заходить сонце кров і тони...

Тарас Федюк

* * *
заходить сонце кров і тони
шнур золота полин і слід
неначе римські легіони
на заході ідуть на схід

і як лисиця польова –
біжить вогонь: горить трава

копита б’ють в прозорі шпати
в гадюки гнізда у вовки
мій цезаре мої солдати
мої загарбники

злітає сокіл з рукавиці
тут буде рим закон і птиці

тут буде рим
кочівників
табун на азії поскаче
гадюки. гнізда. вовчий спів.
і кров. імперія, одначе.

і мій народ
і мертва мова
вуста окропить пурпурово

тут мав би бути рим але
історія стоїть незримо
народ мовчить народу зле
рим не дійшов. немає риму.

лежать степи стирчать дияволи
яку імперію проґавили!

З книги "Горище"

Тарас Федюк читає цього вірша: https://www.youtube.com/watch?v=lKPdDmiknII