"Нахтіґаль" у передмісті Львова. Привал. Ранок 30 червня 1941 року. Фото з архіву Центру досліджень визвольного руху.
30 червня 1941 року о 4 годині 30 хвилин ранку батальйон “Нахтіґаль” (північний відділ Дружин українських націоналістів) прибув до Львова.
УКРАЇНСЬКИЙ БАТАЛЬЙОН "НАХТІҐАЛЬ”
Володимир Косик,
доктор історії Собонни та УВУ
Володимир Косик,
доктор історії Собонни та УВУ
На початку 1941 року, коли німецькі військові чинники сподівалися близької війни з советською Росією, керівництво ОУН під проводом Степана Бандери подумало, що прийшов час використати німців для української справи, а саме, для військового вишколу якоїсь кільсости українців з допомогою німців. Провід ОУН мав на думці опісля використати цих вишколених людей для створення основи української національної армії, не зважаючи на те, які пляни може мати гітлерівська Німеччина.
Тому представник ОУН-Бандери, Ріко Ярий, громадянин Австрії (а після приєднання Австрії до Німеччини, громадянин Німеччини), який раніше служив в Українській Галицькій Армії, з доручення проводу ОУН-Бандери розпочав переговори з представниками Верховного командування німецької армії, які закінчилися в квітні 1941. Спочатку переговори йшли з офіцерами резерву, а домовлення були прийняті вищими офіцерами ОКВ (верховного командування вермахту) та апробовані адміралом Канарісом. Ці домовлення були усні та секретні.
Рій вояків «Нахтіґалю». Фото з Вікіпедії
Результат домовлення був такий: вермахт зобов'язується взяти на військовий вишкіл 600-800 членів ОУН. У військових справах вони мали залежати від вермахту, а в політичних від ОУН.
В тодішній ситуації вишколювати відкрито таку кількість людей в Німеччині чи Австрії не було можливо. Єдиний вихід — вишколювати їх під прикриттям вже існуючої військової формації, а саме навчального полку для окремих доручень 800 “Бранденбурґ”, який був підпорядкований командуванню абвер/закордон (Amt Ausland/Abwehr), і до справ якого ніхто не смів вмішуватися. Офіцерам “Бранденбурґ” доручено зайнятися звичайним військовим вишколом українських добровольців, яких поділено на два батальйони. Один батальйон був сформований в Австрії, і він отримав кодову назву “Ролянд”, а другій сформовано в генеральній губернії і він отримав кодову назву “Нахтіґаль”. Його комендантом з українського боку був Роман Шухевич*, пізніший головнокомандувач УПА.
В тодішній ситуації вишколювати відкрито таку кількість людей в Німеччині чи Австрії не було можливо. Єдиний вихід — вишколювати їх під прикриттям вже існуючої військової формації, а саме навчального полку для окремих доручень 800 “Бранденбурґ”, який був підпорядкований командуванню абвер/закордон (Amt Ausland/Abwehr), і до справ якого ніхто не смів вмішуватися. Офіцерам “Бранденбурґ” доручено зайнятися звичайним військовим вишколом українських добровольців, яких поділено на два батальйони. Один батальйон був сформований в Австрії, і він отримав кодову назву “Ролянд”, а другій сформовано в генеральній губернії і він отримав кодову назву “Нахтіґаль”. Його комендантом з українського боку був Роман Шухевич*, пізніший головнокомандувач УПА.
Вишкіл батальйону “Нахтіґаль” розпочався у квітні 1941 у розлогому навчальному таборі вермахту в Нойгамер, у Сілезії. Батальйон отримав звичайне військове навчання, а не якесь навчання для шпигунської чи підривної діяльности, як це часто пишуть несовісні автори. Це військове навчання не тривало довго.
Під кінець травня 1941 верховне командування 17-ої армії видало наступний секретний наказ:
...
Стосується: Додаток одного батальйону полку 800 д.о.д.
Групі військ Південь
Проситься про підпорядкування доволі міцної частини 1-го батальйону полку д.о.д. 800 та окремої формації Нахтіґаль.
Як місця введення їх в дію передбачається:
а) Львів і близькі околиці з метою зайняття і забезпечення існуючих там обладнань щодо доріг, господарства та устаткувань (залізниці, водопостачання, фабрики, поштові і телефонні установи).
