Д-р Денис Квітковський,
Голова Проводу Українських Націоналістів, довголітній адвокат в Детройті, голова і довголітній член Центральної Управи Організації державного відродження України (ОДВУ), видатний журналіст, відомий громадсько-політичний діяч на рідній Буковині і на еміґрації.
* 22 травня 1909, с. Горішні Шерівці, Буковина — † 15 березня 1979, Детройт
Доктор права (1936). Закінчив українську гімназію в Чернівцях, Чернівецький університет. Під час навчання брав активну участь у діяльності українських студентських організацій. Як член Буковинської крайової екзекутиви ОУН відповідав за видавничо-інформаційну роботу: співредактор журналу «Самостійна думка» (1931–37), видавець і головний редактор тижневика «Самостійність» (1934–37). Володів адвокатською конторою в Чернівцях (1932–37). У квітні 1937 заарештований і засуджений румунською владою за націоналістичну діяльність до двох років ув’язнення. 1940 виїхав до Бухареста, 1941 – до Берліна. Співпрацював у ОУН(м), 1941–43 – секретар Українського національного об’єднання. 1943 заарештований і ув’язнений ґестапо, 1944 звільнений. Після війни викладав в Українській вищій економічній школі (Мюнхен). 1946–48 – референт преси й пропаґанди, від 1947 – член Проводу українських націоналістів. Уміщував публікації у виданнях «За самостійність» (Мюнхен), «Орлик» (Берхтесґаден), «Промінь» (Зальцбурґ). 1949 еміґрував до США. Здобув ступінь доктора права в Університеті Вейна (Детройт) і 1955 відкрив адвокатську канцелярію. Від 1974 – перший заступник, від 1977 – голова Проводу українських націоналістів. Голова організації «Самостійна Україна» і видавець її однойменного друкованого органу. Тісно співпрацював із УККА, Світовим конґресом вільних українців, був віце-президентом та президентом Організації відродження України. Брав участь у написанні фундаментальної монографії «Буковина – її минуле і сучасне» (Париж, 1956 http://diasporiana.org.ua/ukrainica/2441-bukovina-yiyi-minule-i-suchasne/?fbclid=IwAR0BLxZR2QBLvCCO0ePfL2ibl3en7GdDYeAxX3WFeRxWaVQc7auNvufXlNE ). Укладач і редактор збірки матеріялів з’їзду в Детройті «У 40-ліття ОУН» (1970), автор статей у збірниках, присвячених Є. Коновальцеві й А. Мельникові (обидва – 1974).
Чоловік Марії Квітковської (1915-1994), професорки соціології, громадської діячки.
АДВОКАТ ІЗ ЧЕРНІВЦІВ, ЯКИЙ ОЧОЛИВ ПУН
Нарис Наталії Фещук
https://zbruc.eu/node/46974
Замітний успіх д-ра Д. Квітковського
“Свобода”, 1 вересня 1956
Дітройт. 9-го лютого 1956 Д-р Денис Квітковський зложив адвокатську присягу в Дітройті і тим самим дістав право адвокатської практики (Attorney at Law) в усіх державних і федеральних судах стейту Мишиґен. Д-р Квітковськнй вже й відчинив сласну адвокатську канцелярію в Дітройті.
Д-р Денис Квітковський привбув до ЗДА в травні 1949 й оселився в Дітройті. На новому місці він, крім фізичної праці в фабриці авт Дадж, пізніше Линкольн, а в останніх роках при залізниці, негайно записався на курси англійської мови — бо приїхавши сюди не знав ані слова по-англійськи — й після одного року так опанував цю мову, що був прийнятий на студії права на Університеті Вейн. Студіював тільки вечірніми годинами, бо в день мусів працювати фізично на удержання родини. В лютому 1955 р. він закінчив успішно університетські студії, одержавшн диплом абсольвента права (L. В. В.)
Восени 1955 р. д-р Денис Квітковський зголосився до державного адвокатського іспиту (State Ваг Examination) і в січні 1956 р. іспитова комісія оголосила вислід цього іспиту, і наш земляк був одннм із кругло 200 кандидатів (на 300), які успішно здали цей екзамен.
Д-р Денис Квітковський народився 1909 р. на Буновині й до першої світової війни займався адвокатською практикою в Чернівцях, а пізніше в Букарешті, та був там відомим громадським діячем і журналістом. Д. Квітковський здав 1936 р. докторські іспити з права на правничому факультеті в Чернівцях, а 1940 р. оборонив у Букарешті свою докторську тезу і був там промований на доктора прав. Крім цього він студіював на університеті в Берліні, де закінчив факультет політичних наук. Докторську тезу з політичних наук не вспів закінчити, бо в січні 1944 р. був заарештований німецьким ґештапо за українську націоналістичну діяльність й за оборону українських прав проти нацистського імперіялізму та просидів у німецькій тюрмі майже аж до капітуляції Німеччини.
Д-р Д. Квітковський є членом УНСоюзу від самого початку свого прибуття до ЗДА, і в останньому році став організатором УНСоюзу на Дітройт й околицю; є рівночасно активним діячем УККА, будучи вже від 1949 р. на переміну членом політичної Ради та Апеляшійного Суду; крім того він с членом багатьох інших українських організацій.
Д-р Д. Квітковський бере активну участь в громадському житті нашого міста й є він зараз одинокий українець із новоприбулої еміґрації, який осягнув повні адвокатські права в ЗДА. Бажаємо йому багато успіхів на новому полі й віримо, що своє нове становище використає він не тільки для себе, але передусім для добра й слави нашої далекої, але дорогої нам батьківщини.
