"Птах, що летить до вогню". Пам'яті Опанаса Заливахи

З листування Алли Горської 

Горська – Заливасі (27.10.1964)
Кривавий птах,
що летить до вогню.
Згорає.
Виходить Заливахою.
Його не беруть кулі шаблонів.
Бо він сам арсенал
криштальних думок
з кривавими полисками. 

Горська – Заливасі (06.12.1964)
Сонях!
Заливашенько!
...Ваш лист білий-білий, як комірець сорочки в день
народження.
Сумні очі. Вії напівзаплющені.
Комірець тримає красиву голову, а очі важким
сумом хилять голову.
Вона ж гордовито посміхається.
Знаєте, сонях тільки вночі хилить голову. Проте
цього не видно.
А вдень сонях – сонечко, світло і тепло.
Дякую Вам за випромінювання.
Мій злий Вам поцілунок.
Алла. 

Горська – Заливасі (18.02.1965)
Куме, любий,
Опанасе!
Ви – в чорному. Дуже гострий.
Різкі риси пошматованого обличчя, червоне волосся тече на гостру чорну пляму одягу.
Руки – неспокій. Нігті дуже красивої, твердої спокійної форми.
Ви – в чорному з пошматованим обличчям.
Я – в білому. На абсолютно білому тлі.
Читала Франсуа Війона.
Поруч з ним здаєшся собі імпотентом.
Багато у мене куштування в творчості.
З одного боку – друже-обиватель, з другого – Захід, а власного рідного ґрунту і не видно.
Труби виють. Скрипки стогнуть. Тулумбаси б`ють.
Калейдоскоп.
Хочу Вас бачити. Втратила відчуття Вас – Землі.
Земле моя, з очима, які стогнуть.
Де Ви зараз? Де Ваша шабля?
Ріже, січе? Чи походжає, одягнена в "декор"?
Всі хочуть приємностей.
Приємностей від дружини.
Приємностей від коханки.
Приємностей на службі.
Приємностей в кіно.
А хто дивиться в небо?
Ті, що з їх зморщок росте хліб.
Опанасе!
Цілую. А.

Горська – Заливасі в концтабір у Мордовії (16.09.1965)
"На шаблях сидіти жорстко".*
Провокація повзе гадюкою по Землі.
Жах ховає очі – помийниці.
Арнольдові виб-ки гарячково готують страви з гна.
Обиватель ковтає.
Земля вкривається кривавим потом.
Серце чорне.
З кожним ударом вибухає:
Іван… Іван.. Іван.
Стогне сонце в кайданах.
Повітря пахне грошами.
Х … піднімається тільки на гроші.
Донецьк.
Алла.

Горська – Заливасі в концтабір у Мордовії (1967)
Заливашенько,
Опанасе,
сонечко рідне!
Добридень!
Серце ниє, кривавиться, Земля сторчма стає. Що з вами? Івано-Франківськ. Камера, грати, коридори, охоронці, слідчі. Слідчі, коридори, охоронці, камера, грати. Що з Вами?
Повітря київське набито до краю передбаченнями? Аж дихати важко. Кожного дня "чи буде суд, чи буде кара…"
І невідомо.
Напишіть.
[...]

На могилі Алли Горської. 1991

Горська – Заливасі в концтабір у Мордовії (1967)
"На шаблях сидіти жорстко".
Заливашенько,
любимий.
Незаплямоване!
Сонечко!
Як Вам це вдалося?
2 місяці – криза.
Геніальний авантюризм, шарлатанство.
Серце розірвалося, знов зрослося.
Пожмакане,
криве, проте,
дідько його
забирай, б'ється.
Потім 2 місяці – пекельна праця.
Продовження.
Ескізи
Цікаво.
Працюємо в складі: Зарецький, Зубченко,
Пришедька (її чоловік), я. **
Вилигуюся, як к-ва в пасльоні,
бо Гаращенко наді мною.
Чи хто там у Вас? ***
Тю, скільки сволоти на кожного
громадянина.
"Пироги – не вороги" –
гасло багатьох монументалістів.
Приховане.
На поверхні словоблуддя.
Площинність. Плаваюча пляма.
Зв'язок з архітектурою.
Площинність кольорів.
Площинність має свою історію.
Європейська перспектива – поверхова –
момент.
Ассирійська перспектива – суть подій.
Спустошеність духовного життя –
формальні
пошуки.
Мексиканці!
Соціальна подія.
Трагічність народного життя.
Звернулась до образів, об'ємів.
Суть, трагедія, народи, герої. Весь оркестр!

