Анатоль Вовк на кораблі до Америки, 1947
„Один проживе життя тихо, спокійно, а помре, то ніхто й не помітить, що такий чоловік і жив на світі. А другий такий після себе слід залишає, що цілі покоління про нього пам'ятають".
Григорій Тютюнник
Григорій Тютюнник
"Я народився 11-го березня 1921 р. в місті Ростів над Доном, куди мої батьки Іван Вовк та Ольга (з Чубатих), обоє уродженці Галичини, були переміщені під час Першої світової війни. В Ростові мій батько закінчив Юридичний факультет Варшавського Університету, який в цей час був евакований до цього міста. У 1922 р. батько помер під час епідемії тифу на Київщині, де мої батьки в цей час жили.
Мати наступного року вернулася до Галичини та стала учителювати по різних селах Брідщини, де я й провів свої дитячі роки. На весні 1939 р. я закінчив матурою восьмирічну державну гімназію у Бродах.
З приходом совєтської влади до Галичини, на підставі конкурсового іспиту, мене прийняли на Хемічний факультет Львівського Політехнічного Інституту, де я й студіював два роки до вибуху німецько–російської війни. Після приходу німців і віднови технічних студій я продовжував студії у Львівській Політехніці та закінчив їх у квітні 1944 року. По успішнім зложенні кінцевих іспитів я був змушений виїхати на працю до Німеччини. Тут працював я, як хемік, в околицях Берліну, а потім у Реґенсбурзі, в Баварії, до закінчення війни. Баварське міністерство освіти признало мені, як і іншим випускникам Львівської Політехніки, науковий ступінь Diplom Ingenieur.
Я почав студії на вищий науковий ступінь спочатку у Техніше Гохшулє в Мюнхені, а опісля в Університеті ім. Гете у Франкфурті над Майном, але перервав їх через виїзд до ЗСА. Від приїзду до Америки на весні 1947 р. досі я працюю як дослідник у дослідницьких хемічних лябораторіях декількох хемічних фірм. Останніх 7 років працюю в ділянці технології синтетичних барвників. Досі одержав 13 американських патентів та 52 закордонних.
Тому, що у польській гімназії навчання української мови було незадовільне, я вивчав мову самотужки, використовуючи варшавські видання проф. І.Огієнка. Під час студій зацікавився справою нашої технічної термінології і до спілки з іншим студентом укладав німецько-українського технічного словника з допомогою матеріялів у бібліотеці НТШ у Львові. Продовжував цю працю у Німеччині (Після закінчення війни опрацював термінологію до “Підручника шофера” інж. М.Домбровського (Реґенсбурґ, 1946)). З приїздом до ЗСА став звичайним членом НТШ в 1963 році. З утворенням Термінологічної Комісії НТШ 1958 р. був вибраний Заступником Голови цієї комісії.
У 1966 р. був одним із ініціяторів Українського Термінологічного Центру Америки, що є, згідно із статутом, автономною клітиною НТШ та УВАН. Від цього року до 1978 р. був Заступником Голови УТЦА, а зі смертю голови, ред. В.Давиденка, цього ж року – діючим головою Центру.
Від 1948 р. я є автором численних статтей і дописів на теми природознавства, культури мови, термінології, номенклятури у таких газетах і журналах, як: СВОБОДА, АМЕРИКА, НАШЕ ЖИТТЯ, СЛОВО НА СТОРОЖІ, ВІСТІ УКРАЇНСЬКИХ ІНЖЕНЕРІВ.
Мати наступного року вернулася до Галичини та стала учителювати по різних селах Брідщини, де я й провів свої дитячі роки. На весні 1939 р. я закінчив матурою восьмирічну державну гімназію у Бродах.
