Душевний сонет

Іван Світличний
* 20 вересня 1929 - † 25 жовтня 1992

ДУШЕВНИЙ СОНЕТ

Душа до вічності п’ялася,
І серце билось в унісон
Із правдою. І снився сон
Про те, як злидня-свинопаса

Коронуватимуть на трон,
І бидло стане паном. Маса
Наїсться хліба, сала, м’яса,
І буде правда і закон.

І сталося. На скором ласа,
Душа наїлась, напилася.
І... рохкає. І в лад, і в тон

Із апетитом (мало! мало!)
Їй сниться сало. Сало з салом.
А на похмілля — самогон.

* * *
Козацька голова — на палі...
А був же... сокіл — не козак!
І сам же й винен. Позаяк
Гарячий був. В гурті-загалі

Йому б — як тінь, як миша, як...
А він — ні свят, ні ритуалів.
А він на почесті й медалі
Плював, звиняйте. Не маньяк?

О велемудрі! Ваша правда
І вчора, і сьогодні, й завтра...
Але сміється, мов жива

Над мертвими, все та ж, на палі —
На лицарському п’єдесталі —
В терновім німбі голова.

До 90-ліття "вусатого сонечка":
Надія Світлична. Родинний спогад
Поезії:
Лебедина пісня
Надії
Мовчання
Язик
Анатолій Перепадя. У той бік, де Світличний
https://lesinadumka.blogspot.com/2019/09/90.htm