Зореслав*
СПОМИН
Немов ввижається: столиця Хуст -
Замаєний, розспіваний і гордий,
А з півдня, з висохлих угорських пуст
Знімаються, мов хмари, дикі орди.
Ой, буде буря, ой, ударить грім,
Зачервоніє кров'ю Срібна Тиса!..
Заклекотів, урвався хмаролім,
І спів і сум в один акорд злилися.
Ревли гармати, гори заревли,
Мов львиця зранена - земля зривалась.
Кров потекла, могили поросли,
Коли орда столицю здобувала.
І від тоді, як вітер загуде
І панахиду править у Карпатах,
Хтось схлипує й питає: де ж ви, де,
Ой, лицарі абсурду, соколята?
Минулося, та не забулось! Хуст
Остався спомином живим понині:
Розстріляний стрілець, а з його уст
Останній покрик: ,,Слава Україні!"
"Свобода", дня 3 травня 1979 року
____________
* Отець Севастіян Сабол, ЧСВВ.