З приходом совєтської влади до Галичини, на підставі конкурсового іспиту, мене прийняли на Хемічний факультет Львівського Політехнічного Інституту, де я й студіював два роки до вибуху німецько–російської війни. Після приходу німців і віднови технічних студій я продовжував студії у Львівській Політехніці та закінчив їх у квітні 1944 року. По успішнім зложенні кінцевих іспитів я був змушений виїхати на працю до Німеччини. Тут працював я, як хемік, в околицях Берліну, а потім у Реґенсбурзі, в Баварії, до закінчення війни. Баварське міністерство освіти признало мені, як і іншим випускникам Львівської Політехніки, науковий ступінь Diplom Ingenieur.
Я почав студії на вищий науковий ступінь спочатку у Техніше Гохшулє в Мюнхені, а опісля в Університеті ім. Гете у Франкфурті над Майном, але перервав їх через виїзд до ЗСА. Від приїзду до Америки на весні 1947 р. досі я працюю як дослідник у дослідницьких хемічних лябораторіях декількох хемічних фірм. Останніх 7 років працюю в ділянці технології синтетичних барвників. Досі одержав 13 американських патентів та 52 закордонних.
Тому, що у польській гімназії навчання української мови було незадовільне, я вивчав мову самотужки, використовуючи варшавські видання проф. І.Огієнка. Під час студій зацікавився справою нашої технічної термінології і до спілки з іншим студентом укладав німецько-українського технічного словника з допомогою матеріялів у бібліотеці НТШ у Львові. Продовжував цю працю у Німеччині (Після закінчення війни опрацював термінологію до “Підручника шофера” інж. М.Домбровського (Реґенсбурґ, 1946)). З приїздом до ЗСА став звичайним членом НТШ в 1963 році. З утворенням Термінологічної Комісії НТШ 1958 р. був вибраний Заступником Голови цієї комісії.
У 1966 р. був одним із ініціяторів Українського Термінологічного Центру Америки, що є, згідно із статутом, автономною клітиною НТШ та УВАН. Від цього року до 1978 р. був Заступником Голови УТЦА, а зі смертю голови, ред. В.Давиденка, цього ж року – діючим головою Центру.
Від 1948 р. я є автором численних статтей і дописів на теми природознавства, культури мови, термінології, номенклятури у таких газетах і журналах, як: СВОБОДА, АМЕРИКА, НАШЕ ЖИТТЯ, СЛОВО НА СТОРОЖІ, ВІСТІ УКРАЇНСЬКИХ ІНЖЕНЕРІВ.
9 листопада 1992 р. Анатоль Вовк трагічно загинув в автомобільній катастрофі.
Анатоль Вовк
НЕСКОРЕНА МОВА
У Києві нині тебе не почути,
Дідів моїх мово співуча.
Тебе убиває підступно, поволі
Москва - єхидством могуча.
Дідів моїх мово співуча.
Тебе убиває підступно, поволі
Москва - єхидством могуча.
Сміливці, що прав твоїх боронили —
По тюрмах, психушках, в ҐУЛазі;
А дітям презирство до рідної мови
Прищеплюють школи ворожі.
По тюрмах, психушках, в ҐУЛазі;
А дітям презирство до рідної мови
Прищеплюють школи ворожі.
"В народі радянськім, — плещуть яничари, —
Всі мови ростуть, проквітають".
Брехня в живі очі, щоб тих обдурити,
Що фактів статистик не знають.
Всі мови ростуть, проквітають".
Брехня в живі очі, щоб тих обдурити,
Що фактів статистик не знають.
Та марні, Росіє, твої сподівання.
Бо мови тобі не здолати!
Валуєв й укази її не убили.
Не вб'ють і кремлівські сатрапи.
Бо мови тобі не здолати!
Валуєв й укази її не убили.
Не вб'ють і кремлівські сатрапи.
"Свобода", 8 квітня 1986
У другі сумні роковини
Дев'ятого листопада ц. р. [1994] минуло два роки, як трагічно зійшов зі світу св. п. інженер-хемік Анатоль Вовк. Він загинув як жертва страшної автомобільної катастрофи. Не стало серед живих видатного автора словників, відомого дослідника української термінології, принципового ученого-хеміка, чуйного й вдумливого наукового організатора та скромного й чесного громадянина.