б) міст біля Перемишля.
Тут передбачається введення в дію одної рот, якщо не передбачається великих боїв за міст.
в) В ході операцій може бути питання скинення саботажних підрозділів за лінією фронту для знищення мостів на Дністрі; тому прохається про підкріплення батальйону принаймні 60-ма парашутистами.
За Верховне командування
Шеф Головного Штабу підп. Мюллер
...
Стосується: Додаток одного батальйону полку 800 д.о.д.
Групі військ Південь
Проситься про підпорядкування доволі міцної частини 1-го батальйону полку д.о.д. 800 та окремої формації Нахтіґаль.
Як місця введення їх в дію передбачається:
а) Львів і близькі околиці з метою зайняття і забезпечення існуючих там обладнань щодо доріг, господарства та устаткувань (залізниці, водопостачання, фабрики, поштові і телефонні установи).
б) міст біля Перемишля.
Тут передбачається введення в дію одної рот, якщо не передбачається великих боїв за міст.
в) В ході операцій може бути питання скинення саботажних підрозділів за лінією фронту для знищення мостів на Дністрі; тому прохається про підкріплення батальйону принаймні 60-ма парашутистами.
За Верховне командування
Шеф Головного Штабу підп. Мюллер
Ось оцей документ німецької армії виявляє деякі основні пункти справи. По-перше, батальйон “Нахтіґаль” не мав жодного номера німецьких збройних сил, і тому формально не належав до цих збройних сил, а був окремою частиною без номера німецької армії. По-друге, “Нахтіґаль” не належав до полку для окремих доручень (д.о.д.) Бранденбурґ, якого всі роти мали номер, а був лише йому військово подпорядкований.
По-третє, завдання батальйону “Нахтіґаль” дуже точно і виразно накреслені в наказі німецької армії. Ці завдання не мали нічого спільного з будь-якими поліційними заходами, а тим більше з розстрілами цивільного населення.
Наступний наказ із 12.6.41 уточнює, що а) підрозділ полку “Бранденбурґ”, у Закопаному, переходять у підпорядкування армійській команді І.ІІ, та б) “Нахтіґаль”, підпорядкований першому полку “Бранденбурґ”також переходить до армійської команди І.ІІ. Отже, ці дві військові формації знову названі окремо.
Наказ 17-ої армії із 16.6.41 говорить, що “3.) Батальйон полку 800, разом із окремою формацією “Нахтіґаль” (цю останню довести в околицю Pruchnuk-Miasto) залишаються у підпорядкуванні Головного командування. Із початком походу 101-ої легкої дивізії обидві формації переходять до генеральної команди ХХХХІХ. Звідси вони мають опісля бути переведені до розпорядження Верховного командування армії (OKW) у такий спосіб, щоб вони вчасно могли бути введені в дію у Львові”.
Тут знову видно, що “Нахтіґаль” і батальйон полку д.о.д.800 — це дві окремі військові одиниці.
18 червня, коротко перед нападом Німеччини на СССР, батальйон “Нахтіґаль” скерували до німецько-совєтського кордону. Команду над батальйоном перебрав командир першого батальйону Бранденбурзького полку.
У ніч із 22 на 23 червня батальйон перейшов кордон біля Перемишля, не вступаючи в бій, і рушив у напрямку до Львова. Просуваючись недалеко від фронту, батальйон прибув до Львова разом з першим батальйоном Бранденбурзького полку 30 червня о 4 годині 30 хвилин ранку.
По-третє, завдання батальйону “Нахтіґаль” дуже точно і виразно накреслені в наказі німецької армії. Ці завдання не мали нічого спільного з будь-якими поліційними заходами, а тим більше з розстрілами цивільного населення.
Наступний наказ із 12.6.41 уточнює, що а) підрозділ полку “Бранденбурґ”, у Закопаному, переходять у підпорядкування армійській команді І.ІІ, та б) “Нахтіґаль”, підпорядкований першому полку “Бранденбурґ”також переходить до армійської команди І.ІІ. Отже, ці дві військові формації знову названі окремо.
