Тарасові Федюкові - 65. Многая літа!

Тарас Федюк

і немає зв’язку і моя закривавлена хунта
золота моя хунта майори мої молоді
полягла перед входом просвітлена смертю і бунтом
і нема
тільки кола по крові немов по воді

захлинаючись небом і ангельським переворотом
який теж між майорами – очі холодні – лежить
полягла моя хунта
уже перед входом
навпроти
їй лежати – навпроти усього –
багато століть

мої двері відчинені щоб хоч би їх не ламали
обірвався зв’язок відлітають в туніс журавлі
ще є час пом’янути
його залишилося мало
полягла моя хунта…
майори веселі і злі

облікують книжки
цигарки
і цидулки про різну свободу
на шпалерах помаду і все яке є се ля ві
ну і цього що впав у цивільному вже перед входом
і прострілена скроня у нього
і вітер у ній в голові

* * *

все що було майже все загуло
всіх нас як скло але точно не триста
світло долоні на аркуш лягло
профілем срібного євангеліста

від антологій – як з цвинтаря де
золотом напис і жовта кульбаба
вже підповзає уже не гряде
з вічми ворони і клешнями краба

сиві поезії укра сини
бреше строфа і хотіти все важче
Господи тихо усіх нас візьми
в небо своє голубе і пропаще

в хмари свої у своє золоте
де – головою – берези і буки
в землю свою де кульбаба цвіте
де безнадійно і чорно як букви

* * *

…навіщо я з ними так довго говорив
якщо вони померли?
дивись як стікають з кортежних грив
паперові квіти і перли

навіщо ми з ними алжирське вино
пили за помисли чисті
якщо вони померли давно
і їх вже немає в місті

і навіщо їхні слова були
ненормативні і ні про що і веселі
і слова ці брали павуки як коли
і розвішували на стелі

і навіщо я визнавав помилки
якщо ми живемо так мало
і навіщо мене послали по цигарки
а самі взяли і повмирали…

* * *

і ніде мені немає дому
білий світ – лавина що пішла
золотих віків гнила солома
срібних – опалима ковила

тріск дерев печалей і матерій
неба не впізнати і води
холод – від джерел і до артерій –
вичорнення слів і лободи

і коли гойдне останню глину
перед тим як вас усіх гойдне –
у холодну мертву україну
закопайте мертвого мене

помахай кадилом юний отче
волю дай парчевим рукавам…
я – раніше трохи…
Бог не хоче
щоб я бачив те
що хоче вам…