Серед діячів украінської еміґрації в Америці одне з почесних місць належить Анатолеві Вовкові, колишньому ініціяторові Украінського Термінологічного Центру та його діючому Голові. Його праця уже ввійшла до фонду украінської еміґраціі та напевно виправдає сподівання майбутнього історика Американської України.
Анатоль Вовк — син юриста й вчительки — народився 11-го березня 1921 року в місті Ростові над Доном, куди батьки його, уродженці Галичини, були псреміщені в 1916 році під час відступу російських військ. На формування талановитого хлопця мала вплив і розкішна природа Брідщини, де він провів дитячі й юнацькі роки, і любов лагідної добрячої матері. Батька він не знав, бо цей помер ще 1922 року під час епідемії тифу на Київщині.
Після гімназії А. Вовк успішно закінчив хемічний факультет Львівського Політехнічного Інституту і в 1944 році, примушений окупаційною владою, виїхав до Німеччини на роботу хеміка в околицях Берліну. Кінець війни застав його на праці в Реґенсбурґу. У 1946 році Баварське міністерство освіти і культів признало його Львівський диплом і надало йому німецький вчений ступінь "дипломного інженера". Коротко він продовжував постградуаційні студії спочатку в Технічній Вищій Школі в Мюнхені, а згодом в Університеті їм. Ґете у Франкфурті над Майном. Весною 1947 року молодий інженер приїхав до Америки, де працював як дослідник у хемічних лябораторіях різних фірм. Останніми роками працював у ділянці технології синтетичних барвників. За свою винахідливість та висококваліфіковану дослідницьку працю А. Вовк одержав 13 американських патентів і 52 закордонних.
Анатоль Вовк був звичайним членом Наукового Товариства ім. Шевченка у ЗСА з 1963 року і членом-кореспондентом його філологічної секції з 1981 року. Він був діючим головою Термінологічного Центру, що згідно з його статутом є автономною клітиною НТШ та УВАН. З 1986 року покійний працював у робочій групі НТШ для усучаснення правописного словника на базі „Правописного словника" Г. Голоскевича з 1930 року http://diasporiana.org.ua/slovniki-dovidniki/5575-goloskevich-g-pravopisniy-slovnik/. А з 1979 року А. Вовк був одним з трьох редакторів сторінок культури української мови „Мова про Мову", додатку до „Свободи". Тут і я, як один із співредакторів, мав щастя співпрацювати з покійним два повні роки.
Анатоль Вовк — автор двох словників: “Вибірковий англійсько-український словник з природознавства, техніки і сучасного побуту" (1982-90) http://diasporiana.org.ua/slovniki-dovidniki/6475-vovk-a-vibirkoviy-anglo-ukrayinskiy-slovnik-ch-1/ і „Англійсько- український словник назв кольорів і кольорознавства” (1986). Його третій словник „Словник-порадник для дерусифікації і збагачення української мови" друкується частинами в журналі „Рідна Школа" (від 1988 року).
Анатоль Вовк — автор понад 150 статтей (наукових, популярно-наукових, публіцистичних та рецензій з ділянки термінології, номенклятури, культури мови та лексикографії).
Праці А. Вовка знайшли широке зацікавлення в Україні. Там повинен появитися його “Англійсько-український словник вибраної лексики" у виданні Львівського НТШ при співпраці з Американським НТШ.
„Один, — пише Григорій Тютюнник, — проживе життя тихо, спокійно, а помре, то ніхто й не помітить, що такий чоловік і жив на світі. А другий такий після себе слід залишає, що цілі покоління про нього пам'ятають". До тих других і належав А. Вовк, він усе своє життя пильно і віддано трудився. У своїй праці він був спраглий до точности й правдивости. Його творчі зусилля відзначаються вдумливістю та глибиною, у них помітна підкреслена принциповість, яка у покійного А. Вовка була не тільки проявом характеру і волі, але, насамперед, виявом його внутрішнього переконання та його усталених поглядів на те чи інше питання. Скрізь він жертовно давав усі свої сили, знання і багатий дослід справі української культури та українського народу в цілому.
