Де ж ти, доле чорнокрила,
Мою милу загубила,
Ланцюгами перекуту
Віддаю тебе в спокуту.
Мою милу загубила,
Ланцюгами перекуту
Віддаю тебе в спокуту.
Ах,
Але пізно, бо кохана
Не мені подарувана,
Бо в весільні білі сани
Посадили мою панну.
Але пізно, бо кохана
Не мені подарувана,
Бо в весільні білі сани
Посадили мою панну.
Коні в землю б'ють копитом,
Свище пересмішник вітер,
Люта туга горло душить,
Пропадай, батярська душе.
Свище пересмішник вітер,
Люта туга горло душить,
Пропадай, батярська душе.
Бо,
Бо навіщо ж мені віра -
Вже продали мою милу,
І в весільній білій стужі
Загубилась моя ружа.
Бо навіщо ж мені віра -
Вже продали мою милу,
І в весільній білій стужі
Загубилась моя ружа.
В церкві дзвони б'ють вінчання,
А мені - дорога рання,
І повезли білі сани
Під вінок мою кохану.
А мені - дорога рання,
І повезли білі сани
Під вінок мою кохану.
Сиві сосни на морозі,
Біла церква, мерзлі сльози...
Біла церква, мерзлі сльози...
Слова і музика Костя Єрофеїва
Світлої пам'яті Кость Єрофеїв. Музикант, поет і журналіст - і фізик за освітою (якось так склалося, що найкращі наші барди - фізики). Вокаліст і клавішник культового гурту "Рутенія" (1987—1992). Автор і виконавець десятків прекрасних пісень, зокрема "Леґіонер", "Я - Крук", "Пане полковнику", "Марш УНСО", а також сольного альбому "Леґіонер. Дорогами війни та кохання".
Кость помер на світанку 25 серпня 2008-го. Зупинилося серце. Йому було лише 42 роки... Поховали Костя в селі Селищі Баришівського району на Київщині.
На щастя, збереглися записи його пісень https://xmusik.me/a/802880-Kost_rofe_v/.
Гурт “Рутенія” отримав свою назву з подачі Євгена Сверстюка — і почався з дуету студентів-фізиків КДУ Анатолія Сухого та Костя Єрофеєва, котрі складали мистецьке ядро студентського об'єднання “Громада”.
“Рутенія” була чи не першим музичним гуртом 80—х, що за умов повної відсутности продюсерської системи і за повної присутности пильної “підтримки” КҐБ ніс на майдани рокову незалежну патріотичну українську пісню.
“Рутенія” була чи не першим музичним гуртом 80—х, що за умов повної відсутности продюсерської системи і за повної присутности пильної “підтримки” КҐБ ніс на майдани рокову незалежну патріотичну українську пісню.
Деякі з їхніх композицій вже втратили авторство, перетворившись у народні ("Колискова", "Десь за Дніпром гримить гроза").
(с) Олександр Веремчук,
автор слів і музики багатьох із тих пісень, що їх співав Кость.
Кирило Булкін
Пам’яті Костя Єрофеїва
Пам’яті Костя Єрофеїва
Щось закінчується, щось починається –
мойри тчуть свої нитки без упину…
В чужині чиїсь стежки уриваються,
хтось народжує в собі Україну.
мойри тчуть свої нитки без упину…
В чужині чиїсь стежки уриваються,
хтось народжує в собі Україну.
Хтось по колу мчить, а хтось – по спіралі,
з шалом вовка чи зі спритністю зайця…
та немає переможця в цім ралі:
щось – закінчується, щось – починається.
з шалом вовка чи зі спритністю зайця…
та немає переможця в цім ралі:
щось – закінчується, щось – починається.
Тільки серце б’є морзянкою Богу,
тільки крик долонь летить, мов благання:
не зведи у бездоріжжя дорогу,
дай смерканню знов родити світання!
тільки крик долонь летить, мов благання:
не зведи у бездоріжжя дорогу,
дай смерканню знов родити світання!
…Та колись, поміж добою й добою,
раптом видивиш з високого неба:
закінчився час, котрий був – Тобою.
Почалася вічність, що – після Тебе.
раптом видивиш з високого неба:
закінчився час, котрий був – Тобою.
Почалася вічність, що – після Тебе.
28 серпня 2008 р.
"Ще коні з Бугу воду не пили,
І у ріки не видно дна..."
І у ріки не видно дна..."
