вівторок, 1 жовтня 2019 р.

Уродини "Піккардійської Терції"



Вперто іди
Коли незгоди чорні на тебе стали вряд,
Коли програв сьогодні, а завтра знов програв,
Не дай своїм зітханням зламать свої світи,
Бо тільки розпочнуться, то вже не досягти.
Хай роки вперто засніжують путі,
Хай кілометри далекі по житті.
Сонце випалює сліди, а ти вперто іди.
Коли тобі на серці останній жовтий лист,
Коли стає тінисто десь витрачений зміст,
Коли осіння казка, не казка, а мара,
Почни усе спочатку усупереч вітрам.

24 вересня 1992-го у Львові відбувся перший виступ культової вокальної формації, спершу як квартету у складі Володимира Якімця, Ярослава Нудика, Андрія Капраля і Богдана Богача.
Теперішній склад гурту:
Володимир Якимець
Ярослав Нудик
Андрій Капраль
Андрій Шавала
Роман Турянин
Богдан Богач

Сядеш у поїзд
Шурхоче вітер у волоссі, жбурляє листя нам у лиця,
Коли керує світом осінь, мені у дома не сидиться.
Я поїздам повірю скоро, нехай везуть куди бажають,
Хай на перон зійдуться хором, ті що мене не проводжають.
Сядеш у поїзд, хай собі їде,
Може у Прагу, може у Відень.
Мокрі дерева бігтимуть слідом,
Лишиш позаду всі радоші й біди.
Залишу вдома свій годинник, втечу від справ і від погоди,
Усе забуду, все покину, і ніц мені не буде шкода.
Нехай мій гаманець порожній, моя дорога невідома,
Я стану вільним подорожнім, найголовніше вийти з дому.

Очі відьми
Очі відьми, мов зорі,
Її чорні очі, ніби роси прозорі.
Наче морок безодні,
Як той лід холодні, її очі бездонні.
Уночі осінній віє вітер,
На болоті сич старий кричить.
А вранці на покоси вибігає боса
Та розпускає коси,
Росою змиває сльози з очей.
Очі відьми, мов зорі,
Її гіркі сльози, ніби роси прозорі.
Серед хащі могила,
Там згубили люди, кого відьма любила.
Уночі осінній виє вітер,
На болоті сич старий кричить.
А вранці на покоси та вибігає боса,
Росою миє коси,
До лісу квіти носить...


Піккардійська Терція - Різдвяний концерт "З неба до землі". 2017 рік

Опубліковано о
Мітки: ,