Світла пам'ять про Анатоля Вовка ніколи не згасне в наших серцях.
Володимир Жила
Серед діячів украінської еміґрації в Америці одне з почесних місць належить Анатолеві Вовкові, колишньому ініціяторові Украінського Термінологічного Центру та його діючому Голові. Його праця уже ввійшла до фонду украінської еміґраціі та напевно виправдає сподівання майбутнього історика Американської України.
Анатоль Вовк — син юриста й вчительки — народився 11-го березня 1921 року в місті Ростові над Доном, куди батьки його, уродженці Галичини, були псреміщені в 1916 році під час відступу російських військ. На формування талановитого хлопця мала вплив і розкішна природа Брідщини, де він провів дитячі й юнацькі роки, і любов лагідної добрячої матері. Батька він не знав, бо цей помер ще 1922 року під час епідемії тифу на Київщині.
Після гімназії А. Вовк успішно закінчив хемічний факультет Львівського Політехнічного Інституту і в 1944 році, примушений окупаційною владою, виїхав до Німеччини на роботу хеміка в околицях Берліну. Кінець війни застав його на праці в Реґенсбурґу. У 1946 році Баварське міністерство освіти і культів признало його Львівський диплом і надало йому німецький вчений ступінь "дипломного інженера". Коротко він продовжував постградуаційні студії спочатку в Технічній Вищій Школі в Мюнхені, а згодом в Університеті їм. Ґете у Франкфурті над Майном. Весною 1947 року молодий інженер приїхав до Америки, де працював як дослідник у хемічних лябораторіях різних фірм. Останніми роками працював у ділянці технології синтетичних барвників. За свою винахідливість та висококваліфіковану дослідницьку працю А. Вовк одержав 13 американських патентів і 52 закордонних.
Анатоль Вовк був звичайним членом Наукового Товариства ім. Шевченка у ЗСА з 1963 року і членом-кореспондентом його філологічної секції з 1981 року. Він був діючим головою Термінологічного Центру, що згідно з його статутом є автономною клітиною НТШ та УВАН. З 1986 року покійний працював у робочій групі НТШ для усучаснення правописного словника на базі „Правописного словника" Г. Голоскевича з 1930 року http://diasporiana.org.ua/slovniki-dovidniki/5575-goloskevich-g-pravopisniy-slovnik/. А з 1979 року А. Вовк був одним з трьох редакторів сторінок культури української мови „Мова про Мову", додатку до „Свободи". Тут і я, як один із співредакторів, мав щастя співпрацювати з покійним два повні роки.
Анатоль Вовк — автор двох словників: “Вибірковий англійсько-український словник з природознавства, техніки і сучасного побуту" (1982-90) http://diasporiana.org.ua/slovniki-dovidniki/6475-vovk-a-vibirkoviy-anglo-ukrayinskiy-slovnik-ch-1/ і „Англійсько- український словник назв кольорів і кольорознавства” (1986). Його третій словник „Словник-порадник для дерусифікації і збагачення української мови" друкується частинами в журналі „Рідна Школа" (від 1988 року).
Анатоль Вовк — автор понад 150 статтей (наукових, популярно-наукових, публіцистичних та рецензій з ділянки термінології, номенклятури, культури мови та лексикографії).
Праці А. Вовка знайшли широке зацікавлення в Україні. Там повинен появитися його “Англійсько-український словник вибраної лексики" у виданні Львівського НТШ при співпраці з Американським НТШ.
„Один, — пише Григорій Тютюнник, — проживе життя тихо, спокійно, а помре, то ніхто й не помітить, що такий чоловік і жив на світі. А другий такий після себе слід залишає, що цілі покоління про нього пам'ятають". До тих других і належав А. Вовк, він усе своє життя пильно і віддано трудився. У своїй праці він був спраглий до точности й правдивости. Його творчі зусилля відзначаються вдумливістю та глибиною, у них помітна підкреслена принциповість, яка у покійного А. Вовка була не тільки проявом характеру і волі, але, насамперед, виявом його внутрішнього переконання та його усталених поглядів на те чи інше питання. Скрізь він жертовно давав усі свої сили, знання і багатий дослід справі української культури та українського народу в цілому.