Детройт, Міч. - Коли це число газети вже було на пресі, з Детройту наспіла вістка, що там в четвер, 15-го березня, 1979 року у вечірніх годинах помер на удар серця на 70-му році життя Голова Проводу Українських Націоналістів сл.п. д-р Денис Квітковський.
“Свобода”, 17 березня 1979
Похорон сл. п. д-ра Дениса Квітковського, голови ПУН, відбудеться в цю суботу в Бавнд Бруку, Н. Дж.
Детройт - У неділю, 18-го березня, в катедрі Святої Покрови відправлено Поминальні Богослуження, а в понеділок в тій же катедрі Святої Покрови відправлено Заупокійні Службу Божу і Похоронні відправи.
Похорон сл. п. д-ра Дениса Квітковського відбудеться в суботу, 24-го березня, починаючи з 9-ої год. Ранку. Заупокійною Архиєрейською Службою Божою, яку відправить Блаженнішнй Архиєпискол Мстислав, Митрополит Української Православної Церкви в ЗСА, на українському православному цвинтарі св. Андрія в Савт Банд Бруку, Н. Дж.
“Свобода”, 18 березня 1979
Кінцевий акт цих траурних урочистостей відбувся минулої суботи, 24-го березня, в “Українському Пантеоні" на американській землі в Осередку Української Православної Церкви в Америці, спочатку в Церкві-пам'ятнику й опісля на українському православному цвинтарі побіч і, вкінці, під час тризни в одному із поблизьких готелів.
Почався цей кінцевий акт похоронної врочистости заупокійною Святою Літургією, яку відправив у Церкві-пам'ятнику первоієрарх Української Православної Церкви в Америці і Української Автокефальної Православної Церкви, Блаженніший Митрополит Мстислав, у сослуженні численного духовенства та з участю хору. По середині церкви була приміщена до половини відкрита домовина з тлінними останками Покійного, біля якої хорунжі з Об'єднання Ветеранів Українського Резистансу та інших ветеранських організацій тримали прапори і біля якої була почесна стійка, на якій змінялися члени ПУН та провідні діячі Організації Українських Націоналістів і Організації Державного Відродження України. Біля домовини стояла дружина Покійного д-ра Марія Квітковська із сином Остапом та його дружиною, а церкву по береги заповнили переважно представники багатьох крайових українських організацій і установ з Америки, Канади та інших країн вільного світу.
...Після слова Владики Митрополита і опісля панахиди та останнього ,,Вічная пам'ять", відбулося останнє прощання приявних з Покійним, після чого закрито домовину, прикрито її українським національним прапором та на плечах друзів Покійного з ПУН і ОУН винесено уже у справді останню дорогу на цвинтар. Сотні громадян, переважно — як уже згадано - представників організацій і установ, з прапорами, ветеранами та Родиною, Владикою і духовенством у перших рядах, супроводили тлінні останки Покійного на вічний спочинок недалечко ще відносно свіжої могили його попередника, після сл. п. полк. Євгена Коновальця і сл. п. полк. Андрія Мельника третього з черги Голови ПУН, сл. п. Олега Штуля-Ждановича. Ще коротка релігійна відправа, ще раз „Вічная пам'ять" і традиційне “Видиш, брате мій..." та останнє прощання, що його над відкритою могилою виголосили дотеперішній заступник Голови ПУН п. Микола Плав'юк і президент Української Народної Республіки в екзилі п. Микола Лівицький, прощаючи Покійного від Державного Центру УНР. Власне під час цих останніх слів прощання небо наче заплакало великими і рясними краплями весняного дощу.
„А ПО ТОБІ ЖАЛЬ ГЛИБОКИЙ..."
Завершенням траурних урочистостей по сл. п. д–рові Денисові Квітковськім була тризна, яка відбулася в залі поблизького готелю Шератон безпосередньо після похоронних обрядів на цвинтарі в Бавнд Бруку. Не зважаючи на зливний дош, майже три сотні осіб, знову ж переважно друзів Покійного з ПУН і ОУН та ОДВУ і Братніх Організацій, як і представників багатьох крайових і міжкрайових українських установ і організацій, заповнили велику прийомну залю. Відкрив трапезу молитвою і благословенням Владика Митрополит Мстислав, а започаткував її та дальше нею проводив п. Павло Дорожинський. ...
“Свобода”, 27 березня 1979
Праці д-ра Д. Квітковського:
Нація, держава і провід у "Націократії" Миколи Сціборського. "Наступ" (Прага) 1942
Буковина: її минуле і сучасне. Париж, 1956 (у співавт.)
Репресії в Україні в світлі міжнародної конвенції про злочини геноциду. "Новий шлях", 1968, 6 лип.–14 верес.
Боротьба за свободу в Україні. Торонто, 1968 http://diasporiana.org.ua/ideologiya/18230-kvitkovskiy-d-borotba-za-svobodu-v-ukrayini/?fbclid=IwAR1tE_RtUl6c-0lXWeBXnauIKkv2XhQIhy6xvjxLV40cUbLNzAymV1H4dDs
Боротьба за українську ідею: Збірник публіцистичних творів. Детройт та ін., 1993
http://diasporiana.org.ua/ideologiya/19007-denis-kvitkovskiy-borotba-za-ukrayinsku-ideyu/?fbclid=IwAR29yIT2gCoQlML-Xl-v03G4C8ZNXm7LnGazNK4RsxPBRuOyGTs14H0P9AA
Мої міркування: Зб. публіцистичних творів 1970–1977 рр. ч. 1–2. К., 1996, 1998.