Наказ 17-ої армії із 16.6.41 говорить, що “3.) Батальйон полку 800, разом із окремою формацією “Нахтіґаль” (цю останню довести в околицю Pruchnuk-Miasto) залишаються у підпорядкуванні Головного командування. Із початком походу 101-ої легкої дивізії обидві формації переходять до генеральної команди ХХХХІХ. Звідси вони мають опісля бути переведені до розпорядження Верховного командування армії (OKW) у такий спосіб, щоб вони вчасно могли бути введені в дію у Львові”.
Тут знову видно, що “Нахтіґаль” і батальйон полку д.о.д.800 — це дві окремі військові одиниці.
18 червня, коротко перед нападом Німеччини на СССР, батальйон “Нахтіґаль” скерували до німецько-совєтського кордону. Команду над батальйоном перебрав командир першого батальйону Бранденбурзького полку.
У ніч із 22 на 23 червня батальйон перейшов кордон біля Перемишля, не вступаючи в бій, і рушив у напрямку до Львова. Просуваючись недалеко від фронту, батальйон прибув до Львова разом з першим батальйоном Бранденбурзького полку 30 червня о 4 годині 30 хвилин ранку.
"Нахтіґаль" у Львові. Попереду колони, правдоподібно, обер-лейтенант Роман Шухевич. Фото з архіву ЦДВР
Роман Шухевич (перший ряд, посередині) в однострої батальйону "Нахтіґаль".
Південний відділ ДУН, “Ролянд”, який був під командуванням майора Є. Побігущого, закінчив свій вишкіл дещо пізніше, був через місяць після вибуху війни висланий на Україну в напрямі Одеси.
Відповідно до одержаних наказів “Нахтіґаль” зайняв деякі стратеґічні і промислові об'єкти, в тому також львіське радіо. Цю службу члени “Нахтіґаль” несли, мабуть, один тиждень. У наслідок проголошення українцями відновлення Української держави 30 червня 1941, яке не було узгоджене з німцями, німці загострили своє ставлення до українців, позбавили українських командирів їхнього командного значення, батальйон переведено в безпосереднє підпорядкування німецькому командуванню.
6-7 липня 1941 батальйон німці вивели зі Львова і через Тернопіль він прибув 14 липня до Проскурова. Він брав участь у боях на фронті в районі Браїлова біля Вінниці. Після узяття Вінниці батальйон отримав відпочинок у Юзвині (тепер Нєкрасово), а біля 13 серпня 1941 батальйон ”Нахтіґаль” отримав наказ сісти з майном у поїзд і повернутися до свого табору в Нойгамері. Там він був роззброєний і припинив своє існування. Українських солдатів німці декілька тижнів пізніше, на основі особистих контрактів служби на один рік, перевели до батальйону охоронної поліції 201.
"Ролянд" був у Румунії біля українського кордону, звідки був відкликаний до Відня телеграмою з 10 серпня 1941 року. Він повернувся до Австрії (до Завберсдофу, біля Відня).
Після війни батальйоном “Нахтіґаль” ніхто не цікавився, крім українців.
Раптом у жовтні 1959 зайшла зміна. 23 жовтня 1959 у Східному Берліні відбулася прес-конференція східнонімецького професора Альберта Нордена. Професор Норден звинуватив західнонімецького міністра Т. Оберлендера в тому, що він віддав наказ знищити жидів та польських інтеліґентів Львова... з допомогою батальйону “Нахтіґаль”.
Т. Оберлендер, призначений 1953 року Аденауером на посаду міністра у справах німців — прогнаних, репатрійованих та жертв війни — постійно викликував ненависть Москви і Східного Берліна своєю різкою антикомуністичною і антисовєтською політикою. Щоб домогтися відставки міністра, Москві треба було звинуватити його у нацистських злочинах.
[...]
Відповідно до одержаних наказів “Нахтіґаль” зайняв деякі стратеґічні і промислові об'єкти, в тому також львіське радіо. Цю службу члени “Нахтіґаль” несли, мабуть, один тиждень. У наслідок проголошення українцями відновлення Української держави 30 червня 1941, яке не було узгоджене з німцями, німці загострили своє ставлення до українців, позбавили українських командирів їхнього командного значення, батальйон переведено в безпосереднє підпорядкування німецькому командуванню.