Світла пам'ять про Анатоля Вовка ніколи не згасне в наших серцях.
Володимир Жила
“Свобода”, 29 листопада 1994
Анатоль Вовк
НЕ АНГЛІЗУЙМО УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ
Самобутність і чистота української мови загрожена не тільки на нашій рідній землі під московським окупантом, — вона в небезпеці теж і у вільному світі. Ми знаємо, що у підсовєтській Україні вже десятки років іде невблаганне московщення нашої мови, яке в офіційних виданнях ще й цинічно називасться „збагачуванням" української мови засобами найкультурнішої мови - російської. Цей мовний лінґвіцид, на жаль, досягає і нас тут, на еміґрації, через поширене та часто безкритичне вживання двомовних підсовєтських словників.
На еміґрації наша щоденна мова та мова друкованого слова стоять, одначе, ще й під іншою загрозою — впливом мови оточення. Наскільки він сильний бачимо найкраще на каліченій мові деяких українських дітей, що, думаючи по-англійськи, перекладають дослівно англійські словосполучення yкpaїнськими словами. Почути з уст дитини: „я шість років старий" чи „шнурівка зломилася" — це комічне, але й трагічне. Воно вказує на те, що батьки дитини чи школа українознавства недостатньо вчать дитину про різниці у словництві та фразеології між українською і англійською мовами. А проте, не важко пояснити дитині що, наприклад, для англійського дієслова „break" в українській мові є аж три відповідники: зломити (зламати), розбити (напр., склянку) і увірвати (напр., шнурівку).
Не про дітей, одначе, хочемо сьогодні говорити, а про дорослих, в тому числі деяких дописувачів преси, що несвідомо підпадають під вплив мови оточення. Дехто з наших інтеліґентів не завважує, що чужомовні, запозичені слова в українській мові не завжди однозначні з аналогічними словами англійської мови. Яскравим прикладом цього явища може бути, здавалося б, міжнародне, слово — цимбали. Не plays cymbals — це ніяк не: він грає на цимбалах. Музичний інструмент - цимбали — у нашій мові це струнний інструмент, на якому грають молоточками, тоді як в англійській мові cymbals це назва ударного (перкусійного) інструмента, мосяжних тарілок. (В Галичині вони відомі під назвою „чинелі"). Поправна англійська назва наших цимбалів це dulcimer, рідше cymbalo, або, з мадярського, cymbalom. Варто відзначити, що cymbals і цимбали помилково перекладені в обидвох підсовєтських словниках М. Подвезька.
Правда, ці музичні терміни ледве чи зустрічаються у нашій розмовній чи газетній мові. Не важко, одначе, знайти інші випадки вживання запозичених слів в англійському, а не українському їх значенні. У спортовій колоні читаємо, що такому то “змагунові треба дати кредит" за таке й таке. З контексту ясно, що цей змагун не є в такому скрутному фінансовому положенні, щоб йому треба було боргувати, уділяти кредиту, а дописувач хотів лише сказати, що цьому змагунові належиться признання. Такий вжиток слова "кредит" — приклад семантичного (значеневого) англіцизму, якого треба вистерігатися.
У декількох недавніх газетних статтях зустрічаємо подібний англіцизм у вживанні слова „технологія" там, де треба б „техніка". Узвичаєне значення цих двох запозичених слів в українській мові можемо знайти в обидвох наших словниках чужомовних слів, доступних тут, на еміґрації. Словник І. Бойкова та ін. (Київ-Харків, 1932, перевид. в Ню Йорку в 1958 р.) подає: технологія — наука про способи nepeробляння сирових матеріялів на предмети споживання; поділяється на механічну і хемічну... Словник чужомовних слів А. Орла (част. ІІІ, Ню Йорк, 1966) визначає цей термін, як: наука про засоби й способи механічного або хемічного обробітку сировини.
