Гу́цул - саме на такому наголосі наполягав незабутній Василь Портяк - Олекса Іванчук. Знищений большевиками...
"В роковини боїв на Маківцї видав командант Збірної Станицї У. С. В. у Львові д-р Михайло Волошин приказ до підчинених собі стрільцїв, в якім вказуючи на значінє геройських подвигів У. С. В. в днях 29. і 30. цвітня 1915 р., установив день 1. мая святочним для Збірної Станицї У. с. В. у Львові. Відповідно до приказу зібрали ся українські стрільцї, перебуваючі у Львові, в означеній порі в касарни Збірної Станицї, де хорунжий Ол. Іванчук пояснив зібраним вагу боїв на Маківцї для розвитку українського стрілецтва. Окликом "слава", Піднесеним тричі, вшанували зібрані стрільцї героїв з Маківки."
"Діло", 5 травня 1917 https://zbruc.eu/node/65564
"Діло", 5 травня 1917 https://zbruc.eu/node/65564
Галицький фольклорист, етнограф, публіцист, педагог, хорунжий Леґіону УСС, вояк УГА.
Народився Олекса Іванчук 18 березня 1882 року на Станіславівщині, в селі Тростянці Рожнівського повіту, в багатодітній сім'ї. Навчався в Коломийській гімназії, у Снятинській і Львівській учительських семінаріях, на філологічному факультеті Львівського університету. Його батько, Михайло Іванович, педагог, етнограф, був секретарем громади села Іллинці.
Працював у бібліотеці НТШ, в редакції «Літературно-наукового вістника», учителював до 1914 року — в селах Тростянці та Річка. Член НТШ з 1909 року.
Підтримував творчі зв’язки з В. Гнатюком, М. Грушевським, І. Франком. Записував матеріяли з народної медицини, демонології, поховальні звичаї та обряди на прохання І. Франка і В. Гнатюка, які опублікували його перекази про опришків і тютюнарів в «Етнографічному збірнику» і «Записках НТШ» в 1915 році. Автор статей, нарисів, оповідань на економічні та культурно-освітні теми.
Вперше обґрунтував потребу заснування музею гуцульського мистецтва у Косові або Коломиї у статті «В справі музею Гуцульської штуки»(«Діло», 1904, 3 серп.). У Косові вчителював разом з учителем, громадським діячем та дириґентом Іваном Устияновичем.
Досліджував шкільництво, публікувався на сторінках популярних видань, зокрема в ЛНВ, де якийсь час працював. Збирав і узагальнював фольклорно-етнографічні матеріали з Покуття, збирав експонати для етнографічного відділу музею НТШ у Львові. Проявляв неабиякий інтерес до проблем мистецтва, музичної справи, народного театру, танцю. Писав короткі новели, оповідання, художні нариси, кращі з яких склали його збірочки «З дороги життя» (1906), «Сніжок паде» (1911).
У 1914 Олекса Іванчук був організатором добровольців Косівщини, вступив до Леґіону Українських Січових Стрільців. Курінний Косівського коша Січових стрільців (серпень 1914), командант обозу 1-го куреня УСС (вересень 1914), командант збірної станиці УСС у Львові.
Народився Олекса Іванчук 18 березня 1882 року на Станіславівщині, в селі Тростянці Рожнівського повіту, в багатодітній сім'ї. Навчався в Коломийській гімназії, у Снятинській і Львівській учительських семінаріях, на філологічному факультеті Львівського університету. Його батько, Михайло Іванович, педагог, етнограф, був секретарем громади села Іллинці.
Працював у бібліотеці НТШ, в редакції «Літературно-наукового вістника», учителював до 1914 року — в селах Тростянці та Річка. Член НТШ з 1909 року.
Підтримував творчі зв’язки з В. Гнатюком, М. Грушевським, І. Франком. Записував матеріяли з народної медицини, демонології, поховальні звичаї та обряди на прохання І. Франка і В. Гнатюка, які опублікували його перекази про опришків і тютюнарів в «Етнографічному збірнику» і «Записках НТШ» в 1915 році. Автор статей, нарисів, оповідань на економічні та культурно-освітні теми.
Вперше обґрунтував потребу заснування музею гуцульського мистецтва у Косові або Коломиї у статті «В справі музею Гуцульської штуки»(«Діло», 1904, 3 серп.). У Косові вчителював разом з учителем, громадським діячем та дириґентом Іваном Устияновичем.
Досліджував шкільництво, публікувався на сторінках популярних видань, зокрема в ЛНВ, де якийсь час працював. Збирав і узагальнював фольклорно-етнографічні матеріали з Покуття, збирав експонати для етнографічного відділу музею НТШ у Львові. Проявляв неабиякий інтерес до проблем мистецтва, музичної справи, народного театру, танцю. Писав короткі новели, оповідання, художні нариси, кращі з яких склали його збірочки «З дороги життя» (1906), «Сніжок паде» (1911).
У 1914 Олекса Іванчук був організатором добровольців Косівщини, вступив до Леґіону Українських Січових Стрільців. Курінний Косівського коша Січових стрільців (серпень 1914), командант обозу 1-го куреня УСС (вересень 1914), командант збірної станиці УСС у Львові.
"Ранком 31 жовтня [1918] відбулося засідання Українського Генерального Військового Комісаріяту, на якому виготовлено плян дії. Комісаріят переіменувався в „Українську Генеральну Команду" і визначив окреме керівництво дії в складі: сот. Дмитро Вітовський, от. Сень Ґорук, пор. П. Бубела, пор. Богдан Гнатевич, пор. І. Цьокан, чет. Іванчук і підхор. Д. Паліїв."
Петро Мірчук «Перший листопад», Торонто, 1958 рік https://zbruc.eu/node/84252
Петро Мірчук «Перший листопад», Торонто, 1958 рік https://zbruc.eu/node/84252
З постанням ЗУНР Олекса Іванчук — у лавах УГА, брав участь у боях з польськими, большевицькими й денікінськими частинами.
Чекісти його ув'язнили, коли частина УГА перейшла на бік червоних. Він загинув у 1920 році по дорозі з табору в Кожухові на Соловки.
Був також арештований і загинув його брат Володимир, хорунжий УГА.
Чекісти його ув'язнили, коли частина УГА перейшла на бік червоних. Він загинув у 1920 році по дорозі з табору в Кожухові на Соловки.
Був також арештований і загинув його брат Володимир, хорунжий УГА.
В особі Олекси Іванчука Гуцульщина втратила одного з найперспективніших своїх дослідників.
