загальнолюдські цінності. Дональд Трамп сидить на гачку в ФСБ і заковтує наживку дедалі глибше. Про це свідчать численні непрямі факти, опубліковані у ЗМІ.
“Є таке поняття, як придатність об'єкта до вербовки. Базуючись на своїм досвіді оперативної роботи в КҐБ і КНБ, можу точно сказати, що Трамп належить до катеґорії людей, які ідеально придатні до вербовки. У мене немає сумнівів, що в Росії є компромат на президента США і що протягом багатьох років Кремль просував Трампа на пост президента головної світової держави”, - писав Мусаєв ще в 2018 р.
За його словами, правляча еліта США чудово розуміє, що їхній президент перебуває у глибокій залежності від Кремля, але відкрито визнати це їй не дозволяє статус світової держави. Звісно, вони проводять розслідування, проводять суди над членами команди мешканця Білого Дому, оприлюднюють критичні матеріяли. Авторитетні особи, конґресмени називають Трампа зрадником. Усе це робиться в надії на те, що Трамп сам залишить свій пост, і в надії підвести ситуацію до м'якого імпічменту без визнання Трампа аґентом Москви.” Так міркував Мусаєв ще в 2018 р., коли у пресі вже з'явилися повідомлення про вербовку Трампа майже 40-річної давности.
Тоді припускалося, що Кремль має компромат на Трампа після його поїздок до Москви в 87-му і 2013 р. Крім того, за версією New York Times Magazine, його небажання публікувати податкові декларації могло бути пов'язане з тим, що протягом багатьох років він міг у різний спосіб отримувати російські гроші. Слід зазначити, що викривальні матеріяли про те, що Трамп якимось чином пов'язаний з Кремлем, що він на гачку в ФСБ, а перед тим у КҐБ, публікувалися в основному, природно, у виданнях, пов'язаних з Демократичною партією. Але це, звісно, автоматично не може анулювати інформації про те, що Трамп був завербований у 1987 р. і отримав оперативний псевдонім "Краснов".
Контекст цієї історії такий: на початку 80-х років у КҐБ була криза вербування аґентів. Голова КҐБ Крючков розіслав тоді низку секретних доповідних записок керівникам резидентур КҐБ. Співробітник КҐБ Олег Гордієвський, котрий працював спочатку в Данії, а потім у Великій Британії, скопіював ці доповідні записки й відтак втік – організували його евакуацію. Згодом він опублікував їх разом із істориком Крістофером Ендрю під заголовком «Інструкції товариша Крючкова. Цілком секретні матеріяли щодо закордонних операцій КҐБ з 1975 до 1985 рр.». У січні 1984 р. генерал Крючков підняв цю проблему в Москві під час звіту про роботу спецслужби за пів року і згодом - на спеціяльній нараді через шість місяців. Актуальна тема – як покращити вербування аґентів. Крючков закликав своїх офіцерів бути креативнішими. Раніше вони шукали кандидатів, котрі виявляли ідеологічну симпатію до СССР, - ліві профспілкові діячі і т. д. До середини 80-х їх було не так багато, й тому від офіцерів КҐБ Крючков вимагав сміливіше використовувати такі важливі інструменти, як матеріяльні стимули та лестощі. Центр, як називали штаб-квартиру КҐБ, був особливо стурбований відсутністю успіху у вербуванні громадян США, і за словами Ендрю та Гордієвського, лінія зв'язку з громадськістю, тобто відділ політичної розвідки, розміщені в резидентурах КДБ за кордоном, отримали чіткі інструкції знайти цілі в США для розробки. Основні зусилля мали бути зосереджені на придбанні цінних аґентів, бо, попри покращення у зборі інформації, КҐБ не досяг великого успіху в операціях проти головного противника - Америки. Надіслані резидентурам доповідні записки, датовані 1 лютого 84 р., мали бути знищені відразу після прочитання.