В англійській мові technology має багато ширше значення, а саме означає арplied science, тобто цілість стосованих (прикладних) природничих та технічних наук. Тим самим це слово відповідає краще нашому запозиченому слову „техніка". Цей термін у словнику Бойкова визначений як сукупність вміння та знання... засобів виробництва, що їх застосовує людина для використання багатств природи (сировини і енерґії). (Треба зазначити, що “техніка” має в українській мові ще її інше значення, напр., у слові „малярська техніка", в якому то значенні воно відповідає докладно англійському technique).
Така, прийнята в українській мові, інтерпретація термінів техніка і технологія згідна з їх німецькою інтерпретацією, але не з англійською. Коли хочемо, щоб нас розуміли і на рідних землях, не плутаймо вжитку цих двох слів. Треба, отже, говорити про величезний технічний розвиток сучасного світу (якого частиною є і розвиток технології).
Дальший приклад впливу американського оточення на нашу мову можемо знайти у висловах типу: він відвідав Америку і Канаду. Логіка такого речення та ж сама, що й вислову: він відвідав Францію, Німеччину і Европу. Іншими словами Европа і Америка — це назви континентів, а не країн чи держав. Тому треба: він відвідав ЗСА і Канаду. Правда, і громадяни ЗСА вживають назви America і United States як синоніми, але це тільки вони, бо не роблять цього інші народи. Навіть в англійському, але бритійському словнику назва Ameriса пояснюється тільки як — the continent of the New World.
Таме саме розуміння цього слова і в Україні, як це видно із словників, це ж саме знаходимо і в німецькій мові. Тільки недавно кореспондент “Свободи" з Південної Америки ствердив, що тамошні народи обурюються тим, що ЗСА монополізують собі назви “Америка, американці", мовляв, вони не гipші американці як "єнкі". Koли ми задля вигоди чи через недбальство вживаємо назви Америка, де треба З'єднані Стейти Америки, ми не маємо ніякого права обурюватися тим, що чужинці, із тих же самих причин, вживають назви Росія, замість Совєтський Союз.
Таких прикладів англійщення нашої мови можемо знайти більше. Згадаємо ще тільки один. Час від часу зустрічасмо в нашій пресі жіночі прізвища з закінченням на -ий, напр., Марія Подільський. Це зовсім помилково. Прізвища, що є за формою прикметники, мусять бути узгіднені з родом власника, тому тільки - Марія Подільська. В англійській мові, де роду іменників не відзначаємо, можемо вживати, щоб уникнути непорозумінь, одної форми прізвища для всіх членів родини, але немає потреби переносити це чуже явище до своєї рідної мови.
Пильнуймо чистоти нашої мови та мови наших дітей. Очищуймо її не тільки від русизмів, польонізмів та діялектичних особливостей, але також і від впливу еміґраційного оточення.
"Свобода", 20 квітня 1968
„Мова про Мову", додаток до українського щоденника „Свобода", що його співредаґував св. п. Анатоль Вовк, - це дві або три сторінки найрізноманітніших цікавющих публікацій про культуру української мови; зокрема багато уваги присвячувалося справам правопису. Для кожного випуску додатку А. Вовк писав статті - ось заголовки лише деяких з них: “Котрий”, “який” чи “що”, "Полімо мовний бурян", "Про англо-українські словники в Україні", "Мова і цензура", "Справа української термінології", "Чи слова “смисл”, “смисловий” українські?", "Про імена", "Глум над українською мовою". За 13 років - від 1979 до 1992 - вийшов 31 такий додаток, останній з них датований 4 вересня 1992, а 9 листопада Анатоля Вовка не стало... Це був правдивий подвиг людини, закоханої в рідну мову. В 1991 р. в Нью-Йорку видано "Словничок-порадник з культури української мови", де об’єднано публікації А. Вовка в журналі "Рідна школа" та газеті "Свобода".
