“Мене не здивувало, коли за Зєлєнскоґо проголосував люмпен. Але мені було нестерпно бачити, як за нього голосували притомні люди. Навіть з урахуванням їхнього запеклого бажання зміни влади.”
Олена Монова
Я навіть винесу з коментарів, тому що це здалося мені важливим. І, мабуть, закінчу колупати паличкою Буонапарте, принаймні перестану псувати ним собі вихідні.
А важливе те, що в більшости з тих, хто не сприймає Зєлєнскоґо на чолі країни, ставлення до нього як до нестерпної, неприкритої вульґарщини сформувалося ще задовго до його походу в президенти.
Багато хто почав не любити його три, п'ять або вісім місяців тому. Багато хто відкидав його набагато раніше.
Тому що все, чим займався Зєлєнскій, все, на чому побудована його популярність, - це вульґарщина. Махрова така, люта.
Тому що Свати - це лубкова малоросійська вульґарність; Квартал - це вульґарність, зведена у ступінь; жарти, гумор, манера мови, поведінка - це еталон меншовартости, розрахованої на люмпенізований прошарок суспільства.
І раптом цей треш став обличчям країни.
Мене не здивувало, коли за Зєлєнскоґо проголосував люмпен. Але мені було нестерпно бачити, як за нього голосували притомні люди. Навіть з урахуванням їхнього запеклого бажання зміни влади.
Я б дуже хотіла змінити своє ставлення до Зєлєнскоґо. Хоча б тому, що тепер він представляє мою країну, і я просто втомлюся п'ять років червоніти й соромитися. Але я не бачу поки що жодної передумови для того, щоб це ставлення змінилося. Бо коріння в цього ставлення проросло глибоко. А зверху пишна крона, що з таких от постів складається в тому числі.
Кадр із поширеного пані Моновою незабутнього відео під умовною назвою "Голі в супермаркеті 😉 https://www.facebook.com/monovaolena/videos/2441627202537359/UzpfSTEwMDAwNTY1MDM1MjgzMDoxMDI1NDQxODU3NjU0MTUw/