Одним із рішень було ширше використання можливостей дружніх розвідувальних служб, зокрема, чехословацьких, східнонімецьких, та їхніх шпигунських мереж. Подальше вдосконалення оперативної роботи з аґентурою вимагало більш повного та широкого використання конфіденційних та спеціяльних неофіційних контактів. Їх слід було набувати, головним чином, серед відомих діячів політики та суспільства, представників великого бізнесу та науки. Вони мали не лише постачати цінну інформацію, а й активно впливати на зовнішню політику країни у вигідному для СССР напрямі.
Були різні етапи вербування. Зазвичай, оперативні співробітники запрошувалися на обід. Присутній там об'єкт класифікувався як офіційний контакт. Якщо об'єкт виявився сприйнятливим, то його, рідше її, статус підвищувався до об'єкта розробки. Офіцер створював файл, доповнений офіційними секретними матеріялами - розшифровками розмов, записаних методами прослуховування технічною групою КҐБ, тощо. КҐБ також розповсюджував секретну анкету, радячи оперативникам, на що звертати увагу в разі успішного вербування. В анкеті були такі пункти: ім'я, професія, сімейний стан, матеріяльні обставини. Яка ймовірність того, що суб'єкт може прийти до влади, обійняти посаду президента чи прем'єр-міністра. І, звісно, оцінка особистости, як-от гордість, зарозумілість, марнославство, егоїзм, амбіції. Найпоказовіший розділ стосувався використання компромату. Запитувалися компрометуючі відомості про суб'єкта, як-от незаконні дії у фінансових та комерційних справах, інтриґи, спекуляції, хабарі, корупція, використання свого становища з метою особистого збагачення. Ставлення до жінок: належало з'ясувати, чи суб’єкт має звичку заводити зв'язки з жінками на стороні.
У квітні 1985 року було оголошено полювання на видатних діячів у країнах Заходу.
Коли саме КДБ завів досьє на Дональда Трампа, невідомо. Записи Служб Безпеки країн Варшавського договору вказують на те, що це могло статися ще 1977 р., коли Трамп одружився з Іваною Зельничковою (Ivana Zelníčková), 28-річною моделлю з Чехословаччини, колишньою олімпійською чемпіонкою з лижного спорту. Як громадянка соціялістичної країни Зельнічкова становила автоматичний інтерес як для чехословацької розвідки СТБ, так і для ФБР та ЦРУ. Під час холодної війни чехословацькі розвідники славилися своїм професіоналізмом. Зазвичай, їх та угорських офіцерів використовували у шпигунських операціях за кордоном, особливо у США - вони були менш помітні, ніж совєтські оперативники.
Зельничкова народилася у Зліні, місті у Моравії, де вироблялися літаки. Її перший шлюб на початку 70-х рр. був з австрійським аґентом з нерухомости. Вона переїхала до Канади, спочатку до Торонто, а потім до Монреаля до свого хлопця-інструктора з лижного спорту. Залишити Чехословаччину в той період було досить складно, але Зельничкова безперешкодно переїхала до Нью-Йорка. У квітні 77 р. вона вийшла заміж за Дональда Трампа, і, згідно з файлами, котрі зберігаються у Празі, розсекреченими 2016 р., чеські розвідники з кодовими іменами Ел-Джерза та Любиш уважно стежили за парою на Мангеттені. Вони розпечатували листи Івани батькові Мілошеві, котрий був інженером у Торре-Мілош. Судячи з цих файлів, він ніколи не був аґентом, але мав функціональні стосунки з чеською таємною поліцією, що опитувала його про те, як його дочка живе за кордоном. І навзамін дозволяли їй безперешкодно приїжджати додому з візитом. Періодично велося спостереження за сім'єю Трампа у США. Коли Івана із сином Дональдом Трампом-молодшим відвідували дідуся Мілоша у ЧССР, за ними шпигували під прикриттям. Звісно, чехи ділилися розвідувальною інформацією зі своїми колеґами у москві.