НЕ АНГЛІЗУЙМО УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ
Самобутність і чистота української мови загрожена не тільки на нашій рідній землі під московським окупантом, — вона в небезпеці теж і у вільному світі. Ми знаємо, що у підсовєтській Україні вже десятки років іде невблаганне московщення нашої мови, яке в офіційних виданнях ще й цинічно називасться „збагачуванням" української мови засобами найкультурнішої мови - російської. Цей мовний лінґвіцид, на жаль, досягає і нас тут, на еміґрації, через поширене та часто безкритичне вживання двомовних підсовєтських словників.
На еміґрації наша щоденна мова та мова друкованого слова стоять, одначе, ще й під іншою загрозою — впливом мови оточення. Наскільки він сильний бачимо найкраще на каліченій мові деяких українських дітей, що, думаючи по-англійськи, перекладають дослівно англійські словосполучення yкpaїнськими словами. Почути з уст дитини: „я шість років старий" чи „шнурівка зломилася" — це комічне, але й трагічне. Воно вказує на те, що батьки дитини чи школа українознавства недостатньо вчать дитину про різниці у словництві та фразеології між українською і англійською мовами. А проте, не важко пояснити дитині що, наприклад, для англійського дієслова „break" в українській мові є аж три відповідники: зломити (зламати), розбити (напр., склянку) і увірвати (напр., шнурівку).
Не про дітей, одначе, хочемо сьогодні говорити, а про дорослих, в тому числі деяких дописувачів преси, що несвідомо підпадають під вплив мови оточення. Дехто з наших інтеліґентів не завважує, що чужомовні, запозичені слова в українській мові не завжди однозначні з аналогічними словами англійської мови. Яскравим прикладом цього явища може бути, здавалося б, міжнародне, слово — цимбали. Не plays cymbals — це ніяк не: він грає на цимбалах. Музичний інструмент - цимбали — у нашій мові це струнний інструмент, на якому грають молоточками, тоді як в англійській мові cymbals це назва ударного (перкусійного) інструмента, мосяжних тарілок. (В Галичині вони відомі під назвою „чинелі"). Поправна англійська назва наших цимбалів це dulcimer, рідше cymbalo, або, з мадярського, cymbalom. Варто відзначити, що cymbals і цимбали помилково перекладені в обидвох підсовєтських словниках М. Подвезька.
Правда, ці музичні терміни ледве чи зустрічаються у нашій розмовній чи газетній мові. Не важко, одначе, знайти інші випадки вживання запозичених слів в англійському, а не українському їх значенні. У спортовій колоні читаємо, що такому то “змагунові треба дати кредит" за таке й таке. З контексту ясно, що цей змагун не є в такому скрутному фінансовому положенні, щоб йому треба було боргувати, уділяти кредиту, а дописувач хотів лише сказати, що цьому змагунові належиться признання. Такий вжиток слова "кредит" — приклад семантичного (значеневого) англіцизму, якого треба вистерігатися.
У декількох недавніх газетних статтях зустрічаємо подібний англіцизм у вживанні слова „технологія" там, де треба б „техніка". Узвичаєне значення цих двох запозичених слів в українській мові можемо знайти в обидвох наших словниках чужомовних слів, доступних тут, на еміґрації. Словник І. Бойкова та ін. (Київ-Харків, 1932, перевид. в Ню Йорку в 1958 р.) подає: технологія — наука про способи nepeробляння сирових матеріялів на предмети споживання; поділяється на механічну і хемічну... Словник чужомовних слів А. Орла (част. ІІІ, Ню Йорк, 1966) визначає цей термін, як: наука про засоби й способи механічного або хемічного обробітку сировини.
В англійській мові technology має багато ширше значення, а саме означає арplied science, тобто цілість стосованих (прикладних) природничих та технічних наук. Тим самим це слово відповідає краще нашому запозиченому слову „техніка". Цей термін у словнику Бойкова визначений як сукупність вміння та знання... засобів виробництва, що їх застосовує людина для використання багатств природи (сировини і енерґії). (Треба зазначити, що “техніка” має в українській мові ще її інше значення, напр., у слові „малярська техніка", в якому то значенні воно відповідає докладно англійському technique).
