Ніч настала — немов на Купала...

Віктор Жмак. 2010

Ігор Римарук

Ніч настала — немов на Купала:
велеможна, тривожна, в’язка...
Потойбічна імла википала
зі старого, як дим, кавника.

Шибка відблиски сонні ловила,
ворушились у стінах гвіздки,
перешіптувались мальовидла,
переморгувались свічники...

Через дальні глухі перевали
плентав голос — голодний спудей.
Вовкулаки-віки виривали
слово з вуст, наче серце з грудей.

Сиве дзеркало, томик Целяна,
крик совиний і кроки сновид...
Не просвічував крізь порцеляну —
мовби папороть — ранішній світ.