Трамп міг становити інтерес із кількох причин. По-перше, його дружина була родом з Чехословаччини. По-друге, в той час, після 1984 р., коли в КҐБ експериментували з новими методами вербування, а в кремлі лише починали міркувати про перебудову та реформи комуністичних партій, Трамп мав цікавий для КҐБ профіль як забудовник і маґнат з Нью-Йорка. Згідно з чехословацькими файлами, Івана згадувала, що в її чоловіка зростає інтерес до політики. І справді, перші політичні амбіції Трамп починав виявляти ще наприкінці 70-х рр., або принаймні висловлювався про це.
Чи може Трамп на якомусь етапі розглянути політичну кар'єру? КҐБ не запросили би будь-кого до москви з простого альтруїзму. Високопосадовці, котрих запрошували до СССР з оплатою всіх витрат, як правило, були письменники або діячі культури з крайнє лівими поглядами. Держава витрачала тверду валюту, відвідувач говорив щось приємне про совєтське життя, преса повідомляла про ці висловлювання, бачачи в них печатку схвалення. Попри потепління відносин між Заходом та СССР і попри Горбачовську політику залучення, він, Горбачов, був совєтським лідером, і КҐБ як завжди дивився на Захід із глибокою підозрою. Як завжди, метою спецслужби був підрив західних інститутів та придбання нових таємних джерел. При цім НАТО була стратегічною розвідувальною метою номер один. Неясно, як на той момент у КҐБ ставилися до Трампа. Аґент у російському чи британському контексті був секретним джерелом розвідки. Аби стати повноправним аґентом КҐБ, іноземець мав погодитися на дві речі. Одна з них - конспіративна співпраця, інша - готовність дотримуватися інструкцій КҐБ, тобто, згідно з книгою Ендрю та Гордієвського “Інструкції товариша Крючкова”, об'єкти, що відповідали цим критеріям, класифікувалися як конфіденційні контакти, і їх бажано було перетворити на повноцінних аґентів. Крючков настійно рекомендував резидентам КҐБ відмовитись від стереотипних методів вербування, використовувати гнучкіші стратегії, за потреби залучаючи до роботи своїх дружин та інших членів сім'ї. За словами Трампа, ідея його першої поїздки до москви виникла в нього після того, як він опинився поруч із совєтським послом Юрієм Дубініним.
Це було восени 86 р. Леонард Лавдер, син знаменитої бізнесвумен Есте Лавдер (Estée Lauder), про яку напевно знають усі жінки, давав званий обід. Там була й дочка Дубініна Наталія, яка читала і знала все про вежу Трампа, - про це пише сам Трамп у своєму бестселері "The Art of the Deal" («Мистецтво укладати угоди»). Одне призвело до іншого, пише він – ідеться про ідею будівництва, у партнерстві із совєтським урядом, великого розкішного готелю через дорогу від Кремля.
Трампова версія подій є неповною. За словами Наталії Дубініної, совєтський уряд доклав чималих зусиль до пошуку та розробки Трампа. У лютому 85-го р. Крючков знову поскаржився на брак відчутних результатів вербування американців у більшості резидентур КҐБ.
Посол Дубінін прибув у Нью-Йорк у березні 86-го р., спочатку як совєтський посол в ООН. Його дочка Наталія мешкала в місті зі своєю родиною й була членкинею совєтської делеґації в ООН.
Дубінін, звісно, безпосередньо не підпорядковувався КҐБ. Його роль формально не була розвідувальною, але в нього були тісні контакти з апаратом влади в москві, й він мав більшу довіру, ніж інші менш важливі посли.