6-7 липня 1941 батальйон німці вивели зі Львова і через Тернопіль він прибув 14 липня до Проскурова. Він брав участь у боях на фронті в районі Браїлова біля Вінниці. Після узяття Вінниці батальйон отримав відпочинок у Юзвині (тепер Нєкрасово), а біля 13 серпня 1941 батальйон ”Нахтіґаль” отримав наказ сісти з майном у поїзд і повернутися до свого табору в Нойгамері. Там він був роззброєний і припинив своє існування. Українських солдатів німці декілька тижнів пізніше, на основі особистих контрактів служби на один рік, перевели до батальйону охоронної поліції 201.
"Ролянд" був у Румунії біля українського кордону, звідки був відкликаний до Відня телеграмою з 10 серпня 1941 року. Він повернувся до Австрії (до Завберсдофу, біля Відня).
Після війни батальйоном “Нахтіґаль” ніхто не цікавився, крім українців.
Раптом у жовтні 1959 зайшла зміна. 23 жовтня 1959 у Східному Берліні відбулася прес-конференція східнонімецького професора Альберта Нордена. Професор Норден звинуватив західнонімецького міністра Т. Оберлендера в тому, що він віддав наказ знищити жидів та польських інтеліґентів Львова... з допомогою батальйону “Нахтіґаль”.
Т. Оберлендер, призначений 1953 року Аденауером на посаду міністра у справах німців — прогнаних, репатрійованих та жертв війни — постійно викликував ненависть Москви і Східного Берліна своєю різкою антикомуністичною і антисовєтською політикою. Щоб домогтися відставки міністра, Москві треба було звинуватити його у нацистських злочинах.
[...]
Теодор Оберлендер (1905 — 1998) — професор аґрарної політики, військовик, політик. Начальник штабу батальйону «Нахтіґаль». Життєпис: https://lesinadumka.blogspot.com/2019/06/blog-post_46.html
___________________
* Роман Шухевич у батальйоні "Нахтіґаль" https://lesinadumka.blogspot.com/2019/07/1970-1941.html
Мандрував хтось краями та зіткнувсь із стіною,
Та й пробив головов так, що бризнула кров
В синє небо зірками.
Славно, їй-богу, ті зірки запалали,
І тоді мені батько сказали,
Щоб я вже збирався в дорогу.
Та й пробив головов так, що бризнула кров
В синє небо зірками.
Славно, їй-богу, ті зірки запалали,
І тоді мені батько сказали,
Щоб я вже збирався в дорогу.
Славна дорога пролягала лугами.
Я йшов і шукав хто був смерть,
А тепер кого братом назвали.
А він тихо стояв за моїми плечима.
Він спокійно стояв і дивився на мене
Скляними очима.
Я йшов і шукав хто був смерть,
А тепер кого братом назвали.
А він тихо стояв за моїми плечима.
Він спокійно стояв і дивився на мене
Скляними очима.
А за горою в гаю виднілася рідна стріха,
Стріха ховала тихо ґверову сталь.
Я ж на прохання мами ішов з чистими руками,
Та в серці моєму лунко співав Nachtigall!
Стріха ховала тихо ґверову сталь.
Я ж на прохання мами ішов з чистими руками,
Та в серці моєму лунко співав Nachtigall!
Дай мені руку; кличе славна дорога,
Ми підемо по ній у навколишній світ
Під проводом Бога.
Та той брат лиш стояв на суцвітті калини,
Його пальці судомно стискали
Тіло моєї дитини.
Ми підемо по ній у навколишній світ
Під проводом Бога.
Та той брат лиш стояв на суцвітті калини,
Його пальці судомно стискали
Тіло моєї дитини.
А за горою в гаю виднілася рідна стріха.
Стріха ховала тихо ґверову сталь.
Я ж на прохання мами ішов з чистими руками,
Та серце моє ущент розривав Nachtigall!
Стріха ховала тихо ґверову сталь.
Я ж на прохання мами ішов з чистими руками,
Та серце моє ущент розривав Nachtigall!
Слова: Андрій Середа
Музика: Кому Вниз
Музика: Кому Вниз