Горська – Заливасі в контабір у Мордовії (05.07.1969)
«На шаблях сидіти жорстко»
Опанасе! Серденько! Любий хлопче!
Чи дійсно Ви такий худий, сивий та сумний, яким наснилися мені 25 червня під ранок? Прокинулась і цілий день ходила, ніби гору на плечах носила.
[...] Для Вас, Опанасе, після табірної режисури чиясь режисура в мистецтві буде нестерпна.
Група художників подорожувала 9—11 травня по Чернігівщині. Я побачила Ніжин вперше. Не знаю, чи були Ви там. Якби я не могла жити у Києві, жила б у Ніжині. Читаю «Инквизиция в раю» Алві Бессі. Надішлю Вам. [...]
Опанасе, я читала Ваші листівочки, де Ви себе дідусем називаєте.
Ліна [Костенко] народила сина. Повернетесь, народите сина, щоб не було переводу козацькому роду.
Цілую Вас міцно, міцно.
Ваша Алла

________________
* Цитата з жартівливих рядків:
На даху куняє ґава,
На щаблях сидіти жорстко,
А Арнольдові цікаво,
Де блукає пані Горська.
(У листуванні слово "щаблі" замінено на "шаблі". Йдеться про каґебістів, що стежили за Аллою Горською і звикле сиділи на сходах ("на щаблях") у під'їзді її будинку.)

** У цьому складі виконували 1967 року мозаїки в Маріуполі.

*** "бо Гаращенко наді мною. Чи хто там у Вас?" – мається на увазі "наглядач", бо Панас Заливаха у цей час був у мордовському концтаборі. 

У майстерні. 1992

24.04.2007
Цієї ночі, проти 24 квітня 2007 року, в Івано-Франківську помер видатний художник Опанас Заливаха.

Народився він на Харківщині 26 листопада 1925 року. Голодного 1933 року сім`ї вдалося виїхати з України на Далекий Схід. Панас вчився в художніх училищах, 1946 року вступив у Ленінґрадський державний інститут живопису, скульптури, архітектури ім. Рєпіна Академії мистецтв СССР, але закінчити його зумів лише 1960 року, бо був виключений «за поведінку, недостойну совєтського студента» – не пішов на зустріч з кандидатом у депутати. Про своє українство задумався, коли студенти інших національностей питали: «А звідки ти? До якої культури належиш?». Працював у Калінінґраді, в Тюмені.
1957 року Панас Заливаха побував на практиці в Косові – і захотів бути українцем. У грудні 1961 перебирається в Івано-Франківськ, часто буває в Клубі Творчої Молоді в Києві, знайомиться шістдесятниками Іваном Світличним, Іваном Дзюбою, Євгеном Сверстюком. У 1964 році до ювілею Т.Шевченка Заливаха разом з Аллою Горською, Людмилою Семикіною, Галиною Зубченко, Галиною Севрук створив вітраж у Київському університеті. Але ще до прийняття комісією вночі проти 9 березня вітраж був знищений за розпорядженням партійних органів – як «націоналістичний». 27 серпня 1965 року Заливаха заарештований і в березні 1966 засуджений на 5 років таборів суворого режиму за ч.1 ст. 62 КК УССР, «антирадянська агітація і пропаганда» – за читання і зберігання самвидаву. Карався в Мордовії, де малювати йому забороняли. Тоді Заливаха взявся за малу ґрафіку – екслібриси, листівки. Усі роботи вилучалися і знищувалися. Так пропало понад 200 робіт художника.
[Коли вийшов з табору, одружився з Дариною, племінницею Степана Бандери. Вони виховали сина Ярослава та доньку Ярину.
Всю душу вкладав у відродження незалежної України.]
[...] Талановитий, самобутній художник, людина високих чеснот, Опанас Заливаха був загальновизнаним видатним представником української культури.
Він помер вночі проти 24 квітня 2007 року в Івано-Франківську.
Василь Овсієнко

Тінь

Сподівання

Розвинутий соціялізм

Картини Панаса Заливахи. Добірку репродукцій уклав Sverediuk Roman  https://sverediuk.com.ua/hudozhnik-shistdesyatnik-opanas-zalivaha/#more-20792