Наталія зустріла батька в аеропорту. Це був його перший візит до Нью-Йорка. Як вона розповіла в інтерв'ю газеті «Комсомольская правда», вона взяла його на екскурсію, й перше, що вони побачили, була вежа Трампа на 5-й авеню. Дубінін вирішив зайти всередину, щоб зустрітися з власником будівлі. Вони зайшли в ліфт. Нагорі, сказала Наталія, вони зустріли Дональда Трампа. Посол, який вільно володіє англійською і є блискучим переговірником, зачарував Трампа, сказавши йому: “Перше, що я побачив у місті, це ваша вежа”. І Трамп, за словами Наталії, одразу розтанув: “Він емоційна людина, дещо імпульсивна, йому потрібне визнання, і, звісно, коли він його отримує, йому це подобається. Візит мого батька подіяв на на Трампа, як мед на бджолу.”
Ця зустріч відбулася за шість місяців до обіду з Есте Лавдер. У своїй оповіді Наталія визнає, що її батько намагався “підчепити” Трампа. Досвідчений дипломат, котрий служив у Франції, в Іспанії, перекладав для Микити Хрущова, а колись зустрічався з президентом Шарлем де Ґоллем у Єлісейському палаці, він бачив безліч вражаючих будівель. Тож навряд чи він аж так зачарувався вежею Трампа.
Через кілька тижнів після першої зустрічі Дубініна з Трампом, його призначили послом СССР у США. Цікава роль самої Наталії Дубініної. Згідно з архівом іноземної розвідки, що був таємно вивезений на Захід, совєтська місія в ООН була притулком для резидентури КҐБ та ҐРУ, і багато хто з 300 совєтських громадян, котрі працювали в секретаріяті ООН, були совєтськими розвідниками під прикриттям, зокрема, дехто з особистих помічників генсеків. І совєтська делеґація в ООН досягла більшого успіху в пошуку аґентів та отриманні політичної розвідувальної інформації, ніж Нью-Йоркська резидентура КҐБ. Стояло завдання налагодити контакт із діловою елітою Америки, бо політбюро за Горбачова було зацікавлене у розумінні того, що відбувалося у бізнес-колах США, їм важливо було зрозуміти, як функціонує капіталізм у сучасному тлумаченні.
Запрошення Трампові відвідати Москву, отримане від Дубініна, виглядало як класична вправа з культивування й мало бути цілком підтримане і схвалене КҐБ. У книжці «The Art of the Deal» Трамп пише: «У січні 1987 р. я отримав листа від Юрія Дубініна, що починався словами: «Мені приємно передати вам добрі новини з Москви». Далі йшлося, що провідна совєтська державна аґенція з міжнародного туризму Держкомтурист висловила зацікавленість у створенні спільного підприємства з будівництва та управління готелем у москві.
У США було багато амбітних забудовників. Чому Москва обрала саме Трампа? Віктор Суворов, колишній аґент ҐРУ, розповів, що КҐБ, природно, керувало Інтуристом, як і іншими міжнародними аґенціями. Інтурист був створений у 1929 р. і функціонував як філія КҐБ. Ще за Сталіна Інтурист був офіційним державним туристичним аґентством СССР. Його робота полягала у перевірці та спостереженні за всіма іноземцями, які прибували до Союзу. Інтурист давав людям дозвіл на візит, і Перше та Друге управління КҐБ регулярно отримували списки потенційних відвідувачів країни на основі їхніх заяв на отримання віз.
Як оперативник ҐРУ, Суворов-Резун, за його словами, особисто брав участь у вербуванні, хоч і для ҐРУ, служби-конкурента КҐБ. Совєтські розвідувальні аґенції завжди були зацікавлені у вебовці молодих амбітних людей. Після прибуття в москву, їх зустрічали зі щедрою гостинністю, все безкоштовно, гарні вечірки з приємними дівчатами, могла бути сауна та дівчата і хтозна, що ще. Номери готелю та вілли перебували під цілодобовим контролем, камери безпеки, мікрофони тощо. Але інтерес був лише один — зібрати певну інформацію та зберегти її на майбутнє як можливий компромат. Ці операції були розраховані на довгострокову перспективу, і КҐБ витрачав зусилля на приїжджих студентів з країн, що розвиваються [як тут не згадати про Ірину Фаріон! — L.P.-S.], не в останню чергу з Африки. Дехто з тих студентів через 10 - 20 років ставали главами держав або важливими чиновниками у своїх країнах. “Пам'ятаєш чудовий час у москві? Чарівний був вечір, ти був такий п'яний, не пам'ятаєш? Ми тобі просто дещо покажемо на згадку”, - ну, й показували людині компромат і, відповідно, примушували її до співпраці.
