Тарас Федюк
* * *
коли-небудь вночі барабани розбудять мене
і запилене військо пройде як завжди на схід
так як полум’я що його вітер в степу жене
і вінок терновий з куща такого – самшит
коли військо ітиме як згусток крові
на схід
коли військо йтиме як зливок заліза: так
на татарській могилі ховрах стоятиме як шахід
на городі здригнеться сива соломка: мак
я живу де проходить військо туди-сюди
де налякані вівці
і хлопчик в яслах
і де звізда
а нічні барабани будити прийдуть так як завжди
а у відповідь буде в криниці біла – як сіль – вода
а у відповідь будуть відчинені двері та
їм у відповідь будуть вікна розбиті теж
і у хаті буде з губами синіми чистота
а мене не буде якщо ти Боже мене береш
і вітчизни теж вже не буде бо і немає де
вона вся була неземна була в маячні століть
і якийсь капрал або прапорщик увійде
і якесь люфтваффе у небі пташкою пролетить
із книги "Обличчя пустелі", 2005
Світлина:
© Tom Vice. "Covenant" ("Завіт).
