Сьогодні опоночі місяць місить глизяве тісто...

Юрій Ковалів

* * *
Сьогодні опоночі місяць місить глизяве тісто.
Вони обростають шерстю, кігті відточені в них.
Задки сідають і виють по-вовчи на ціле місто
І місто від жаху чмаріє, забите у чорний сніг.
Тіні шугають чорніші. Плями криваві
на площах.
Не дай Бог, сюди заб’ється
напівпритомне авто,
На розпал їдкого бенкету —
така вовкулача проща,
І хто вже на неї потрапить, не вийде із неї ніхто.
Півні не проспівають — ні перші,
ні другі, ні треті,
Бо жодного не лишилось.
Та й ніким їх замінить.
Ранок таки настане. Про це напишуть в газеті.
Тільки забудуть сказати,
що сонце загасло вмить…

Пророчий вірш?