10 травня 1945 року в австрійському містечку Санкт-Андре застрілився генерал Фріц Фрайтаґ (Fritz Freitag), командир 14-ї гренадерської дивізії військ СС «Галичина».
Народився 28 квітня 1894 року у Східній Пруссії. Учасник Першої світової війни. З 1920 року на службі в поліції. З приходом Гітлера до влади вступив до НСДАП (1 травня 1933; партійний квиток № 3 052 501), з 1 вересня 1940 — у лавах СС (службове посвідчення № 393 266). У 1936 під час Олімпійських ігор у Берліні займався забезпеченням безпеки.
Під час Другої світової війни служив при штабі 8-ї кавалерійської дивізії CC "Florian Geyer". З середини 1943 року починає ознайомлюватися зі справами дивізії СС «Галичина», обіймаючи ранґ полковника. Відтак був посланий на спеціяльні курси дивізійних командирів, після чого отримав генеральське звання.
20 листопада 1943 призначений командиром дивізії СС «Галичина». Командував Дивізією в боях під Бродами влітку 1944 року. Дивізія потрапила в оточення — в цих умовах Фрайтаґ виявив недостатню компетентність, в зв'язку з чим був відсторонений від командування і приділений до штабу 13-го корпусу. Проте, коли Дивізія вийшла з оточення й була спрямована на відпочинок до Нойгаммера, Фрайтаґ знову був призначений її командиром (з 5 вересня 1944). Ба більше, 30 вересня 1944 року його, єдиного військовослужбовця Дивізії, нагороджено Лицарським Залізним Хрестом.
У тій скрутній фронтовій ситуації, в якій опинився у Бродах увесь XIII армійський корпус, Фрайтаґ, втративши зв'язок з розкиданими по фронті окремими частинами Дивізії, відмовився від командування нею — втік з поля бою. Після бою критикував українців як поганих вояків, які зіпсували йому кар'єру.
Генерал Павло Шандрук: "Офіцери, що брали участь в тих боях, ... намалювали мені картину боїв, у яких Дивізія зазнала небувалих втрат. Без належної підтримки танками і авіацією натомість обіцяного командуванням 4-ї танкової армії дивізію кинули в бій в той момент, коли сусідні німецькі дивізії не могли більше утримувати атаки червоних. Дивізію оточили. За декілька днів тяжких боїв дивізія з 11 тисяч втратила майже 7 тисяч солдат. Вже на початку бою генерал Фрайтаґ втратив будь-який зв'язок з усіма своїми полками, і, замість того щоб відновити його, приєднався до штабу армії. ... Більша частина відповідальности за результати боїв під Бродами впала на генерала Фрайтаґа, й це було справедливо. Як дивно, що після реорганізації і доукомплектації він знов став її командиром."
Популярністю серед підлеглих йому українців не користувався через суворий і дратівливий характер (є думка, що «деяка неврівноваженість і поганий характер» Фрайтаґа могли бути пов'язані з наслідками поранення, отриманого в Першу світову), а також через те, що ставився до українців "з презирством. ... Генерал Фрайтаґ не любив українців за їхній відвертий і демонстративний патріотизм, і тому всіх офіцерів-українців усунуто від командування в окрему резервну офіцерську бриґаду." (ген. П. Шандрук). Голова уряду УНР на вигнанні Кость Паньківський дав йому таку коротку характеристику: «Як людина — холодний, непривітний, як військовий — нуль». Майор Вольф-Дітріх Гайке, начальник штабу Дивізії, так схарактеризував Фрайтаґа у своїх спогадах: "честолюбний, неприємний, дрібничково-бюрократичний". Генерал Шандрук: "Генерал був дуже огрядною людиною і не справив на мене гарного враження."
Сам Фрайтаґ просив рейхсфюрера СС Генріха Гіммлера призначити його командиром однієї з дивізій СС, укомплектованих німцями, але отримав відмову.
25 квітня 1945 року 30-й полк у повному складі (оскільки він був резервним), делеґати від 29-го і 31-го полків, а також від усіх спецпідрозділів Дивізії принесли присягу, церемонію якої проводив капелан-майор Левенець, а приймав присягу генерал Павло Шандрук. Генерал Фрайтаґ на церемонії був відсутній. Дивізія була перейменована в Першу дивізію Української Національної Армії. Проте на останніх картах ОКВ, датованих 30 квітня, її найменування не змінилося, і Фрайтаґ де-факто залишався її командиром до кінця життя. Напередодні здачі в полон Дивізії військам західної коаліції, серед військ СС поширилися чутки про те, що вищі чини СС, хто здався союзникам у полон, одразу ж постають перед судом військового трибуналу як військові злочинці. Фрайтаґ, дізнавшись про це, 10 травня 1945 покінчив життя самогубством у розташуванні Дивізії в селі Санкт-Андре, біля Тамсвега, Австрія. Згодом чутки про подібне ставлення військ коаліції не підтвердилися — командири полків опинилися в американській зоні окупації на загальних для формувань СС умовах.
Майор Вольф-Дітріх Гайке: "Командир Дивізії, генерал Фрайтаґ, попав у розпуку в безнадійному загальному становищі і, правдоподібно, застрілився. Ця вістка згодом була підтверджена. Ще перед тим Фрайтаґ мав плян піти з вищеназваними старшинами в гори. Одначе, покинув цю думку, коли старшини заявили, що вони з Фрайтаґом не підуть, бо такий плян не має жадного глузду. … Вчинок командира Дивізії свідчив про брак відповідальности в нього супроти свого з'єднання. Він не повинен був так чинити, бо його обов'язки ще не закінчилися. Він надто рано скапітулював перед труднощами, що видавалися йому непоборними."
