Ігореві Калинцеві 80. Сердечне вітання! Многая і благая літа! 💐
приходжу пригадати
що гаї калинові
корова язиком злизала
корова язиком злизала
цвіте калинова бутафорія
по театральних закамарках
по театральних закамарках
приходжу пригадати
що від одкровення
калинової сопілки
кров стигне
що від одкровення
калинової сопілки
кров стигне
а нам не до суму
за гонорарну суму
за гонорарну суму
приходжу пригадати
що у капсулах ягід
заморожена енергія
моєї гіркоти
що у капсулах ягід
заморожена енергія
моєї гіркоти
що буде
як визволю її
як визволю її
приходжу пригадати
що останнього вінка
останній із сосюр
зодяг у домовину
що останнього вінка
останній із сосюр
зодяг у домовину
збіглися чорносотенні
києви
що воно таке є
києви
що воно таке є
а воно калина
моя батьківщина
моя батьківщина
а я її калинець
Верлібр 9 зі збірки "Верлібровий вирок", кінець 1971
Відлуння імені
* * *
відлуння
твого імені
я вчув
твого імені
я вчув
між високими берегами
юності
і своїм христовим віком
юності
і своїм христовим віком
хто ж ти насправді
любов
поезія
омана
поезія
омана
* * *
аж тепер маю право
на тебе
пречисту
на твоє
незганьблене тіло
незганьблене тіло
на твої
ще не обмацані
слова
ще не обмацані
слова
бо все інше
я залишив
далеко
я залишив
далеко
та все-таки
не далі
ніж на віддалі
не далі
ніж на віддалі
світлових літ
отієї
червоної зорі
серця
отієї
червоної зорі
серця
* * *
тільки з нашим відходом
минуле заберемо
безповоротно
тільки з нашим відходом
минуле заберемо
безповоротно
тепер втішаймося
що не все ще
обірвалося
як промінь
що не все ще
обірвалося
як промінь
воно продовжується
як знеможений
поцілунок
як знеможений
поцілунок
* * *
він не завмер
на вустах
він не завмер
на вустах
він тільки
притих
притих
втомлений
як істота
він також обдарований
серцем
як істота
він також обдарований
серцем
яке не витримує
такого безконечного
болю
такого безконечного
болю
* * *
хто ти
без’язика
хто ти
без’язика
котра живеш
у царстві
великої мовчанки
у царстві
великої мовчанки
чому так треба
берегтися
твого голосу
берегтися
твого голосу
чи ти щось маєш
від сумління
від сумління
* * *
підстереже нас
визволення мови
підстереже нас
визволення мови
від несподіванки
онімієм
онімієм
задля цієї краплі води
задля цієї краплі вина
задля цієї краплі крові
ми так довго мовчали
задля цієї
невимовної мови
задля цієї
невимовної мови
* * *
одного разу
я забув
якесь одно слово
одного разу
я забув
якесь одно слово
потім я забув
речення
в якому було
те слово
речення
в якому було
те слово
потім я забув
оповідання
в якому було
те речення
оповідання
в якому було
те речення
потім я забув
мову
в якій було
те слово
мову
в якій було
те слово
бо зрештою
навіщо та мова
без того
єдиного в світі
навіщо та мова
без того
єдиного в світі
слова
* * *
ти ніби зневірений
художнику
у сенсі існування
ти ніби зневірений
художнику
у сенсі існування
занадто серйозно
граєшся
у призабуті забави
граєшся
у призабуті забави
це не легкокриле
вітрильце паперу
на довгій нитці
вітрильце паперу
на довгій нитці
а сам зміст буття
віддаляється
від рук і очей
віддаляється
від рук і очей
це ти сам біжиш
замислено
з кожною постаттю
хлопчика і дівчинки
розуміючи
безглуздя перегонів
замислено
з кожною постаттю
хлопчика і дівчинки
розуміючи
безглуздя перегонів
заціпивши зуби
поле скрадає
голос обручів
і час
голос обручів
і час
ще не прощайся
кохана
кохана
твоє дитинство
світле і тремтяче
стоїть одразу за плечима
як переливні
крильця бабки
світле і тремтяче
стоїть одразу за плечима
як переливні
крильця бабки
руде
столочене місце забав
столочене місце забав
воно не тільки
терпке минуле
терпке минуле
але тимчасово
порожня арена
порожня арена
для нас
гладіаторів
ілюзії
ілюзії
* * *
віддих трьох троянд
вгамований ніччю
віддих трьох троянд
вгамований ніччю
старий зазубрений місяцю
не струси сну з них
не струси сну з них
червона виточена
з чорного дерева
з чорного дерева
жовта виліплена
з густого воску
з густого воску
а тінь від білої
як від прозорої
ледь блідава
як від прозорої
ледь блідава
неподільна пані спогаду
хто нам заважає
вмерти
хто нам заважає
вмерти
