Скервавлена Европа спить у сні...

Зореслав,
о. Степан-Севастіян Сабол, ЧСВВ 

ПЕРЕД БУРЕЮ

Скервавлена Европа спить у сні,
(Порожні і пусті її хороми…)
А понад нею бурі навісні
Збирають свої громи.

Мовчить земля… Кругом заклята ніч.
Лиш полохливо лилики літають,
То заглядають марева до віч,
То в теміні зникають…

А з підземелля зрада буха, б’є;
(Вже динаміт підложений, готовий!..)
На Півночі Червоний Смок встає –
Жадний людської крови.

І зором його очі обняли
Усю Европу, Азію й всю землю…
На всі краї зрадливо налягли
Керваві тіні Кремлю.

Навколо ж все дрімає в тьмі німій,
Навколо тишина страшна, жахлива,
А з Півночі надходить буревій –
Кервава буря й злива.

В далечині зиґзаґи блискавок
Все небо ріжуть вже керваво, грізно.
Вставай Европо, йде Червоний Смок,
Вставай, бо буде пізно!..

Народи, встаньте! Йде ваш судний день,
Сини землі, мечі до рук беріте,
Дзвоніте на тривогу, йде вогень,
Дзвоніте, гей дзвоніте!..

о. Севастіян написав цю поему, коли він був капеланом Карпатської Січі в Хусті (1938-1939 рр.).