Коротше, 4 липня 1987 р. Трамп уперше вилетів до москви разом з Іваною та Лізою Каландрою, помічницею Івани, італо-американкою. І, за словами Трампа, москва була надзвичайним досвідом. Трампи зупинилися в номері Лєніна у готелі Національний, що неподалік Червоної площі. У жовтні 1917 р. Лєнін та Крупська провели тиждень у цім номері число 107. Готель сполучався зі скляно-бетонним комплексом “Інтуристу” по сусідству і фактично перебував під контролем та прослуховуванням КҐБ. Номер Лєніна мав ґарантовано прослуховуватись.
Трампові, звісно, показали мавзолей. У своїй книжці “The Art of the Deal” Трамп згадує: «Я був вражений бажанням совєтських чиновників укласти угоду». Він також відвідав Ленінґрад. На фото Трамп та Івана стоять на Дворцовій площі, за ними Зимовий палац та Ермітаж.
У липні того року совєтська преса з ентузіязмом писала про візити закордонних знаменитостей, зокрема Ґабрієля Ґарсія Маркеса. Візит Трампа, схоже, привернув значно менше уваги преси. В архіві газет російської державної бібліотеки в москві про нього немає жодних згадок. Або його візит залишився непоміченим, або всі статті, в яких він згадувався, були тихо видалено або вилучено.
За підсумками цієї поїздки, Трампове багатосторінкове досьє в КҐБ, безперечно, збагатилося свіжим матеріялом, включно з усім, що вдалося дізнатися за допомогою підслуховування. Що ж до бізнесу - створення спільного з Трампом підприємства з будівництва та управління готелем у москві - з поїздки нічого не вийшло. Ця модель невдач повторюватиметься і в наступних поїздках Трампа до москви.
Але Трамп повернувся до Нью-Йорка з новим почуттям стратегічного спрямування і вперше серйозно заговорив про свою можливу кар'єру в політиці, але не як якийсь мер чи сенатор, а із претензією на президентство. Як розвивалася його кар'єра до нашого часу, ми знаємо.
Прецеденти таких вербувань були раніше. Наприклад, є дуже вагомі підстави вважати, що Гельмут Коль, колишній бундесканцлер ФРН, який обіймав цю посаду в 90 - 98 рр., теж був завербований ШТАЗІ, яка, природно, співпрацювала з КҐБ. Те саме стверджується і про наступного бундесканцера — Анґелу Меркель. Вона також, можливо, була завербована в молодості східнонімецькою розвідкою і співпрацювала і з нею, і з КҐБ. Стверджується, наприклад, що вона закрила всі атомні електростанції, аби ФРН більше залежала від російського газу. Можливо, то було якраз одним із тих рішень, які вона робила на користь росії, бо на неї або був якийсь компромат, або вона справді співпрацювала добровільно зі східнонімецькою розвідкою та КҐБ. Попри свою риторику, вона явно симпатизувала як СССР, так і нинішній росії.
Або також історія Лі Гарві Освальда, який був одружений з Мариною Прусаковою. Правдоподібно, Марину Прусакову випустили з СССР разом із Освальдом не просто так. Швидше за все, вона була його куратором чи зв'язковою.
Джерело:
Екс-голова КНБ Казахстану: Дональда Трампа завербували в КДБ. А Гельмута Коля та Ангелу Меркель?
______________
* Альнур Мусаєв https://ru.wikipedia.org/.../%D0%9C%D1%83%D1%81%D0%B0%D0...