Така, прийнята в українській мові, інтерпретація термінів техніка і технологія згідна з їх німецькою інтерпретацією, але не з англійською. Коли хочемо, щоб нас розуміли і на рідних землях, не плутаймо вжитку цих двох слів. Треба, отже, говорити про величезний технічний розвиток сучасного світу (якого частиною є і розвиток технології).
Дальший приклад впливу американського оточення на нашу мову можемо знайти у висловах типу: він відвідав Америку і Канаду. Логіка такого речення та ж сама, що й вислову: він відвідав Францію, Німеччину і Европу. Іншими словами Европа і Америка — це назви континентів, а не країн чи держав. Тому треба: він відвідав ЗСА і Канаду. Правда, і громадяни ЗСА вживають назви America і United States як синоніми, але це тільки вони, бо не роблять цього інші народи. Навіть в англійському, але бритійському словнику назва Ameriса пояснюється тільки як — the continent of the New World.
Таме саме розуміння цього слова і в Україні, як це видно із словників, це ж саме знаходимо і в німецькій мові. Тільки недавно кореспондент “Свободи" з Південної Америки ствердив, що тамошні народи обурюються тим, що ЗСА монополізують собі назви “Америка, американці", мовляв, вони не гipші американці як "єнкі". Koли ми задля вигоди чи через недбальство вживаємо назви Америка, де треба З'єднані Стейти Америки, ми не маємо ніякого права обурюватися тим, що чужинці, із тих же самих причин, вживають назви Росія, замість Совєтський Союз.
Таких прикладів англійщення нашої мови можемо знайти більше. Згадаємо ще тільки один. Час від часу зустрічасмо в нашій пресі жіночі прізвища з закінченням на -ий, напр., Марія Подільський. Це зовсім помилково. Прізвища, що є за формою прикметники, мусять бути узгіднені з родом власника, тому тільки - Марія Подільська. В англійській мові, де роду іменників не відзначаємо, можемо вживати, щоб уникнути непорозумінь, одної форми прізвища для всіх членів родини, але немає потреби переносити це чуже явище до своєї рідної мови.
Пильнуймо чистоти нашої мови та мови наших дітей. Очищуймо її не тільки від русизмів, польонізмів та діялектичних особливостей, але також і від впливу еміґраційного оточення.
"Свобода", 20 квітня 1968
„Мова про Мову", додаток до українського щоденника „Свобода", що його співредаґував св. п. Анатоль Вовк, - це дві або три сторінки найрізноманітніших цікавющих публікацій про культуру української мови; зокрема багато уваги присвячувалося справам правопису. Для кожного випуску додатку А. Вовк писав статті - ось заголовки лише деяких з них: “Котрий”, “який” чи “що”, "Полімо мовний бурян", "Про англо-українські словники в Україні", "Мова і цензура", "Справа української термінології", "Чи слова “смисл”, “смисловий” українські?", "Про імена", "Глум над українською мовою". За 13 років - від 1979 до 1992 - вийшов 31 такий додаток, останній з них датований 4 вересня 1992, а 9 листопада Анатоля Вовка не стало... Це був правдивий подвиг людини, закоханої в рідну мову. В 1991 р. в Нью-Йорку видано "Словничок-порадник з культури української мови", де об’єднано публікації А. Вовка в журналі "Рідна школа" та газеті "Свобода".
ВЧЕНІ-ТЕРМІНОЛОГИ УКРАЇНИ. АНАТОЛЬ ВОВК
Збірник: автобіографія, дати життя і діяльности, бібліографічний покажчик праць вченого, відгуки колег і друзів, світлини, його листи до українського вченого-мовознавця Олекси Горбача. http://tc.terminology.lp.edu.ua/TK_vocab_SS6.htm
